Справа № 2-1654/2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2010 року м. Вінниця
Замостянський районний суд м. Вінниці в складі:
головуючого судді: Бессараб Н.М.
при секретарі: Гаврилюк А.М.,
за участю представника позивача Головатюк О.В.,
відповідача ОСОБА_2,
представника третьої особи ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за позовом третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Хрещатик», ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору і додаткової угоди до нього та повернення відсотків,-
ВСТАНОВИВ:
23.04.2009 року ВАТ КБ «Хрещатик» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.11.2007 року між ВАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_2 було укладено договір №80/1128/07/фо про відкриття останньому відновлювальної кредитної лінії в сумі 16500 доларів США з поверненням кредиту в строк до 14.11.2008 року зі сплатою 14% річних за користування кредитом.
14.07.2008 року між сторонами договору було укладено додаткову угоду, за якою відстрочено строк повернення кредиту до 14.02.2009 року.
Однак, позичальник ОСОБА_2 умов договору та додаткової угоди не виконав, у встановлений строк кредит не повернув, тому станом на 21.04.2009 року його загальна заборгованість по кредиту перед банком склала 2420,81 доларів США.
В зв’язку з невиконанням ОСОБА_2 договірних зобов’язань з нього, крім суми простроченого кредиту, підлягають стягненню також заборгованість по процентам, пеня по простроченому тілу кредиту та по прострочених процентах.
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 20.07.2009 року до участі в даній справі притягнуто ОСОБА_4 в якості третьої особи на стороні відповідача (том 1 а.с. 86), яка самостійно заявила позов про визнання недійсним укладеного 15.11.2007 року кредитного договору між її чоловіком ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Хрещатик» і стягнення з ВАТ КБ «Хрещатик» одержаних в якості процентів за цією угодою грошових коштів в сумі 3097,24 доларів США (23818,09 грн.), а також про відшкодування понесених судових витрат.
Позов третьої особи ОСОБА_4 мотивований тим, що кредитний договір від 15.11.2007 року, укладений з порушенням вимог ст. 65 СК України без згоди на це ОСОБА_4, яка є дружиною позичальника ОСОБА_2
Враховуючи те, що сума в розмірі 16500 доларів США є значною для їх сім'ї, протягом всього періоду кредитування її чоловік, відповідач ОСОБА_2 приховував від ОСОБА_4 факт отримання кредиту у ВАТ КБ «Хрещатик» та за рахунок їх спільних сімейних коштів, сплачував відсотки за користування кредитом, тому ОСОБА_4 звернулася з даним позовом до суду та просила визнати кредитний договір №80/1128/07/фо від 15.11.2007 року недійсним з тих підстав, що він виходить за межі дрібного побутового, укладений без її згоди та всупереч діючого законодавства, а також просила суд зобов'язати ВАТ КБ "Хрещатик" повернути одержані в якості відсотків за цією угодою грошові кошти в сумі 3097,24 доларів США.
Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 31.07.2009 року дану позовну заяву третьої особи ОСОБА_4 про визнання недійсним договору було об’єднано в одне провадження з позовом ВАТ КБ «Хрещатик» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (том 1 а.с. 110).
В судовому засіданні, на обставинах, викладених у позові, представник позивача ВАТ КБ «Хрещатик» збільшила позовні вимоги та просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Хрещатик» заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 30469,42 грн., 304,69 грн. судового збору та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (том 1 а.с. 161). Та у разі визнання кредитного договору від 15.11.2007 року недійсним, просила суд застосувати наслідки недійсності правочину в порядку ст. 216 ЦК України (том 1 а.с. 195). Позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору та додаткової угоди до нього не визнала, надавши суду письмові заперечення (том 2 а.с. 10-11), просила суд відмовити ОСОБА_4 в задоволенні її позову за безпідставністю.
Відповідач ОСОБА_2 заявлений до нього позов визнав частково, не заперечив щодо стягнення з нього на користь банку суми простроченого кредиту, а в частині стягнення з нього відсотків за користування кредитом та пені просив суд відмовити позивачу, оскільки вважає, що нарахування відсотків і пені здійснено банком безпідставно. Пояснив, що він дійсно 15.11.2007 року уклав із ВАТ КБ «Хрещатик» договір про відкриття йому відновлювальної кредитної лінії в сумі 16500 доларів США з поверненням кредиту в строк до 14.11.2008 року зі сплатою 14% річних за користування кредитом. Згодом між ним і банком було укладено додаткову угоду, за умовами якої термін повернення кредиту було відстрочено до 14.02.2009 року. Так як він в той період займався бізнесом, а саме купував і продавав автомобілі, здійснював ремонти в квартирах, для чого придбавав будівельні матеріали, то йому були необхідні додаткові кошти і з цією метою ним було укладено договір від 15.11.2007 року та позичено у банку вказану вище суму грошей, які він витрачав виключно для свого бізнесу, а не на потреби його сім»ї. Також пояснив, що ОСОБА_4 є його дружина і він не ставив її до відому про отримання ним кредиту в банку, так як вважає, що немає необхідності розповідати дружині деталі того яким чином він заробляє гроші, однак його дружина знала про те, яким саме бізнесом він займається. Заявлений позов ОСОБА_4 про визнання недійсним кредитного договору та додаткової угоди визнав повністю.
В судовому засіданні ОСОБА_4 та її представник уточнили позовні вимоги, просили суд визнати кредитний договір від 15.11.2007 року та додаткову угоду до нього від 14.07.2008 року недійсними та зобов’язати ВАТ КБ «Хрещатик» повернути одержані в якості відсотків за цією угодою грошові кошти в сумі 3097,24 долари США, стягнути понесені судові витрати (том 2 а.с. 8). ОСОБА_4 суду пояснила, що ОСОБА_2 є її чоловіком, вони проживають до теперішнього часу разом однією сім’єю, її заробітна плата на місяць становить 700,00 грн. і в липні 2009 року вона дізналася про те, що її чоловік в 2007 році отримав кредит у банку. Вона і раніше знала про те, що чоловік займався бізнесом, а саме купував і продавав автомобілі, однак вона не цікавилася у нього з приводу того, де і скільки чоловік бере кошти для цього. Також їй відомо, що її чоловік отримував в цьому ж банку ще один валютний кредит, який зобов’язаний погашати. ОСОБА_2 щомісячно сплачував відсотки по кредиту близько 200 доларів США на місяць, але в зв’язку із світовою кризою та скрутним матеріальним становищем в їх сім»ї, в даний час сплачувати відсотки за користування кредитом та інше немає можливості.
На запитання суду ОСОБА_4 пояснила, що вона звернулася із вказаним позовом до суду, оскільки її права порушені внаслідок укладення її чоловіком ОСОБА_2 із ВАТ КБ «Хрещатик» кредитного договору, тобто без її згоди як дружини. Будь-яких спорів з приводу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності у неї із чоловіком ОСОБА_2 не було і немає.
Також при цьому представником ОСОБА_4 в судовому засіданні було наголошено, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_2, ВАТ КБ «Хрещатик» існує спір, який полягає в тому, що ОСОБА_2 уклав кредитний договір без згоди на це його дружини ОСОБА_4, що суперечить чинному сімейному законодавству і такий кредитний договір повинен бути визнаний судом недійсним, а також і додаткова угода до нього.
Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є його батьком та матір’ю відповідно. Йому невідомо з яких коштів батько проводив погашення кредиту від 15.11.2007 року. Бувало таке, що він особисто вносив сплату відсотків по даному кредиту, але кошти для цього йому давав батько ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що вона доводиться невісткою для ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Раніше вона працювала керуючою Вишенського відділення Вінницької філії ВАТ КБ «Хрещатик» і 15.11.2007 року між ВАТ КБ «Хрещатик» в її особі та ОСОБА_2 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії в сумі 16500 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом строком на один рік. В забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_2 по вказаному кредиту було надано в заставу банку автомобіль, який належить її чоловікові ОСОБА_3, тобто синові позичальника і вона не пам’ятає ким саме було знято обтяження із заставного автомобіля по даному кредитному договору. Також пояснила, що на час укладення ОСОБА_2 кредитного договору від 15.11.2007 року згідно Положення про кредитування у ВАТ КБ «Хрещатик» не було передбачено отримання від іншого із подружжя згоди на укладення кредитного договору.
Заслухавши пояснення сторін, представників сторін, свідків та дослідивши матеріали справи суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини.
15 листопада 2007 року між ВАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_2 укладено в письмовій формі договір №80/1128/07/фо про відкриття ОСОБА_2 відновлювальної кредитної лінії в сумі 16 500 доларів США з поверненням кредиту в строк до 14.11.2008 року та сплатою відсотків за користування кредитом 14% річних.
Видача кредиту відбувалась шляхом отримання відповідачем готівкових коштів в касі позивача, що підтверджується випискою з позичкового рахунку позичальника 220228002885.
14 липня 2008 року між ВАТ КБ «Хрещатик» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до кредитного договору, за якою повернення кредиту ОСОБА_2 було встановлено в строк до 14.02.2009 року.
Відповідачем в порушення умов кредитного договору прострочено повернення кредиту в строк до 14.02.2009 року та відсотків за користування кредитом.
Згідно наданого суду розрахунку, загальна сума боргу ОСОБА_2 перед банком за вказаним вище кредитним договором станом на 08.12.2009 року склала 30469,42 грн., що еквівалентно 3816,31 доларів США, з яких: сума простроченого кредиту – 19327,75 грн., що еквівалентно 2420,81 доларів США; заборгованість по сплаті відсотків – 3476,95 грн., що еквівалентно 435,49 доларів США; пеня за прострочене тіло кредиту – 7406,04 грн., що еквівалентно 927,61 доларів США; пеня по простроченим відсоткам кредиту – 258,68 грн., що еквівалентно 32,40 доларів США (том 1 а.с. 163-164).
Відповідно до довідки Вінницької філії ВАТ КБ «Хрещатик» станом на 08.12.2009 року Національним Банком України встановлено офіційний курс гривні до долара США – 7,9840 грн. за 1 долар США (том 1 а.с. 162).
25.03.2010 року рішенням загальних зборів акціонерів, ВАТ КБ «Хрещатик» перейменовано у Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Хрещатик», яке є правонаступником всіх прав та обов’язків ВАТ КБ «Хрещатик», що підтверджується п.1.1. Статуту (том 2 а.с. 28-35).
Добровільно погасити виниклу заборгованість за вказаним кредитним договором ОСОБА_2 відмовляється.
ОСОБА_2 перебуває в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 з 31.07.1981 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу (том 1 а.с. 95).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності ч. 1 ст. 1052 ЦК у разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Зі змісту зазначеної норми випливає, що предметом кредитного договору є грошові кошти, а кредитодавцем – фінансова установа.
Таким чином, у розумінні ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитом є надання коштів у позику, що є одним із видів фінансової послуги.
Суд вважає, що договір кредиту не є угодою щодо розпорядження спільним майном подружжя, яка потребує письмової згоди іншого із подружжя.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена (ч. 3 ст. 65 СК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Дані правові норми регулюють відносини, які стосуються розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на укладення цивільно-правових угод щодо набуття майна, зокрема на отримання кредиту, оскільки кредитний договір є угодою про отримання у власність грошових коштів і не створює обов’язків для другого із подружжя, а лише для ОСОБА_2 як сторони кредитного договору (ч. 1 ст. 1054 ЦК України).
Суд вважає, що ОСОБА_4 не надала суду належних та переконливих доказів порушення її прав внаслідок укладення ОСОБА_2 оспорюваного кредитного договору. Також вона не надала суду доказів того, що отримані ОСОБА_2 в 2007 році кредитні кошти були використані на інтереси їх сім’ї, а тому ОСОБА_4 не може бути суб’єктом відповідальності щодо належного їй з чоловіком спільного майна.
Проаналізувавши всі в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що встановленим в судовому засіданні фактам відповідають правовідносини, що передбачені ст. ст. 509, 526, 549, 551, 1046-1050, 1052, 1054 ЦК України та позов ПАТ КБ «Хрещатик» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає до задоволення, а в позові третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 до ПАТ КБ «Хрещатик», ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору і додаткової угоди до нього та повернення відсотків слід відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Вказані вимоги згідно з вищезазначеною нормою закону підлягають задоволенню і на користь ПАТ КБ «Хрещатик» підлягають стягненню з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 304,69 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 30,00 грн.
Оскільки суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, то всі судові витрати понесені нею відповідно до ст. 88 ЦПК України, відповідачами не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України; ст. 65 СК України, ст.ст. 509, 526, 549, 551, 1046-1050, 1052, 1054 ЦК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Хрещатик» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Хрещатик» заборгованість за кредитним договором в сумі 30469,42 грн. (тридцять тисяч чотириста шістдесят дев’ять гривень 42 копійки), 304,69 грн. судового збору та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В позові третьої особи на стороні відповідача ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Хрещатик» та ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору і додаткової угоди до нього та повернення відсотків – відмовити.
Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: