Справа № 2-6/10

                                                                                      РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

26 березня2010   року     м. Погребище

Погребищенський районний суд Вінницької області
В складі головуючого судді Марченко Л..В.
При секретарі     Москаленко С.П.

За участю адвокатів :     ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5  про визнання заповіту дійсним, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, а також за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5  до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та усунення перешкод в його користуванні,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_6 при визнання заповіту дійсним, визнання права власності на спадкове майно  в порядку спадкування за заповітом, а також ОСОБА_4, ОСОБА_6 звернулися   до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та усунення перешкод в його використанні.

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2009 року прийняте рішення по справі було скасоване.

Ухвалою суду від 02 липня 2009 року провадження по справі було зупинено до залучення до участі у справі правонаступника, оскільки в судове засідання було надана копія свідоцтва про смерть   НОМЕР_1 - відповідача,він же позивач  - ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Ухвалою суду від 20 листопада 2010 року провадження по справі було відновлено та залучено по справі правонаступника відповідача, він же і позивач - ОСОБА_5.

В своїй уточнюючій позовній заяві позивач ОСОБА_3 посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати - ОСОБА_7, після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок з господарськими будівлями, що розташовані по АДРЕСА_1 та складається із: житлового будинку «А», веранди «а», веранди «а1», сараю «Б2», сараю «Б1», сараю «Б2», гаражу «Г», сараю «В», погріба «П/В», убиральні «Д», огорожі № 1-2, криниці №3, вартістю 45 295 гривень. За свого життя мати ОСОБА_7 25 жовтня 1994 року вчинила заповіт ,яким все своє майно заповідала лише йому - ОСОБА_3, заповіт посвідчений нотаріусом Погребищенської державної нотаріальної контори р.№ 1484 .

У визначений законом 6-ти місячний термін він звернувся до Погребищенської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини .Державним нотаріусом було встановлено, що спадкодавця ОСОБА_7 04 липня 1995 року подала до нотконтори

2

заяву, якою відмінила зазначений заповіт. Вважає, що подана заява є недійсним правочином, а за таких обставин право на спадкування за заповітом належить лише йому, а тому заповіт від 25.10.1994 року, вчинений ОСОБА_7 на його ім’я є дійсним

Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні просить позов задовольнити та стягнути з відповідачів понесені ним судові витрати.

Відповідачі по справі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому засіданні

позов не визнали і звернулися до суду із зустрічним позовом, в якому просять визнати право власності на спадкове майно в рівних долях та усунути перешкоди в його користуванні, мотивуючи свої вимоги за тим, що ОСОБА_7 за свого життя 24 червня 1994 року заповіла все своє майно лише одній дочці -ОСОБА_8, проте під тиском та погроз зі сторони свого сина позивача, він же відповідач - ОСОБА_3 переписала заповіт на його ім’я. Однак, не отримуючи від нього ніякої уваги та допомоги ОСОБА_7 4 липня 1995 року скасувала і цей заповіт. Після сплину 6-ти місячного терміну після смерті матері - ОСОБА_7 вони звернулися до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про спадщину, проте їм було відмовлено, т.я. позивач, він же відповідач по справі ОСОБА_3 рахує, що лише він має право на спадкове майно. В даний час він не допускає їх до спадкового майна, а тому по зустрічному позову просять їх позов задовольнити в повному об’ємі, визнати їх право власності на спадкове майно в рівних долях та зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкод в користування спадковим майном та стягнути з нього судові витрати.

Заслухавши пояснення сторін, свідка, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5  при визнання заповіту дійсним підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України під спадкуванням слід розуміти перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). Також до складу спадщини згідно ст. 1218 ЦК України входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

В судовому засіданні встановлено факт, який ніким із сторін не оспорюється ,що відповідно до Рішення виконкому Погребищенської селищної ради за № 11/172 від 07.05.1953 року ОСОБА_7 (дошлюбне прізвище), спадкодавці по справі була виділена земельна ділянка за АДРЕСА_2, площею 1000 кв.м. для будівництва житлового будинку ( а.с.  139    ). Також 07.02.1956 року між ОСОБА_7 та Погребищенською селищною радою був укладений договір про надання в безстрокове користування земельною ділянкою  під будівництво індивідуального житлового будинку ( а.с. 135   ) 24 жовтня 1956 року було зроблено викопіювання зі схематичного плану кварталу АДРЕСА_2 на ім’я ОСОБА_10, чоловіка ОСОБА_7, з яким вона уклала шлюб в 1959 році та змінила свою прізвище із «ОСОБА_7» на «ОСОБА_7» відповідно до запису акта про шлюб за № 76 від 14.12.1959 року (а.с. 95  ).

24.06.1994 року ОСОБА_7 вчинила заповіт, згідно якого все своє майно заповіла дочці - ОСОБА_4. Заповіт посвідчено нотаріусом Погребищенської державної нотаріальної контори Вінницької області і зареєстровано в реєстрі за № 825 . Проте,  в судовому засіданні   при огляді даного заповіту - виявлено відсутність підпису спадкодавці - ОСОБА_7 ( а.с. 44), хоча сторонами даний правочин ніким не оспорюється.

25.10.1994 року ОСОБА_7 заповіла все своє майно синові – ОСОБА_3. Заповіт посвідчено нотаріусом Погребищенської нотаріальної контори Вінницької області і зареєстровано в реєстрі за № 1484. ( а.с. 6).

04.07.1995 року ОСОБА_7 своєю заявою відмінила заповіт на імя свого сина ОСОБА_3. Заяву посвідчено нотаріусом Погребищенської державної нотаріальної контори Вінницької області і зареєстровано за № 1241.

Проте «дана заява (а.с. 25) складена самим нотаріусом  машинописом на прохання заявника в порушення вимог ст..47 Закону України „Про нотаріат” від 2.09.1993 року, «тексти нотаріально посвідчуваних правочинів, заяв повинні бути написані зрозуміло і чітко.

3

Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місце проживання повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачуваних законами, - із зазначенням дати їх народження. «Заява не містить повних даних про особу, закреслення, - не оговорено, оригінальний підпис заявника - не оговорено, посвідчувальний  напис нотаріуса проставлено зі зворотної сторони заяви, вільні місця не зачеркнені, як того вимагала «Інструкція про вчинення нотаріальних дій» 1994 року.

Відповідно до ст. 43 Закону України «Про нотаріат» - не допускається вчинення нотаріальної дії у разі відсутності осіб-її учасників або їх   уповноважених представників. При вчиненні нотаріальної дії нотаріуси встановлюють особу учасників цивільних правовідносин, які звернулися за вчиненням нотаріальної дії.

Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами ,які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина ,який звернувся за вчинення нотаріальної дії.

При огляді в судовому засіданні ксерокопії реєстру № 4 для реєстрації нотаріальних дій Погребище-державної нотаріальної контори на 1995 рік ( а.с. 175-176  ) дійсно стоїть запис нотаріуса  в графі 1- номер нотаріальної дії-1241, в графі 2-дата вчинення нотаріальної дії - 04.07. в графі - З - ОСОБА_7 АДРЕСА_1 в графі   4 «документ, що встановлює особу громадянина, який звернувся для вчинення нотаріальної дії» нотаріусом лише записано -«1926 р. паспорт, виданий ВВС Погребищ.РВК».Тобто, нотаріусом були порушені вимоги ст.. 43 Закону України «Про нотаріат», ним не була встановлена особа ,яка звернулась до неї за вчиненням нотаріальної дії.

Допитана в судовому засіданні свідок - ОСОБА_11 - приватний нотаріус, пояснила ,що на той час вона працювала державним нотаріусом і до неї дійсно зверталась ОСОБА_7, яка перший раз вчиняла заповіт на імя своє дочки, потім складала заповіт на свого сина, а втретє вона прийшла до неї із заповітом на ім’я свого сина ОСОБА_3 ,який просила скасувати.

На її прохання вона сама виготовила на друкарській машинці заяву від її імені на скасування заповіту на ім’я сина ОСОБА_3. Особу ОСОБА_7 вона встановлювала за її паспортом, проте чому ні в заяві, ні в реєстрі не стоять реквізити паспорта вона повідомити не може. Також не може пояснити чому виготовляючи заяву на прохання ОСОБА_7 та маючи перед очима примірник заповіту вона в заяві не вказала ні номера заповіту, ні дати. Посилання свідка на те, що вона отримала примірник заповіту від ОСОБА_7, на якому також поставила відповідний запис про його скасування та приєднала до спадкової справи, спростовуються показами ОСОБА_3, який надав для огляду в судовому засіданні примірник заповіту на його імя, ксерокопія в справі ( а.с.6 :) за № 1484 , на якому відсутній будь-який запис нотаріуса про його скасування. Як видно із свідчень позивача ОСОБА_3 даний примірник заповіту на своє ім’я він отримав від своєї матері перед її смертю, в 2007 році.

Відповідно до ст. 215 ЦК України  суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_7 про скасування заповіту на ім’я ОСОБА_3 - є недійсною, оскільки при її вчиненні не було дотримання вимог закону. А тому позовні вимоги ОСОБА_3 слід задовольнити   в повному об’ємі.

Разом з тим позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та усунення перешкод в його користуванні, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Посилання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на те, що мати - ОСОБА_7 перед смертю порвала заповіт на імя ОСОБА_3 спростовується наданим для огляду в судове засідання – оригіналом 2-го екземпляру заповіту самим ОСОБА_3, який він отримав безпосередньо від матері в 2007 році і про який сам не знав.

Оскільки, в судовому засіданні встановлено,що заява про скасування заповіту на ім’я ОСОБА_3, вчинена особою, яка не була встановлена нотаріусом,   складена з недотриманням вимог чинного законодавства,отже, є недійсною.

Позивачі, вони ж відповідачі по справі - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судовому

4

засіданні не надали жодних доказів про те, яким чином ОСОБА_3 перешкоджає ш в користуванні спадковим майном .

Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 215, 216, 1223, 1254, 1268 ЦК України, Закону України «Про нотаріат», «Інструкцією про вчинення нотаріальних дій»,

Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5    про визнання заповіту дійсним, визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом задовольнити. Заповіт на ім’я ОСОБА_3, вчинений ОСОБА_7 25 жовтня 1994 року, посвідчений нотаріусом Погребищенської державної нотаріальної контори, реєстраційний № 1484 - визнати дійсним.

Визнати права ОСОБА_3 на спадкове майно, що складається з: житлового будинку «А», веранди «а», веранди «а1» ,сараю «Б2, сараю «Б1», сара. «Б2», гаражу « Г», сараю « В» , погріба «П/В», убиральні« Д», огорожі № 1-2, криниці №3, вартістю 45 295 гривень, розташованого по АДРЕСА_1 - в порядку спадкування за заповітом, вчиненим ОСОБА_7 25 жовтня 1994 року, посвідчений нотаріусом Погребищенської державної нотаріальної контори, реєстраційний № 1484.

Стягнути з  ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 - 7 000 ( сім тисяч) гривень, понесеним ним витрат по оплаті правової допомоги адвоката..

В позові ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно та усунення перешкод в його користуванні - відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ