8/2-1545/2007

РІШЕННЯ

іменем України

16 травня 2007 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючої     Скрипник О.Г.

при секретарі        Косолаповій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Вишгороді справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації, Любимівської сільської ради Вишгородського району Київської області, 3-а особа: СВК „Любимівка" про визнання права власності на земельну частку (пай) та надання земельної частки (паю)

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що з 01.01.1939 р. постійно проживала і проживає в АДРЕСА_1 З 1961 року по 1991р. працювала в радгоспі „Комунар", про міститься запис в трудовій книжці. 31991 року вийшла на пенсію.

В 19997 році радгосп „Комунар" був реорганізований в КСП „Любимівський". В 2000 році відбулося розпаювання земель КСП .Любимівський" До списку пайовиків на отримання земельної частки (паю) позивачку не включили, хоч вона і пропрацювала в радгоспі білизько 29 років.

Пізніше, КСП „Любимівський" був реорганізований в СВК „Любимівка". Позивачка звернулася до Любимівської сільської ради про включення її до списків пайовиків та надання земельної ділянки. Проте у задоволенні заяви їй було відмовлено. Позивачка вважає, що оскільки пропрацювала в радгоспі „Комунар" близько 29 років, має право на отримання земельного паю та просить визнати за нею право власностиі на земельну частку (пай).

В судовому засіданні позивачка підтримала заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача-голова Любимівської сільської ради не заперечувала проти заявлених позивачкою позовних вимог, просила їх задовольнить.

Представник Вишгородської районної державної адміністрації проти заявленого позову заперечувала, подала до суду заяву, в якій просила відмовить позивачці в позові у з"язку із спливом загальних строків позовної давності.

Третя особа.ліквідатор СВК „Любимівка" до суду не з"явився, направив до суду лист, в якому просив розглядати справу у його відсутність.

Вислухавши пояснення позивача, представників Любимівської сільської ради, Вишгородської районної держаної адміністрації, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що позивачка працювала в радгоспі „Комунар" з 1961 року по 1991 рік.

01.04.1991р. вона вийшла на пенсію, що стверджується записом в трудовій книжці.

Судом встановлено, що радгосп „Комунар" був реорганізований в КСП „Любимівський" в 1997р. Саме в той час і відбувалося розпаювання земель. В 2000 році КСП „Любимівський" був реорганізований в СВК „Любимівка".

В 2007 році вона звернулася до Любимівської сільської ради із заявою про включення її в додаткові списки, проте у включенні до списків на отриманя земельної частки (паю) Любимівською сільською радою позивачці було відмовлено.

Відповідно до п.2 Указу Президента України від 08 серпня 1995р. за №720/95 „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та оганізаціям" право на земельну частку (пай)   мають право одержати громадяни, які на момент

2

паювання землі були членами сільськогосподарських підприємств і яких було включено до списку осіб, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Судом встановлено, що позивачка не була членом КСП „Любимівський" та його правонаступника СВК „Любимівка", до списку осіб на отримання земельної частки (паю) цими підприємствами включена не була. Звернулася до Любимівської сільської ради за включенням її в додаткові списки на отримання земельної частки (паю) лише в 2007 році, що стверджується листом Любимівської сільської ради від 11.04.2007р. за вих. № 1041.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Відповідно до зазначеної вище етапі закону, в підтвердження своїх позовних вимог, позивачка не надала суду доказів про те, що вона має право на отримання земельної частки (паю).

Крім цього, позивачкою пропущений строк позовної давності.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якою заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач не надав суду доказів поважності причин пропуску строку позовної давності, не встановлені вони і судом.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з підстав пропуску позивачкою строків позовної давності.

Зважаючи на заяву Вишгородської районної державної адміністрації про застосування до вказаного позову загальних строків позовної давності, відповідно до ч. 3, 4 ст.267 ЦК України, п.2 Указу Президента України „Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", керуючись ст.ст. 15,30,62, 208-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позовній заяві ОСОБА_1 до Вишгородської районної державної адміністрації, Любимівської сільської ради Вишгородського району Київської області, 3-а особа: СВК „Любимівка" про визнання права власності на земельну частку (пай) та надання земельної частки (паю) відмовити.

.Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.