Справа № 22ц-1137/2006       Головуючий у першій інстанції МАМОНОВА О.Є.

Категорія - цивільна                                                          Доповідач: ГУБАР В.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

01 серпня 2006 року                                                                             м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді              ІВАНЕНКО Л.В.

суддів:                       ШЕМЕЦЬ Н.В., ГУБАР В.С.

при секретарі:          БІЛЯЄВІЙ Т.Д.,

за участю:                ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 -ОСОБА_3на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2006 р. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до органу приватизації Деснянського райвиконкому, виконкому Деснянської районної ради про встановлення факту проживання однією сім"єю, визнання недійсним розпорядження про приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, -

встановив:

В травні 2006 р.ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним вище позовом в якому просив: встановити факт проживання однією сім"єю без шлюбу його і померлої ОСОБА_4, з вересня 1990 р.; визнати недійсним розпорядження органу приватизації НОМЕР_1 за яким квартира розташована в АДРЕСА_1 передана у приватну власність ОСОБА_4; визнати недійсним свідоцтво про право власності на житло видане 21 грудня 1993 р. виконкомом Деснянської райради м. Чернігова, яким посвідчено, що квартира, яка знаходиться в АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4 Позивач також на підставі ст. 152 ЦПК України просив накласти арешт на спірну квартиру.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 2529 травня 2006 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 що належить ОСОБА_1.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в забезпеченні позову, посилаючись на те, що судом невірно застосован норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що спірною є квартира АДРЕСА_1.

Постановляючи ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Проте такий висновок суду не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням органу приватизації НОМЕР_1. передано спірну квартиру у приватну власність ОСОБА_4 і її право власності на вказану квартиру підтверджується свідоцтвом , виданим виконкомом Деснянської райради м. Чернігова 21 грудня 1993 р. 13 липня 2005 р. ОСОБА_4 померла, що підтверджується наявними у справі доказами.

Згідно заповіту від 18 січня 1996 р., ОСОБА_4 все свої майно, в тому числі і спірну квартиру, заповіла своїй онуці - ОСОБА_2, але право власності на успадковану квартиру ОСОБА_2 на даний час не оформлено, а виконавчий комітет Деснянської районної ради М.Чернігова не є власником спірної квартири.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції, викладений в оскаржуваній ухвалі, про те, що спірна квартира належить ОСОБА_1, є передчасним.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений шляхом накладення арешту на майно, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

В порушення зазначених положень суд наклав арешт на спірну квартиру, яка не має власника, який би міг розпорядитись цим майном, чим утруднити та зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ч.З ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, але, в порушення п.

1  ч. 2 ст. 151 ЦПК України, позивачем не зазначені конкретні і достовірні

причини та обставини, у зв"язку з якими потрібно забезпечити позов саме

накладенням арешту на майно, а його доводи про те, в разі невжиття заходів

забезпечення позову може бути утруднене або неможливе виконання рішення

суду, є припущеннями, не підтвердженими ніякими доказами.

Враховуючи наведенене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню з підстав передбачених п. 2 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 151-153, п. 2 ч. 1 ст. 293, ст.ст. 307, 312- 315, 317, 319, п.

2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 29 травня 2006 р. -скасувати.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.