Справа № 22а-449/2006 Головуючий у першій інстанції ФІЛАТОВА Л.Б.
Категорія - адміністративна Доповідач - ШЕМЕЦЬ Н.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 серпня 2006 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ІВАНЕНКО Л.В.
суддів: ГУБАР В.С., ШЕМЕЦЬ Н.В.,
при секретарі: БІЛЯЄВІЙ Т.Д.
за участю: ПОЗИВАЧКИ ОСОБА_1, ПРЕДСТАВНИКА УМВС УКРАЇНИ В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ТА ЧМВ УМВС УКРАЇНИ В ЧЕРНІГІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ ЧУГАЙ О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 травня 2006 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Чернігівській області, Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області, Чернігівської міської ради, Зоїособи - управління Державного казначейства у Чернігівській області про зобов"язання видати рішення по виділенню жилої площі та наданню житла у приватну власність, стягнення моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В лютому 2006 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним вище позовом, в якому просила зобов"язати УМВС України в Чернігівській області прийняти рішення по виділенню їй жилої площі та надати житло у приватну власність та стягнути з УМВС України в Чернігівській області на її користь 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданної бездіяльністю відповідача.
Свої вимоги мотивує тим, що в 1995 р. трагічно загинув під час виконання службових обов'язків її чоловік ОСОБА_2, який був співробітником МВС, мав нагороди, служив в Афганістані. З 22.04.92 р., вони стоять в черзі на отримання житла. Спочатку вони знімали квартиру, а після смерті чоловіка за клопотанням органів МВС вона і син тимчасово були поселені в гуртожиток Чернігівського комбінату „Хімволокно", з площею кімнати 12,5 м2. де мешкають до цього часу. УМВС України, на підставі ст.23 Закону України „Про міліцію", повинно на протязі трьох місяців було надати їй житло, але до сьогоднішнього дня ухиляється від виконання вказаного обов'язку. Одночасно її сім'я підпадає під дію Закону України „Про соціальний статус ветеранів війни, гарантію їх соціального захисту", яким передбачено забезпечення житловою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік. Вказує на те, що за 14 років вона так і не отримала обіцяну квартиру, а останнім часом адміністрація гуртожитку намагається виселити її з сином, оскільки я не є робітником комбінату. Зазначає, що її звернення до відповідача очікуваних результатів не приносить і зводиться до відписок, що УМВС України в Чернігівській області немає вільного житлового фонду в той же час, за 14 років неодноразово виділяв квартири іншим працівникам ОВС. Моральна
шкода полягає в порушенні відповідачем її права на позачергове отримання житла, як вдові загиблого працівника ОВС, що призвело до моральних і фізичних страждань, втрати нормальних життєвих зв"язків, неповнолітня дитина не має нормальних умов для навчання.
До участі у справі судом залучено як відповідачів Чернігівський МВ УМВС України в Чернігівській області, Чернігівську міську раду та третю особу на боці відповідачів - управління Державного казначейства у Чернігівській області.
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 травня 2006 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову та прийняти нову по суті позовних вимог, посилаючись на те, що постанова суду в порушення ст. 159 КАС України та Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення", не є законною та обгрунтованою. Судом невірно застосовано положення ст. 100 КАС України оскільки жодна сторона не наполягала застосовувати положення даної статті, відсутній висновок суду щодо поважності причин його пропуску, крім того, позивачка не знала, що з 1995 року порушуються її права. Вказує на те, що суд неповно з"ясував всі обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, невірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Після уточнення позовних вимог в судовому засіданні апеляційного суду позивачка підтвердила, що її вимоги стосуються відповідача - Чернігівського МВ УМВС України в Чернігівській області і ґрунтуються на положеннях ст. 23 Закону України „Про міліцію".
По справі встановлено, що ОСОБА_2, чоловік позивачки, з сім"єю перебував на квартирному обліку в УВС м.Чернігова з 1992 року - на загальній і позачерговій черзі як учасник бойових дій в Афганістані. В 1995 році він помер в період проходження служби в ОВС під час виконання службових обов'язків і після його смерті на квартирному обліку за чергою чоловіка перебуває позивачка по справі з неповнолітнім сином. В 2005 році вона поставлена в позачергову чергу на отримання житла в Чернігівській міській раді. На даний час вона перебуває в ЧМВ УМВС України в Чернігівській області в загальній черзі під НОМЕР_1, в першочерговій -під НОМЕР_2.
Апеляційний суд вважає , що суд 1 інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УМВС України в Чернігівській області, так як позивачка не перебувала на квартирному обліку у даного відповідача, проти чого не заперечує і позивачка, тому і не вчинялись неправомірні дії з боку відповідача щодо житлових прав позивачки.
Її вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про виділення їй житлової площі і надати житло в приватну власність згідно ст. 23 Закону України „Про міліцію" також не можуть бути задоволені.
Згідно ч.4 ст.23 Закону України „ Про міліцію" за сім"єю загиблого працівника міліції зберігається право на одержання жилої площі. Їй надається позачергово жила площа протягом трьох місяців з дня загибелі працівника міліції у приватну власність. Проте з відповідною заявою та документами згідно вимог Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов і надання їм жилих приміщень в Україні, затверджених Постановою РМ УРСР і УРРПС від 11.12.1984 року №470 з наступними змінами і доповненнями, позивачка до ЧМВ УМВС України в Чернігівській області не зверталась, що вона підтвердила в судовому засіданні.
Крім того, апеляційним судом встановлено, що вона не має права на пільгу згідно ч.4 ст.23 Закону України „Про міліцію", оскільки ч.8 даної статті передбачено, що положення ч.4 поширюються на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю, але доказів того, що чоловік загинув саме будучи залученим до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю, позивачкою не надано, а матеріали справи таких доказів не містять.
Тому апеляційний суд приходить до висновку, що постанова суду постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права і підстави для скасування відсутні.
Але суд 1 інстанції в передостанньому абзаці зазначив, що позивачкою пропущений строк звернення до суду і послався на ст.ст.99,100 КАС України. Апеляційний суд вважає за необхідне виключити цей абзац та посилання на вказані правові норми, оскільки жодна сторона не наполягала як на підставу для відмови в задоволенні позову пропуск позивачкою строку звернення до суду. Крім того, оскільки право позивачки на пільгу, за захистом якого вона звернулась до суду, відсутнє, то і не може бути пропущеного строку звернення до суду.
Керуючись ст.ст.195,198,200,205,206,212 КАС України, апеляційний суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Постанову Новозаводського районного суду М.Чернігова від 31 травня 2006 року - залишити без змін.
Виключити з мотивувальної частини постанови суду передостанній абзац, який починається зі слів : ,В судовому засіданні було з"ясовано...." і закінчується словами : „... з клопотанням поновити цей строк не зверталась" та посилання суду в останньому абзаці мотивувальної частини на ст.ст. 99,100 КАС України.
Ухвала набирає законної сили після проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України на протязі одного місяця з дня складення її в повному обсязі.