У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.06.10                                                                                       Справа №17/47д/10

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Федоров І.О. судді  Федоров І.О.    , Мойсеєнко Т. В.  , Хуторной В.М.

при секретарі:   Лолі Н.О.

за участю представників:

від позивача:   Шишко О.Г. (довіреність № 189 від 04.06.2010 р.);

від відповідача:   не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ,

на рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2010 р. у справі № 17/47д/10

за позовом: Комунальної установи «Кам’янсько-Дніпровська центральна районна лікарня»,            м. Кам’янка-Дніпровська Запорізької області,

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ,

про примусове виселення з приміщення,

 ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Голови Запорізького апеляційного господарського суду від 22.06.2010 р. № 1614 справу № 17/47д/10 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий –Федоров І.О. (доповідач), судді: Мойсеєнко Т.В., Хуторной В.М. Колегія суддів прийняла справу до провадження.

За заявою присутнього учасника судового процесу фіксація судового засідання технічними засобами не здійснювалася, за його згодою колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.04.2010 р. у справі № 17/47д/10 (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено. Виселено приватного підприємця ОСОБА_2 з приміщення площею 17,8 кв.м., розташованого на першому поверсі поліклініки Кам'янсько-Дніпровської ЦРЛ за адресою: м. Кам'янка-Дніпровська, вул. Набережна, 130 та зобов’язано відповідача повернути зазначене приміщення на користь Кам’янсько-Дніпровської центральної районної лікарні. Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь Кам’янсько-Дніпровської центральної районної лікарні 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що договір оренди, укладений між позивачем і відповідачем, припинив свою дію у зв’язку із закінченням строку, на який він був укладений, позивач попередив відповідача про його припинення, а також про непродовження строку його дії на наступний строк, тому відсутні правові підстави для перебування відповідача у займаному ним приміщенні.

Відповідач з рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на неповне з’ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Вказує, що суд не надав належної правової оцінки тим обставинам, що конкурс на право оренди проведений з порушеннями, орендоване приміщення за актом не повернуто, що, на думку відповідача, свідчить про продовження орендних відносин, не встановлено факту повідомлення відповідача про припинення договору у встановлений строк.

Позивач не надав відзиву на апеляційну скаргу. В судовому засіданні його представник заперечив проти доводів відповідача, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду –без змін.

Відповідач надіслав письмове клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги у зв’язку з неможливістю явки в судове засідання.

Колегія суддів відмовила в задволенні даного клопотання, оскільки відповідач був завчасно належним чином повідомлений про розгляд апеляційної скарги та не був позбавлений можливості забезпечити участь в судовому засідання уповноваженого представника.

Колегія суддів вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті і розгляд апеляційної скарги можливий без участі представника відповідача.  

Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.09.2006 р. між Кам’янскьо-Дніпровською районною лікарнею (орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_2 (орендар) укладено договір № 1 оренди нерухомого майна, що знаходиться на балансі Кам’янсько-Дніпровської центральної районної лікарні.

Згідно з п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно, розташоване за адресою: Кам’янка-Дніпровська,                             вул. Набережна, 130, площею 17,8 кв.м, на першому поверсі поліклініки Кам’янсько-Дніпровської центральної районної лікарні. Призначення приміщення: аптечний пункт реалізації готових ліків.

Згідно з п. 9.1 договору, цей договір укладено строком на 11 місяців та діє з 25.09.2006 р. по 25.08.2007 р. включно.

Приміщення передано орендарю за актом прийому-передачі.

Згідно з розпорядженням голови  Кам’янсько-Дніпровської районної ради від 11.01.2007 р. № 6, Кам’янсько-Дніпровській центральній районній лікарні надано дозвіл бути орендодавцем частини приміщення площею 23 кв.м., розташованого в будівлі поліклініки Кам’янсько-Дніпровської ЦРЛ в м. Кам’янка-Дніпровська, вул. Набережна, 130 для здачі в оренду ПП ОСОБА_2 під аптеку строком на 11 місяців (а.с. 34, 35).

Враховуючи зазначене, строк дії договору оренди закінчувався 25.07.2008 р.

У зв’язку з відмовою орендаря повернути орендоване приміщення після закінчення строку дії договору, Кам’янсько-Дніпровська центральна районна лікарня звернулася до господарського суду  з позовом про виселення ПП ОСОБА_2 та зобов’язання передати об’єкт оренди позивачу.

Розглянувши подані сторонами докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Предметом оренди за договором оренди є комунальне майно, тому правовідносини сторін щодо порядку користування ним регулюються нормами глави 58 Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених нормами параграфу 5 Господарського кодексу України, а також Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, норми якого у даному випадку є спеціальними по відношенню до інших норм.

Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічне положення закріплене у п. 9.6 договору оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий  термін і на тих самих  умовах, які були  передбачені договором.

Як встановлено колегією суддів, строк дії договору оренди закінчувався 25.07.2008 р

Листом від 24.07.2008 р. орендодавець повідомив орендаря про закінчення строку дії договору та намір використовувати орендоване приміщення для потреб поліклініки.

При цьому колегія суддів зауважує, що позивач помилково вважав, що строк дії договору закінчувався 25.08.2008 р. (оскільки 11 місяців, на які було продовжено договір, спливають 25.07.2008 р.), тому позивач просив звільнити орендоване приміщення з 26.08.2008 р.

Орендар отримав даний лист 29.07.2008 р., про що зазначив у своєму зверненні до орендодавця,  та відмовився повертати орендоване майно (а.с. 14).

Оригінали вказаних листів оглянуто колегією суддів в судовому засіданні 22.06.2010 р.

Таким чином, у встановлений законом строк орендодавець повідомив орендаря про відсутність наміру продовжувати орендні відносини.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статей 10, 17, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін, на який укладено договір оренди, є істотною умовою договору оренди, він визначається за погодженням сторін, а наслідком його закінчення є припинення договору оренди та повернення об'єкту оренди на умовах, зазначених у договорі.

Законодавець не пов'язує право сторони на здійснення заяви про припинення договору внаслідок закінчення терміну його дії та відмовою від подальшої пролонгації з будь-якими іншими обставинами, що кореспондується зі статтею 627 Цивільного кодексу України про вільне волевиявлення сторін при укладенні договору, виборі контрагента, визначенні умов договору.

За вказаних обставин, договір оренди припинився внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

У разі порушення орендодавцем переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий термін, орендар не позбавлений права здійснити захист своїх прав у загальному порядку шляхом звернення до суду з окремим позовом.

Згідно з ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов’язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди,  закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний  повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених  у договорі оренди.  

Згідно з п. 2.4 договору оренди, у разі припинення цього договору майно повертається орендарем орендодавцю.  Майно вважається поверненим орендодавцеві з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі.

Статтею 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як встановлено колегією суддів, орендар не погоджується із припиненням дії договору та не звільняє орендоване приміщення. Будь-яких доказів на підтвердження законності перебування у спірному приміщенні відповідач не надав.

За таких обставин вимога позивача про виселення відповідача із займаного ним приміщення та зобов’язання передати майно є законною та обґрунтованою.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга –без задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача –заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_2,                      м. Дніпропетровськ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.04.2010 р. у справі № 17/47д/10 залишити без змін.

Головуючий суддя Федоров І.О.

 судді  Федоров І.О.  

 Мойсеєнко Т. В.  Хуторной В.М.