У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
22.06.10 Справа №24/51/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Хуторной В.М. судді Хуторной В.М. , Коробка Н.Д. , Кричмаржевський В.А.
при секретарі Лолі Н.О.
За участю представників сторін: від позивача –ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреність № ВМО 524512 від 11.11.09 р.; від відповідача - Шаповал А.М., довіреність № 73 від 01.06.10 р.;
Розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємця ОСОБА_1 на рішення господарського суду Запорізької області від 14.04.2010 р. по справі № 24/51/10
за позовом: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Гуляйполе Запорізької області (скорочено ПП ОСОБА_1.);
до відповідача: Гуляйпільського районного споживчого товариства, м. Гуляйполе Запорізької області (скорочено Гуляйпільське РСТ);
про стягнення 13491, 90 грн. збитків
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1631 від 22.06.2010 р. справу № 24/51/10 передано для розгляду колегії суддів у складі: Хуторной В.М. (головуючий, доповідач), Коробка Н.Д., Кричмаржевський В.А., якою справа прийнята до провадження.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 14.04.2010 р. по справі № 24/51/10 (суддя Азізбекян Т.А.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення господарського суду мотивовано тим, що умовами договору оренди нежитлового приміщення від 01.12.06 р. не визначено прямого обов’язку відповідача нести витрати по проведеному позивачем ремонту. У Гуляйпільського РСТ виникає обов’язок по відшкодуванню вартості ремонту лише за умови надання ним згоди позивачу на проведення ремонту. Будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідач виступив ініціатором проведеного ремонту або надав згоду на цей ремонт, позивач суду не надав. Позивачем не доведено порушення відповідачем зобов’язань за договором, оскільки п. 5.2 договору оренди, не передбачає обов’язок відповідача по відшкодуванню витрат ремонту, а приписами ч. 2 ст. 778 ЦК України встановлена можливість відшкодування вартості витрат на поліпшення речі лише за умови надання згоди наймодавцем на ці поліпшення.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ПП ОСОБА_1, позивач у справі, звернувся з апеляційною скаргою до Запорізького апеляційного господарського суду в якій зазначає, що спірне рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права. Заявник скарги вважає, що відповідач є власником приміщення, що передавалось в оренду, і у зв’язку з цим повинен нести витрати на утримання свого нерухомого майна. Документ про участь інших орендарів спірного приміщення у ремонті орендованого майна, на думку позивача, свідчить про згоду орендодавця на проведення заміни віконних блоків та вхідних дверей.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати.
Гуляйпільське РСТ, відповідач по справі, відзиву на апеляційну скаргу не надав, представник в судовому засіданні вказала на законність та обґрунтованість судового рішення, та заперечила проти доводів апеляційної скарги.
За клопотанням представників сторін, судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за їх згодою в судовому засіданні 22.06.2010 р. оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору:
01.12.2006 р. між Гуляйпільським РСТ (орендодавець) та ПП ОСОБА_1 (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення (скорочено договір оренди), згідно з яким (за актом прийому-передачі майна в оренду від 01.12.2006 р.) відповідач передав, а позивач прийняв в тимчасове користування на умовах оренди частину торгового приміщення магазину «Хозтовари», загальною площею 40 кв.м. , що знаходиться за адресою: м. Гуляйполе, вул. Петровського,12.
Відповідно до п. 3.1 договору оренди, термін оренди складає 11 місяців з моменту прийняття об’єкту. Якщо жодна сторона в термін один місяць до закінчення даного договору не заявить про намір його розірвати, даний договір автоматично пролонгується на термін 11 місяців (п. 3.2 договору оренди).
Згідно з п. 4.1 договору оренди, постійна орендна плата за користування приміщенням і обладнанням, включаючи ПДВ складає 856 грн. та сплачується щомісячно в банк не пізніше 5-го числа кожного звітного місяця оренди.
З пояснень позивача слідує, що в липні 2008 р. з ініціативи орендодавця (відповідача) були проведені роботи по заміні віконних блоків та установці вхідних дверей орендованого приміщення. Роботи були оплачені позивачем в повному обсязі, всього на загальну суму 14990,90 грн. Вважає, що оскільки площа частини торгівельного приміщення, що було отримано в оренду, складає 10 % від загальної площі магазина, то відповідно до договору оренди не житлового приміщення від 01.12.2006 р., позивач повинен нести затрати. як доле учасник, також в розмірі 10 % від загальної суми затрат, тобто –1499 грн. Сума, що залишається в розмірі 13491,90 грн. повинна бути відшкодована орендодавцем (відповідачем), як власником приміщення.
У січні 2010 р. ПП ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою, за якою просить стягнути з Гуляйпільського РСТ 13491,90 грн. в якості збитків.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За вимогами ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкта права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно зі ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:
1) протиправної поведінки;
2) збитків;
3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками;
4) вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
На кредитора покладений обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання, прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язанням і завданими збитками і їх розмір, на боржника –відсутність вини (ст. ст. 614, 623 ЦК України).
Стосовно протиправної поведінки.
Відповідно до п. 5.2 договору оренди, орендар був зобов’язаний при проведенні капітального ремонту приміщення нести і оплачувати затрати, як долеучасник ремонту.
Вказаний пункт договору, стосується випадків проведення капітального ремонту об’єкту оренди відповідачем, тобто орендодавцем, з пропорційним покладенням вартості такого ремонту на орендарів.
Відповідно до ч. ч. 1, 3, 5 ст. 778 ЦК України наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця. Якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю. Якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.
В даному випадку заміна віконних блоків та установка вхідних дверей орендованого приміщення була проведена саме позивачем, тобто орендарем, про що свідчать договори № 53 від 25.06.08 р., № 54 від 25.06.08 р. (а. с. 7-10) та докази виконання вказаних договорів (а. с. 15-21). В той час як, доказів отримання згоди орендодавця на здійснення такого поліпшення суду позивачем не надано.
Приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що протиправна поведінка відповідача відсутня, а наймач, що здійснив без згоди наймодавця поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, не має права на відшкодування їх вартості.
З огляду на вказане, підстав для стягнення збитків не має.
Договорам оренди, укладеним сторонами до 2006 року суд не надає оцінки через те, що вони не стосуються предмету спору.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 14.04.2010 р. по справі № 24/51/10 –без змін.
Головуючий суддя Хуторной В.М.
судді Хуторной В.М.
Коробка Н.Д. Кричмаржевський В.А.