РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року лютого місяця 27 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання договору дарування житлового будинку недійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1- ОСОБА_3на рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2006 р.,-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору дарування житлового будинку недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що їй на праві власності належав жилий АДРЕСА_1. 18.04.2002 р. за договором дарування, зареєстрованим у першої Євпаторійської державної нотаріальної конторі за реєстровим номером 878 вказаний будинок перейшов у власність відповідачки ОСОБА_2

Позивачка зазначала, що укладення договору дарування обумовлювалося необхідністю надання їй: людині похилого віку матеріальної допомоги, здійсненням постійного догляду і тому вона вважала, що дійсно укладає договір довічного утримання, але відповідачка, отримавши право власності на будинок, ці обов'язки не виконує, не утримує її і не забезпечує доглядом.

Рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду і прийняття нового рішення з задоволенням позову, у зв'язку з порушенням судом вимог матеріального права і процесуального закону. Апелянт зазначає, що висновки судового рішення не відповідають фактичним обставинам справи, суд не дав оцінки поясненням свідків, безпідставно не врахував, що причиною відчуження будинку було не добровільне волевиявлення позивачки, а скрутне становище, у якому опинилася вона: одинока людина похилого віку, 1921 р. народження, страждаюча на ряд хронічних захворювань.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін і відповідачки, прокурора, який приймав участь в справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.04.2002 р. сторонами був укладений договір дарування жилого АДРЕСА_1,   зареєстрований    у   першої   Євпаторійської   державної

Справа № 22-ц 803/2007                                      Головуючий

по першій інстанції Стебівко О.І.

                                             Доповідач Новіков Р.В.                     

нотаріальної конторі за реєстровим номером 878, відповідно до якого вказаний будинок перейшов у власність відповідачки ОСОБА_2

Згідно з ч. 1 ст. 243 Цивільного кодексу України 1963 р. (ч. 1 ст. 717 Цивільного кодексу 2004 р.) за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Таким чином, договір дарування, відповідно до закону, повинен мати виключно безоплатний характер.

Але з пояснень у судових засіданнях самої відповідачки і її чоловіка (л.с. л.с. 38-41), свідків вбачається зовсім інше.

Так, відповідачка поясняла, що спочатку до позивачки їздила і доглядала за нею свекруха ОСОБА_2: теж людина похилого віку, котра, коли вже через свій вік не мала такої можливості доглядати за ОСОБА_1, і запропонувала позивачці «оформити» будинок на відповідачку (л.с. 38, 38-зв., 160-зв.). Укладення договору пов'язувалося з необхідністю догляду за позивачкою (л.с. 39), яка сама наполягала на здісненні за нею догляду (л.с. 41).

Ці обставини відповідачка підтвердила і у суді апеляційної інстанції (л.с. 219-зв.).

Всі вказані обставини узгоджуються і з поясненнями свідків, зокрема, ОСОБА_4 (л.с. 162), ОСОБА_5 (л.с. 163), ОСОБА_6 (л.с. 164),

Зважаючи на наведене, укладений сторонами договір не мав такої суттєвої і необхідної ознаки договору дарування як безоплатність.

Відповідно до загальних підстав визнання угоди недійсною, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону (ст. 48 ЦК 1963 p.); підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК 2004 р.).

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК 2004 р. зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тому недійсність заперечуваного договору випливає з загальних підстав визнання угоди недійсною.

Щодо можливості застосування положень ч. 2 ст. 58 ЦК 1963 р. (ч. 2 ст. 235 ЦК 2004 р.) про правові наслідки удаваного правочину, колегія суддів звертає увагу на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 426 ЦК 1963 р. (с. 751 ЦК 2004 р.) в договорі довічного утримання повинна бути зазначена оцінка відчужуваного будинку, що визначається за згодою сторін, а також види матеріального забезпечення, що надаються набувачем майна відчужувачеві, та їх грошова оцінка, яка визначається за згодою сторін.

Проте, укладена сторонами угода не містить жодної з зазначеної матеріальним законом умов, і, таким чином, при укладенні угоди не виконано жодної з вимог закону щодо договору довічного утримання, хоча виконання цих вимог має суттєве правове значення.

Тому і суд позбавлений можливості перевірити і з'ясувати, чи виконувалися сторонами умови договору довічного утримання та чи дотримувалися сторони договору цих умов, оскільки вказані умови не передбачені сторонами у договорі, хоча, згідно з законом цей договір, як зазначалося, повинен містити у себе такі умови.

З'ясувати ці умови зараз, коли між сторонами склалися неприязні стосунки, звісно, неможливо.

За таких обставин неможливо і визнати дійсним і укладеним сторонами договір довічного утримання.

Тому, грунтуючись на положеннях вищевказаних норм матеріального закону, ст. ст. 48, 55 Закону України «Про власність», п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України 2004 р. порушене право позивачки підлягає захистові шляхом повного задоволення її позову.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 319, 323, 325,

327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних

справах,

Справа № 22-ц 803/2007                      Головуючий

по першій інстанції Стебівко О.І. Доповідач Новіков Р.В.

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1- ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Чорноморського районного суду Автономної Республіки Крим від 19 вересня 2006 р. скасувати та прийняти нове рішення.

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання договору дарування житлового будинку недійсним задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір дарування жилого АДРЕСА_1, зареєстрований у першої Євпаторійської державної нотаріальної конторі за реєстровим номером 878, укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.

Справа № 22-ц 803/2007                                      Головуючий

по першій інстанції Стебівко О.І. Доповідач Новіков Р.В.