УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року лютого місяця „26" дня колегія суддів судової палати у цивільних справах ; Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Панкова М.В.. Суддів: Ісаєва Г.А.
Белинчук Т.Г. При секретарі: Сафіній Ф.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ЖЕО Київського району міста Сімферополя до ОСОБА_1про спонукання до укладення договору та стягнення заборгованості по оплаті за утримання будинку та належних до нього територій
за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 03 жовтня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
ЖЕО Київського району міста Сімферополя звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про спонукання до укладення договору та стягнення заборгованості по оплаті за утримання будинку та належних до нього територій.
Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1відповідно до ст.. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 року, будучи власником квартири, зобов'язана брати участь в загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку та при будинкової території. Відповідач зобов'язаний вносити на розрахунок ЖЕО оплату за користування житловим приміщенням за тарифами, затвердженими Радою Міністрів АР Крим (постанова № 362 від 24 жовтня 2000 року „Про тарифи на житлові - комунальні послуги" та рішення Київського РВК № 37 від 29 березня 2005 року „Про встановлення розміру квартирної плати та плати на утримання будинків та при будинкової території"). Дані умови відповідачем не виконуються внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 306 грн. 67 коп. за станом на 30.09.2006 року Також просить стягнути судові витрати у розмірі 81 грн., які вони понесли при подачі позову до суду. В судовому засіданні позивач відмовився від частині позовних вимог про спонукання до укладення договору.
Заочним рішенням Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 03 жовтня 2006 року постановлено: „Позовні ЖЕО Київського району міста Сімферополя задовольнити у повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 стягнуто на користь ЖЕО Київського району міста Сімферополя 306 грн. 67 коп. - заборгованості по квартирній платі, 51 грн. - судового збору, 30 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а усього 387 грн. 67 коп. В частині позовних вимог щодо примушування укладання договору справу закрито.
Протокол судового засідання від 03.10.2006 року не містить думки представника позивача про можливість заочного розгляду справи.
В матеріалах справи відсутня ухвала про заочний розгляд справи, яка є обов'язковою відповідно до вимог частини 2 статті 225 ЦПК України.
Справа № 22-ц-1162/2007 р Головуючий суду першої інстанції:
Тихопой О. О. Доповідач: Белинчук Т.Г.
Колегія суддів приходить до висновку, що заочне рішення від 03.10.2006 року є рішенням суду ухваленим у відсутності відповідача, у зав'язку з чим ОСОБА_1 має право його апеляційного оскарження, яке передбачено ч. 1 ст. 294 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить заочне рішення суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку,. що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог статті 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надає послуги по утриманню, будинку та при будинкової території , відповідачка користується вказаними послугами, проте оплату не призводить, у зв'язку з чим підлягає стягненню заборгованість, розмір якої визначено відповідно до загального розміру квартири та пільг якими, користується відповідачка.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону і підтверджені зібраними по справі доказами.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 мешкає в АДРЕСА_1, та є її власником. Загальна площа квартири складає 53,7 кв.м.
Спірний будинок є комунальною власністю та знаходиться на балансі позивача -ЖЕО Київського району м. Сімферополя якій займається його обслуговуванням.
Між сторонами 29.04.2004 року було укладено договір № 2024 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинковою територією, вказаний договір є договором про надання послуг (а.с. 25).
Згідно довідки відповідачка має заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період з січня 2003 року по 30.09.2006 року у розмірі 306 грн. 67 коп. (а.с. 32-39).
Довід апеляційної скарги про те, що позивач проводить нарахування з невірного розміру загальної площі квартири суперечить письмовим доказам по справі , оскільки вказаний недолік усунутий ще при розгляді справи у судовому засіданні та сума заборгованості визначена з розміру загальної площі квартири 53, 7 кв.м., а не з 53, 89 кв.м.
Посилання апелянта на те, що позивач не враховує пільги, яки передбачені Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року є не обгрунтованими. Вказаним законом передбачено 100% знижка за користування житлом в межах норм передбачених вказаним законом, ці межи складають 21 кв. м. житлової площі на кожного пільговика та 10, 5 кв. м. додатково на сім'ю. Нарахування розміру оплати проводиться з урахуванням пільг якими користується відповідачка.
Довід про те що суд'розглянув справу за відсутністю відповідачки, правового значення не має, оскільки відповідачка ОСОБА_1 у судових засіданнях 24.07.2006 року. 22.09.2006 року давала свої пояснення відносно позову, письмово була повідомлена про слухання справи 03.10.2006 року під розписку ( а.с. 30), таким чином у суду першої інстанції було достатньо наявних у справі доказів про права та обов'язки сторін, на підставі яких суд вирішив справу.
Колегія суддів вважає, що заочне рішення суду в частині стягнення заборгованості є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням норм матеріального і
процесуального права, ґрунтуючись на усесторонньому, повному, об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності і підстав до його відміни немає.
Проте колегія суддів не погоджується з висновком суду про стягнення з відповідачки на користь позивача судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення. Позивачка згідно посвідчення є інвалідом 1 групи ( а.с. 17), та відповідно до ст. 4 п. 18 Декрету Кабінету Міністрів України „Про Державне мито" підлягає звільненню від сплати державного мита. Відповідно до ч. 2 статті 88 ЦПК України якщо сторона звільнена від оплати судових витрат, вони компенсують за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з викладеним заочне рішення в частині стягнення судових витрат слід скасувати, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 51 грн, та витрат на ІТЗ у ; розмірі 30 грн слід віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 315, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 03 жовтня 2006 року в частині стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 306.грн. 67 коп. залишити без змін.
Заочне рішення Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 03 жовтня 2006 року в частині стягнення судових витрат скасувати, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 51 грн., та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн., понесені ЖЕО Київського району м. Сімферополя, віднести за рахунок держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.