УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» лютого 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді - Іващенко В.В.

Суддів                                                            - Летягіної О.В.

- Сінані О.М.

При секретарі  - Гребеннікової Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України" про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 21 липня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок" в якому просила суд стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 3000грн.

Вимоги мотивовані тим, що 23 серпня 2002 року вона уклала договір с ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України" про надання послуг цифрового зв'язку. Але відповідач безпідставно відключив її номер, розірвавши договір. ОСОБА_1 була позбавлена можливості користуватися телефоном, тим самим були порушені її права, як споживача. Крім того, порушився її уклад життя, вона не могла своєчасно вирішувати питання, пов'язані з роботою, спілкуватися з друзями. Все це негативно відобразилося на стані її здоров'я, і заподіяло моральну шкоду.

Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21.07.2006 року в задоволенні позовних вимог - відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок" 1100грн., безпідставно стягнених.

На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подана апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду від 21.07.2006 року, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Апелянт вважає, що суд при вирішенні справи необгрунтовано застосував норми ЗУ „Про захист прав споживачів" в редакції Закону України №3161 -IV від 01.12.2005 року. Але правовідносини між сторонами по справі виникли до набрання цим законом сили, а на той час правовідносини регулювалися ЗУ „Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 року №1023-ХП та ЦК Української ССР 1963 року. Вказує, що висновки суду не відповідають матеріалам справи, оскільки не були прийняті до уваги надані нею докази. Суд не прийняв до уваги той факт, що у справі відсутні докази належного повідомлення позивачки про зміну тарифів послуг цифрового стільникового зв'язку.  Також,  суд не дав належної оцінки умовам

Справа № 22-310/2007 р.                 Головуючий у першій інстанції Тихопой О.О.

Доповідач Летягіна О.В.

договору, укладеному між ОСОБА_1 і ЗАТ „Цифровий стільниковий зв'язок України".

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 в позові, суд виходив з того, що відповідно ст.4 п.5 Закону України „Про захист прав споживачів" споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством. Таким чином, виходячи зі змісту вказаної статті, споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди лише у разі заподіяння її небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією \ послугами \, однак суду не доведено , що послуги, які надає відповідач, є саме такими.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів.

Дійсно з положень ст.4 п.5 Закону України „Про захист прав споживачів" \ в редакції закону від 01.12.2005 року\ або з положень п.7 ст.З цього закону \в редакції закону від 15.12.1993 року\, які є аналогічними, передбачається відшкодування моральної шкоди тільки в випадку заподіяння такої шкоди небезпечною для життя і здоров'я продукцією або послугою.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка вважає, що відповідачем моральна шкода їй заподіяна безпідставним відключенням її номера телефону, розірванням договору про надання послуг цифрового зв'язку.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд обгрунтоване відмовив позивачці в позові, так як на зазначені відносини не можуть бути розповсюджені положення Закону України „Про захист прав споживачів".

До того ж, на ті ж обставини вказував і Верховний суд України скасовуючи попереднє рішення суду.

Не знайшла колегія суддів і порушення судом норм процесуального права при розгляді справи, на яки посилався апелянт в своій скарзі.

Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303,304,308,313,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1- відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Сімферополя АР Крим від 21 липня 2006 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного суду України.

Справа № 22-310/2007 р.                       Головуючий у першій інстанції Тихопой О.О.

Доповідач Летягіна О.В.