2-319/07p

РІШЕННЯ

Іменем України

03 квітня 2007 року                 Прилуцький міськрайонний суд, Чернігівської області

у складі: головуючого судді - Пошкурлат О.М. при секретарі - Карпенко В.О.,

за участю представника інтересів позивача - ОСОБА_1, адвоката - ОСОБА_2, представника інтересів третьої особи - Лук'янчикової А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Прилуках справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача - комунальне підприємство житлово -експлуатаційна контора № 2 м. Прилуки, про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням.

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 такими, що втратили право на користування жилим приміщенням, а саме, квартирою АДРЕСА_1 з підстав не проживання останніх у такій понад 6-ть місяців.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає наступне. Відповідачі  по  справі  є:  ОСОБА_4 -  його  колишня  дружина; ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - його доньки, відповідно 1987 та 1988 років народження.

Зазначену квартиру він (позивач), його покійна мати, а також його перша

сім'я (дружина ОСОБА_7 та донька ОСОБА_8), отримали згідно

ордера виконкому Прилуцької міської ради за № 2356 від 15.04.1982 року.

Квартиронаймачем спірної квартири є він.

В зазначеній квартирі окрім нього зареєстровані: ОСОБА_4 - з 13.05.1989 року, ОСОБА_5 - з 07.04.2004 року, ОСОБА_6 - з 12.07.2006 року, що стверджується відповідною довідкою ЖЕК № 2.

Рішенням Прилуцького міського суду від 05.11.1992 року шлюб між ним та ОСОБА_4  був розірваний.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_4 разом з дітьми залишила спірну квартиру, забрала всі речі, що належали їй та дітям.

За останніми даними відоме місце проживання відповідачів: с. Рожнівка, Ічнянського району, Чернігівської області.

Починаючи з 1992 року всі послуги за користування квартирою (газ, вода, комунальні послуги), сплачувалися ним. Відповідачі в цьому ніякої участі не приймали та не цікавилися зазначеною квартирою.

У відповідності з ст. 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або члена його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення на протязі 6-ти місяців.

Оскільки відповідачі хоча і є колишніми членами його сім'ї, проте вибули зі спірної квартири, мають, на даний час, інше місце проживання, речей, що є їх власністю у квартирі немає, що підтверджується актом комісії від 08.02.2007 року за № 10, втратили інтереси до проживання в цій квартирі, не проводять оплату комунальних послуг, тощо, фактично не проживають в квартирі більше 6-ти місяців, тому позивач і вважає що такі втратили право на користування зазначеним житлом.

Оскільки в добровільному порядку відповідачі не бажають зняти реєстрацію за вказаною адресою, тому він і звернувся до суду з таким позовом.

В судовому засіданні позивач та представник його інтересів у суді підтримали заявлені позивачем вимоги, збільшивши їх у частині заявленого позову та просять суд додатково визнати таким, що втратив право на користування зазначеною спірною квартирою сина відповідачки ОСОБА_5 - ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, який хоча і не проживав у спірній квартирі жодного дня, проте без дозволу позивача був зареєстрований у спірну квартиру його донькою, відповідачкою по справі ОСОБА_5 з метою постановки на облік до Прилуцької дитячої лікарні.

Відповідачі та представник їх інтересів у суді адвокат ОСОБА_2 заявлених позивачем вимог не визнали, посилаючись на ту обставину, що зі спірної квартири відповідачі виїхали з поважних причин, оскільки ОСОБА_4. проживаючи в с Рожнівка, Ічнянського району, Чернігівської області, здійснювала догляд за своєю матір'ю ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а також здійснює догляд за батьком ОСОБА_11, 1926 року народження, який проживає в с Рожнівка та потребує стороннього догляду. Окрім того, зі спірної квартири відповідачка виїхала з дітьми, відповідачами по справі, які станом на 2002 рік були неповнолітніми. Відповідачі не набули права власності на інше житло, а також те, що позивач не надав суду доказів того, що відповідачі не проживали у спірній квартири понад 6-ти місяців без поважних на те причин.

Представник третьої особи КП ЖЕК-2 м. Прилуки, просить суд розглянути справу та задовольнити позовні вимоги, заявлені позивачем, оскільки дійсно відповідачі не проживають у спірній квартирі тривалий час (з показів сусідів більше ніж 10-ть років), в квартирі відсутні речі, що належать відповідачам. По даній квартирі існує значна заборгованість за використану електроенергію, газ, тепло- та водопостачання.

Суд, заслухавши пояснення позивача та представника його інтересів у суді, відповідачів та адвоката ОСОБА_2, представника інтересів третьої особи, свідків, а також дослідивши матеріали справи вважає з врахуванням постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.04.1985 року за № 2 (зі змінами, внесеними постановами Пленуму від 10.03.1989 року за № 2 та від 25.12.1992 року за № 13), що позовні вимоги підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Дійсно, на підставі ордеру Прилуцької міської ради за № 2356 від 15.04.1982 року до спірної квартири АДРЕСА_1, вселився позивач (як квартиронаймач), а також його мати ОСОБА_6 та колишня дружина ОСОБА_7з донькою ОСОБА_8 (а.с.8).

Після розірвання шлюбу з колишньою дружиною позивач одружився з відповідачкою (ОСОБА_4), яка стала проживати у спірній квартирі та була в такій зареєстрована 13.05.1989 року, що стверджується довідкою КП Прилуцька ЖЕК-2 (а.с.6). Від подружнього життя сторони мають двох доньок: ОСОБА_5 та ОСОБА_6, відповідно 1987 та 1988 років народження. Останні зареєстровані у спірній квартирі відповідно з 07.04.2004 року та 12.07.2006 року, тобто по досягнення ними віку.

За рішенням Прилуцького міського суду від 05.11.1992 року шлюб між позивачем та відповідачкою ОСОБА_4 був розірваний, про що 27.11.1997 року видане свідоцтва за № 355 про розірвання шлюбу.

Як зазначають свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 відповідачі о справі не проживають у спірній квартирі більше 10-ти років.

Дану обставину відповідачі не спростували, хоча ОСОБА_4 стверджує про те, що не проживає у спірній квартирі з 2002 року, коли одружилася з ОСОБА_14, оскільки, окрім цього, до 2002 року працювала в кафе «Зустріч», що стверджується актовим записом про одруження (а.с. ), а також копією трудової книжки (а.с. ), з якої вбачається, що з 04.05.1992 року по 16.04.2002 року відповідачка ОСОБА_4 (ОСОБА_4) працювала прибиральницею торгового залу кафе «Зустріч», м. Прилуки, проте не довела суду, що до 2002 року разом з дітьми проживала у спірній квартирі.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не підтвердили суду саме факту проживання відповідачки ОСОБА_4 разом з дітьми в спірній квартирі за останні 6-ить місяців, хоча показали суду, що бачили ОСОБА_4, а також когось з доньок останньої восени 2006 року біля будинку АДРЕСА_2.

Суд вважає піддати критичній оцінці покази ОСОБА_4, яка стверджувала про те, що інколи ночувала у спірній квартирі, оскільки з оглянутого в судовому засіданні акту обстеження житлових умов і технічного стану спірної квартири вбачається, що така не обладнана, відсутнє газо та електропостачання, а і з меблів є лише зламаний диван та розкладачка. Відповідачка не пояснила суду, коли саме вона ночувала у зазначеній квартирі. А її покази в частині того, що спала на дивані спростовуються зазначеним актом, а також показами позивача, який спростував покази ОСОБА_4 в цій частині, пояснивши, що а ні вона, а ні їх діти не могли ночувати у спірній квартирі, оскільки в такій відсутні меблі, а також інші відповідні умови для проживання. Саме такі умови проживання сталися після того, як відповідачі виїхали з квартири, забравши всі речі, що їм належали.

Незаперечливим є посилання представника інтересів відповідача на ст.. 29 ЦК України в частині місця проживання неповнолітніх про те, що місцем проживання фізичних осіб у віці від 10 до 14 років є місце проживання батьків або одного з них. Проте, у відповідності до п. 2 зазначеної норми, фізична особа, яка досягла 14-ти років вільно обирає собі місце проживання, чим скористалися ОСОБА_5 та ОСОБА_6, діти сторін, коли їм виповнилося

по 14-ть років. Тобто, кожен з них вибрав місце проживання зі своєю матір'ю в с. Рожнівка, Ічнянського району, а в подальшому, після одруження ОСОБА_5, стала проживати за місцем проживання свого чоловіка в с. Августовка, Ічнянського району. Після виповнення останнім повноліття такі не змінили місця свого проживання, вселившись до квартири, в якій зареєстровані, а в разі виникнення перешкод не звернулися до суду про усунення таких, оскільки не були позбавлені такої можливості.

Посилання відповідачів на перешкоди позивача у їх вільному доступі до спірної квартири та проживання у такій безпідставні, оскільки спростовуються показами представника КП ЖЕК-2 та свідків, які вказали на відсутність у квартирі замикаючих пристроїв. Цей факт знайшов своє підтвердження і в показах відповідача ОСОБА_6.

Посилання ОСОБА_4 на те, що приводом її для виселення зі спірної квартири і переїзд разом з дітьми на інше місце було саме за вимушених обставин, оскільки її батьки потребували стороннього догляду, а батько потребує такого догляду на теперішній час, є безпідставне, оскільки ОСОБА_4, згідно поданих нею документів не є опікуном або піклувальником свого батька, або була такою для своєї покійної матері. Окрім цього, ОСОБА_4 не надала суду доказів з якого часу її батьки потребують стороннього догляду. Дійсно, одним з пунктів збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами є виїзд з постійного місця проживання в зв'язку з виконанням обов'язків опікуна (піклувальника) протягом усього часу виконання цих обов'язків, проте а ні ОСОБА_4, а ні ОСОБА_5 чи ОСОБА_6 не надали суду доказів щодо цього.

В свою чергу ОСОБА_4 показала, що в 2002 році вивезла належні їй та дітям речі, а також речі, що були нажиті нею та позивачем за час спільного проживання та перебування у шлюбі, оскільки позивач їх міг пропити, проте не надала суду доказів зловживання позивачем алкогольними напоями та перебування такого на обліку в наркологічному диспансері м. Прилуки.

Окрім цього, а ні позивач, а ні відповідачі не довели суду жодними доказами, що ОСОБА_4 з дітьми не проживає у спірній квартирі з 1992 року. За наявних доказів суд вважає, що відповідачі не проживають у спірній квартирі з листопада 1997 року, тобто з дня розірванні шлюбу між позивачем та ОСОБА_4, оскільки ОСОБА_4 вселилася в спірну квартиру, як дружина наймача (позивача по справі), і факт її вселення позивач у суді не оспорює, у зазначеній квартирі були прописані як наймач житла, позивач по справі, так і відповідачі, а також мати позивача. Зазначене приміщення до 1997 року було постійним місцем проживання відповідачів і залишається постійним для позивача на теперішній час. У спірній квартирі ОСОБА_4 проживала з 1987 року, а їх спільні діти - з дня свого народження. Між сторонами ніякими угодами не обумовлювався порядок користування зазначеним жилим приміщенням.

Наявність рішення Прилуцького міського народного суду, Чернігівської області від 27.11.1992 року про вселення ОСОБА_4 з двома неповнолітніми дітьми, доньками ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до квартири АДРЕСА_1, не є перешкодою до розгляду і задоволення позову про визнання вказаних осіб такими, що втратили це право з

мотивів, що після набрання рішенням законної сили або після його виконання, відповідачі були відсутні понад 6-ть місяців.

Як доказ того, що відповідачі вибули зі спірної квартири, не проводили оплату за користування такою, не цікавилися та не цікавляться долею і утриманням квартири є той факт, що ОСОБА_4 створила нову сім'ю, одружившись 29.08.2002 року з ОСОБА_14, що стверджується копією актового запису про одруження за № 05, те що ОСОБА_5 06.08.2005 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_17  у відділі РАЦС, Ічнянського району, Чернігівської області (а.с. ) та проживає разом з чоловіком в с. Августовка, Ічнянського району, чого не заперечує і сама ОСОБА_5, народженням нею ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ічня, Чернігівської області сина ОСОБА_9, що стверджується копією свідоцтва про народження такого (а.с. ), довідкою відділу соціального захисту населення Ічнянської РДА за № 104 від 12.03.2007 року про те, що ОСОБА_5 перебуває на обліку в Ічнянському районному управлінні праці та соціального захисту населення як одержувач допомоги по догляду за дитиною до 3-х років, тобто з 09.11.2006 року по 09.09.2009 року, що зайвий раз вказує на фактичне місце проживання відповідачки ОСОБА_5, а саме на території Ічнянського району, особистими поясненнями ОСОБА_6. про те, що вона тривалий час проживає в с Рожнівка, Ічнянського району, а також відсутністю у спірній квартирі майна та речей, що належали б особисто кожній з відповідачок. Зазначена обставина, окрім цього, підтверджується актом обстеження житлових умов і технічного стану спірної квартири від 29.03.2007 року.

Вирішуючи питання щодо визнання малолітнього ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, таким, що втратив право користування жилим приміщенням суд прийшов до переконання, що такий втратив право на користування такою квартирою, оскільки фактично його не набув, так як відповідачка зареєструвала дитину після звернення позивача до суду з даним позовом, на реєстрацію дитини в спірній квартирі не надана згода всіх членів сім'ї наймача, а також самого наймача, з метою поставити дитину на облік в поліклінічному відділенні Прилуцької дитячої лікарні, а не з метою проживання дитини у вказаній квартирі, а також те, що фактичне місце проживання батьків дитини с Августовка, Ічнянського району, і місце проживання дитини такого віку визначене ст. 29 ЦК України.

Тобто, за наведених обставин суд вважає, що відповідачі втратили право на проживання та користування квартирою АДРЕСА_1.

Керуючись ст.ст.3, 60, 212-215 ЦПК України та на підставі ст. ст. 71, 72 ЖК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги, заявлені ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача- комунальне підприємство

житлово - експлуатаційна контора № 2, про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_4,ОСОБА_5, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подачі, протягом 10 днів з дня його проголошення, заяви про апеляційне оскарження, в зв'язку з цим, апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.