АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ м.Кривий Ріг

Справа 22ц-10716                                   Головуючий у першій

Категорія 19                                            Інстанції Потьомкін О.П.

Доповідач Соколан Н.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

15 червня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді    Михайлів В.В.

суддів   Соколан Н.О., Карнаух В.В

при секретарі             Юровській О.Ю

за участю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.  Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої ди­рекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 14 грудня 2005 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення моральної шкоди в зв"язку з втратою працездатності

Встановила :

Рішенням Тернівського районного суду м.. Кривого Рогу від 14 грудня 2005 року частково задоволене позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі (надалі Відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди, отриманої позивачем внаслідок професійного захворювання.

На користь позивача стягнуто 36520 грн. В апеляційній скарзі Відділення Фонду ставить питання про зміну рішення суду та зменьшення стягнутої моральної шкоди з .су­ми 36520грн до 1000 грн, через неповноту встановлення обставин, що мають значення для справи, 1 порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема на думку скаржника, суд керувався нормою закону, який не поширюється на дані прововідносини та дію якого в частині відшкодування моральної шкоди потерпілим призупинено на 2006 рік. Крім того, Відділення Фонду стверджує, що суд необгрунтоване відмовив у клопотанні про притягнення до участі в справі посадових осіб, з вини яких позивач втратив працездатність, представника МСЕК, та про проведення експертизи МСЕК щодо наявності моральних страждань у позивача.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та задоволення вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1

В.П.  тривалий час  працював у шкідливих умовах праці,  внаслідок чого отримав професійне захворювання. Згідно висновку МСЕК від 16 серпня 2005 року, позивачеві вперше встановлено  ступінь  стійкої втрати професійної працездатності 55% у зв"язку  Із профзахворю­ванням то 3 групу Інвалідності з 15 серпня 2005 року безстрокове.

Колегія суддів вважає, що висновок суду про відшкодування мо­ральної шкоди Відділенням Фонду відповідає Рішенню Конституційно­го Суду України від 27 січня 2004 року за номером 1-рп\2004 (справа про  відшкодування моральної  шкоди Фондом соціального страхування).

При визначенні розміру моральної шкоди судом взято до уваги п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за номером 4 ( з наступними змінами) "про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Враховуючи, що Законом України "Про загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездат­ності" не встановлено обмежень щодо розміру моральної шкоди в разі встановлення потерпілому стійкої втрати професійної працез­датності внаслідок професійного захворювання або трудового каліцтва, колегія суддів вважає, що судом правильно визначено розмір моральної шкоди.

Так, виходячи Із максимального розміру, встановленого п.З ст 34 Закону України "Про загальнообов"язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",, тобто Із 200 розмірів мінімальної заробітної плати, яка на момент ухвалення рішення суду складала 332 грн., та ступінню втрати професійної працездатності позивача, яка втрачена ним після 1.04. 2001 року -після набрання чинності цим Законом, суд першої Інстанції дійшов правильного висновку про те,що відповідною компенсацією мо­ральних страждань позивача е сума 36520 грн.

Доводи відповідача про відсутність правових підстав про задо­волення позовних вимог через призупинення дії окремих норм Зако­ну України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на 2006 рік е безпідставними, оскільки правовідносини сторін виникли в 2004 році, за чинності зазначених норм цього Закону.

Також необгрунтованими е доводи відповідача стосовно відсут­ності висновку МСЕК про наявність моральної шкоди, оскільки п .3 ст 34 вищезгаданого Закону встановлено, що висновок медичних ор­ганів обов'язковий лише при відшкодуванні моральної (немайнової) шкоди, заподіяної умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та наданними судовими доказами.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст  303,307,308,313-315  ЦПК України,колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі відхилити.

Рішення Тернівського районного суду в м. Кривому Розі  від

14 грудня 2005 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили          з моменту 11 проголошення,  але

може бути оскаржена у касаційному          порядку до  Судової  палати у

цивільних справах Верховного Суду          України протягом двох місяців з

дня набрання нею законної сили.