Справа 22а-10132\2006.                                Головуючий в 1 інстанції

Биканов І.Р.

Категорія 41(1 У) Доповідач Карнаух В.В.

РІШЕННЯ

Іменем   України

2006 року червня 15 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого:              - судді Михайлів Л.В.,

суддів:                        - Барильської А.П., Карнаух В.В.,

при секретарі                 - Юровській О.Ю.,

за участю: позивачки  ОСОБА_1, представника позивачки ОСОБА_2, представника відповідача ВАТ "ЦГЗК" Гриші Кирила Володимировича,розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Центральний гірничозбагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2005р. за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничозбагачувальний комбінат» \далі- ВАТ "ЦГЗК"\ про стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу, за затримку виплати заробітної плати при розрахунку і моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2004 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення заробітної плати за період вимушеного прогулу, за затримку розрахунку і стягнення моральної шкоди.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2005 р. позов задоволене частково. На користь позивачки стягнуто з відповідача середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені у розмірі 3 400 грн. і моральну шкоду у розмірі 500 грн., а також 51 грн. і 8 грн.50 коп. державного мита на користь держави.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення, яким просить відмовити ОСОБА_1  в задоволені позовних вимог, оскільки судом при його постановлені порушені норми матеріального і процесуального законодавства, а саме: судом необгрунтовано, на підставі ст. 236 Кодексу Законів України про працю стягнено з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі позивачки та середній заробіток за затримку розрахунку при звільнені, хоча відповідачем не були порушені вимоги ст. 116 КЗпПУ; суд не врахував, що позивачка в період з 20.02.2004. по 02.03.2004. на роботі не з'являлася, з проханням допустити її до роботи не зверталася, про що свідчать акт, який суд відмовився долучити до матеріалів справи.

Крім того, позивачкою порушено термін для звернення до суду для вирішення даного спору. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду першої інстанції і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову,  оскільки суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають добутим по справі доказам. Суд не взяв до уваги, що позивачка пропустила строк позовної давності. Судом порушені норми матеріального і процесуального права.

Позивачка та її представник ОСОБА_2  заперечували проти апеляційної скарги, вважають, що судом постановлено рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог і апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити апеляційну скаргу відповідача. Рішення суду першої інстанції скасувати, постановити нове рішення про відмову в позові відповідно до вимог п.З ч.1 ст. 309 ЩІК України.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач видав наказ про поновлення її на роботі лише 27.02.2004 року, а 02 березня 2004 року вона була звільнена з роботи, у зв'язку з чим на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню заробітна плата за час вимушеного прогулу відповідно до ст. 236 КЗпП України.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд дійшов правильного висновку про затримку відповідачем виконання рішення суду від 19.02.2004 року про поновлення позивачки на роботі на 5 робочих днів, однак неправильно визначив сумму, яка підлягає стягненню у розмірі 78 грн., оскільки, виходячи з її середньоденного заробітку - 6,88 грн. \а.с. 26\, вона повинна становити 34,4 грн..

Відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору беспосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався, або повинен був дізнатися про порушення свого права, а ОСОБА_1, про своє порушене право дізналася 27 лютого 2004 року, а до суду звернулася лише 27 липня 2004 року, тобто з пропуском встановленого строку для звернення до суду з зазначеним позовом; доказів поважності причин пропуску строку позовної давності щ надала, у зв,язку з чим колегія суддів вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачці в задоволені позову у зв,язку з пропуском строку позовної давності.

Задовольняючи позов ОСОБА_1  в частині стягнення середнього заробітку у зв,язку з несвоєчасним проведенням всіх розрахунків при звільненні позивачки у розмір 3400,80 грн., суд у своєму рішенні посилається на ту обставину, що позивачці на дену постановлення цього рішення не виплачено відповідачем 700 грн. моральної шкоди згідно рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу про поновлення її на роботі.

Однак, з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки, як вбачається роз'яснень п.34 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 199, р. \ з подальшими змінами\ "Про практику розгляду судами трудових спорів", відповідні до положень п. 24 КЗпП України, рішення суду про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Після вступу рішення в законну силу правовідносини сторін переносяться виконавчу сферу і виконання рішень судів здійснюється відповідно до Закону України

"Про виконавче провадження". Крім того, із рішення суду не вбачається, за що стягнуто інші 2700 грн. на користь позивачки, не приведено розрахунку зазначеної суми.

За таких обставин, колегія судців вважає, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснив повний розрахунок з позивачкою у зв,язку зі звільненням 05 березня 2004 року \а.с.25-27\.

За таких обставин колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивачки підлягала стягненню за затримку розрахунку при звільненні сума за період з 27.02.2004. по 05 березня 2004 року за 6 робочих днів у розмірі 41 грн. 28 коп., виходячи з її середньоденного заробітку 6 грн. 88 коп. \а.с.26\.

Однак, приймаючи до уваги, що відповідно до вимог ст. 233 КЗпП України, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а ОСОБА_1. про своє порушене право дізналася 27 лютого 2004р., а до суду звернулася лише 27 липня 2004 року, тобто з пропуском встановленого строку звернення до суду з зазначеним позовом; доказів поважності причин пропуску строку позовної давності не надала, у зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що їй необхідно відмовити в цій частині позову, у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд виходив з того, що несвоєчасним поновленням на роботі з вини відповідача було порушено законне право позивачки на працю і її оплату, що призвело до моральних страждань.

Проте, з даним висновком погодитися не можна, оскільки суд не врахував що позивачка не надала суду доказів спричинення їй моральної шкоди в період невиконання рішення суду з 19 лютого по 26 лютого 2004 року включно, а за інший період, тобто, після видання відповідачем наказу про поновлення на роботі, її позовні вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню по викладеними вище обставинами.

Таким чином, колегія судців вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309 ч.1 п.З, 313-314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо -збагачувальний комбінат» - задовольнити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 січня 2005 року скасувати.

В позові ОСОБА_1  до відкритого акціонерного товариства «Центральний гірничо - збагачувальний комбінат» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути

оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з

дня набрання ним законної сили.