Справа 22-10485\2006 Головуючий в 1 інстанції Потьомкін О.П.
Категорія 21(ІУ) Доповідач Барильська А.П.
РІШЕННЯ
Іменем України
2006 року червня 15 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого : судді: Михайлів Л.В.
суддів : Барильської А.П., Карнаух В.В.
при секретарі :Юровській О.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за
апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі
на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рога від 09 листопада 2005 року за
позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в
м. Кривому Розі про стягнення заборгованості по щомісячних страхових виплатах
відшкодування втраченого заробітку ,-
ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі, (надалі - Фонду соціального страхування),про стягнення заборгованості по щомісячних страхових виплатах відшкодування втраченого заробітку ,і просив стягнути на його користь з Фонду соціального страхування недоплату по щомісячних страхових виплатах в розмірі 8664 грн. 03 коп. за період з 01.04.2001 року по 01.10.2005 року і щомісячно по 316.80 грн., починаючи з 01.10.2005 року до зміни обставин , що тягнуть їх перерахунок, оскільки при визначенні сум відшкодування втраченого заробітку не застосовані всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок, посадових окладів , а саме : не були застосовані коефіцієнти : 2,55-01.11.1992 року, 2,5-з 01.01.1996 року, 1,25- з 01.07.1997 року. Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рога від 09 листопада 2005 року за позовом задоволений.З відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь позивача стягнута заборгованість по щомісячних страхових виплат у розмірі 8664 грн. 03 коп. за період з 01.04.2001 року по 01.10.2005 року і щомісячно по 316.80 грн., починаючи з 01.10.2005 року до зміни обставин , що тягнуть їх перерахунок щомісячних виплат.
В апеляційній скарзі Фонду соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду ,оскільки суд не врахував що у Фонду соціального страхування е юридичний інтерес як третьої особи , а не відповідача. Суд необгрунтовано від коректував суми відшкодування т шкоди на коефіцієнти зростання тарифних ставок ,суд необгрунтовано застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів , а також фактичної заробітної плати . Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга
підлягає частковому задоволенню, а рішення суду- частковому скасуванню, з ухваленням нового рішення відповідно до ч.1 п. 4 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював у відповідача на шахті ім. Леніна підземним бурильником і 09.12.1965 року з ним стався нещасний випадок на виробництві. Висновком МСЕК від 10.01.1974року позивачу вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності. Висновком МСЕК від 19.01.1989 року позивачу повторно встановлено 25% втрати професійної працездатності безстрокове з 02.01.1989 року.
Згідно довідки відповідача середня заробітна плата по професії позивача за січень-квітень 1992 року становить 9598 крб.( а.с. 76) і сторонами не оспорюється.
Перерахунок розміру відшкодування шкоди потерпілим, яким стійка втрата працездатності встановлена до 01 листопаду 1992 року, здійснюється відповідно до Постанов Кабінету Міністрів України від 03 грудня 1993 року № 676, від 26 січня 1993 року № 46, від 02 червня 1993 року № 392, від ЗО серпня 1993 року № 671, від 02 грудня 1993 року № 974, від 20 жовтня 1994 року № 720, від 08 лютого 1995 року № 102 і після 27 жовтня 1997 року - пунктом 28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим їм органом шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням їм трудових обов'язків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (надалі -«Правила відшкодування шкоди.»), тобто після набрання чинності Постанови Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 1997 року № 1100.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність застосування коефіцієнту 2.55 з 01.11.1992 року, оскільки підприємством ВАТ "КЗРК" заробіток за січень- квітень 1992 року відкоригований на коефіцієнт 1.171, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 26.05.1992года, ( а.с.76), і застосовані коефіцієнти 1.25- з 01.07.1992р. згідно спільної постанови адміністрації і профспілкового комітету п\о «Кривбасруда» № НОМЕР_2, 1.75- з 01.11.1992 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 676 від 03 грудня 1992 року.
Таким чином, розмір відшкодування шкоди позивачу з 01 листопаду 1992 року збільшився в 2,55 рази в порівнянні з розміром, обчисленим виходячи з базового середнього заробітку за січень-квітень 1992 року (К= 1,171 х 1,25 х 1,75 = 2,55), що відповідає Постанові Кабінету Міністрів України № 676 від 03.12.1992 року в частині дотримання державної соціальної гарантії про мінімальний рівень оплати праці і роз'ясненням заступника генерального директора п\о «Кривбасруда Хивренко В.А.»., і розпорядженню генерального директора ПО «Кривбасруда», узгодженому з головою профкому об'єднання № НОМЕР_1.
Таким чином, колегія судців вважає, що розмір відшкодування шкоди на 01.04.2001 року з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів позивачу склав 108.Й грн. виходячи з наступного розрахунку :
Розмір відшкодування шкоди позивачу станом на 01 липня 1992 року становить 2399крб.50коп. (9598крб х25%). ( а.с.75)
З 01.07.1992 року згідно спільної постанови адміністрації і профкому № НОМЕР_2 тарифні ставки були збільшені в 1.25 рази, у зв"язку з чим розмір відшкодування втраченого заробітку позивачу повинен скласти 2399крб.50коп. х 1.25 = 2999крб.37 коп.
З 01.11.1992 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 676 від 03.12.1992р. тарифні ставки були підвищені в 1.75 рази, у зв"язку з чим розмір відшкодування шкоди позивачу повинен становити 2999крб.37 коп. х 1.75 = 5 248крб. 89 коп. З 01 січня 1993 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 46 від 26.01.1993р. тарифні ставки були збільшені в 1.33 рази, відповідно розмір відшкодування позивачу втраченого заробітку повинен скласти 5248крб. 89 коп. х 1.33 х 6981крб. 02 коп..
3 01 березня 1993 року відповідно до спільної постанови адміністрації і профкому № НОМЕР_3 тарифні ставки збільшені в 1.5 рази, у зв"язку з чим розмір відшкодування позивачу втраченого заробітку повинен становити 6981крб. 02 коп. х 1.5 = 10471крб. 53 коп..
З 01 червня 1993 року згідно постанови КМУ № 392 від 02.06.1993р.і спільної постанови адміністрації і профкому тарифні ставки .оклади на підприємстві були збільшені в 1.97 рази. Таким чином розмір відшкодування позивачу втраченого заробітку повинен становити 10471крб. 53 коп. х 1.97 = 20628крб. 91 коп.
З 01 вересня 1993 року згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 671 від 30.08.1993р. і спільної постанови адміністрації і профкому підприємства № НОМЕР_13 тарифні ставки, оклади були збільшені в 2.94 рази, у зв"язку з чим розмір відшкодування втраченого заробітку позивачу повинен був становити 20628крб.91 коп. х 2.94 = 60648крб. 99 коп..
З 01 листопада 1993 року згідно спільної постанови адміністрації і профкому № НОМЕР_4 розмір відшкодування втраченого заробітку був збільшений в 2.1 рази, у зв"язку з чим розмір відшкодування шкоди позивачу повинен становити 60648крб. 99 коп. х 2.1 = 127362крб.87 коп..
З 01 грудня 1993 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 974 від 02.12.1993р.і спільної постанови адміністрації і профкому тарифні ставки, окладі були збільшені в 3 рази. Таким чином розмір відшкодування втраченого заробітку позивачу повинен становити 127362крб.87 коп. х 3= 382088крб. 61 коп.
З 01 жовтня 1994 року згідно Постанови кабінету Міністрів України № 720 від 20.10.1994р. і наказу в.о "Кривбасруда" № НОМЕР_5 тарифні ставки, оклади були збільшені в 2 рази, у зв"язку з чим розмір відшкодування втраченого заробітку позивачу повинен був становити 764177крб.22коп..
З 01 лютого 1995 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 102 від 20 жовтня 1994 року і спільної постанови адміністрації і профкому № НОМЕР_6 тарифні ставки, оклади були збільшені в 3 рази, у зв"язку з чим розмір відшкодування втраченого заробітку позивачу повинен скласти 764177крб.22коп. х 3 = 229253 Ікрб.66 коп..
З 01 січня 1996 року згідно спільної постанови адміністрації й профспілкового комітету в\о «Кривбасруда» тарифні ставки, оклади були збільшені в 2.5 рази, у зв'язку з чим розмір відшкодування позивачу втраченого заробітку повинен становити 229253Ікрб.66 коп. х 2.5 = 5731329крб. 15 коп.
З 1.06.1997 року згідно спільної постанови адміністрації й профспілкових комітетів в\о «Кривбасруда» № НОМЕР_7 тарифні ставки, оклади були збільшені в 1.25 рази, у зв"язку з чим розмір шкоди позивачу повинен скласти 5731329крб. 15коп. х 1.25=7164161крб.43коп.
З 01.07.1999р. згідно спільної постанови від 27.10.1999 року № НОМЕР_8 тарифні
ставки, оклади були збільшені в 1.15 рази і враховуючи, що відкоригований відповіднодо вимог абз. 6 п. 28 "Правил відшкодування шкоди" розмір відшкодування шкоди позивачу не перевищує середньомісячний заробіток по відповідній професії в
перерахунку на повний календарний місяць роботи, який становить 615.73грн., розмір втраченого заробітку позивачу в межах заявлених позовних вимог повинен становити 71.64грн. х 1.15= 82.39грн..
З 01.01.2000р. відповідно до наказу № НОМЕР_9, розмір відшкодування
втраченого заробітку потерпілим на виробництві збільшений в 1.1 рази і враховуючи, що відкоригований відповідно до вимог абз. 6 п. 28 "Правил відшкодування шкоди" розмір відшкодування шкоди позивачу не перевищує середньомісячний заробіток по відповідний професії в перерахунку на повний календарний місяць роботи, який становить 765.71 гри., розмір відшкодування шкоди позивачу, в межах заявлених позовних вимог, повинен становити 82.39грн.х 1.1 =90.62 грн.
З 01.05.2000р. згідно наказу № НОМЕР_10. розмір відшкодування
потерпілим втраченого заробітку був збільшений в 1.193 рази, і, враховуючи, що
відкоригований відповідно до вимог абз. 6 п. 28 "Правил відшкодування шкоди" розмір відшкодування шкоди позивачу не перевищує середньомісячний" заробіток по
відповідній професії в перерахунку на повний календарний місяць роботи, який становить 841.91 грн.,розмір втраченого заробітку позивачу, в межах заявлених позовних вимог, повинен становити 90.62грн. х 1.193=108.10грн.
Доводи відповідача про необхідність застосування з 01 січня 1996 року коефіцієнта фактичного збільшення заробітної плати, що становить 1,25, та про не застосування коефіцієнта 1,25 з 01 червня 1997 року безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 «Правил відшкодування шкоди", які діяли на той момент, розмір відшкодування шкоди перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві, в\о «Кривбасруда спільною постановою адміністрації і профкому № НОМЕР_11 в 2.5 рази підвищив тарифні ставки ( посадові оклади), і на підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій в\о «Кривбасруда» від 21.05.1997 року № НОМЕР_12 підвищив тарифні ставки (посадові оклади) в 1.25 рази без будь-яких змін в структурі заробітної плати.
З 01 квітня 2001 року зобов'язання проводити щомісячні страхові виплати відшкодування втраченого заробітку потерпілим на виробництві покладені на Фонд соціального страхування, який проводив перерахунок сум щомісячних страхових виплат у зв'язку із збільшенням в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки: з 01 березня 2002 року на коефіцієнт 1,193, з 01 березня 2003 року на коефіцієнт 1,182, а з 01 березня 2004 року - на коефіцієнт 1,152, з 01.03.2005 року- 1.238.
Таким чином, Фонд соціального страхування був зобов'язаний проводити позивачу щомісячні страхові виплати в розмірі:
з 01 квітня 2001 року по 108 грн. 10 коп. щомісячно, фактично виплати склали 43.24 грн. сума недоплати щомісячно склала 64.86 грн., а за період з 01.04. 2001 року по 01.03.2002 роки склала 11 місяців - 713 грн. 46 коп.;
з 01 березня 2002 року щомісячні страхові виплати повинні скласти 108.10 грн.хі.193=128.96 грн., фактично виплати склали 51.59 грн., сума щомісячної недоплати склала 77.37 грн., а за період з 01 березня 2002 року по 01.03.2003 року - 12 місяців -928грн. 44 коп.;
з 01 березня 2003 року по 01 березня 2004 року щомісячні страхові виплати повинні скласти 128.96 х 1.182= 152.43 грн., фактично склали 60.98 грн., сума щомісячної недоплати склала 91.45 грн., а за період з 01 березня 2003 року по 01.03.2004року за 12 місяців 1097грн. 40 коп..
з 01 березня 2004 року щомісячні страхові виплати повинні скласти 152.43 грн.хі. 152= 175.59 грн. фактично ж склали 70.25 грн., сума щомісячної недоплати склала 105.34 грн., а за період з 01 березня 2004 року по 01 березня 2005 року - 12 місяців -1264 грн. 08 коп..
З 1 березня 2005 року щомісячні страхові виплати повинні скласти 175.59грн. х!.238= 217.38грн., фактично ж склали 86.97 грн., сума щомісячної недоплати склала 1 30.41 грн., а за період з 01.03.2005 року по 01.10.2005 року за 7 місяців - 912грн. 87 коп. Таким чином, колегія судців вважає, що на користь позивача з Фонду соціального страхування підлягають стягненню недонараховані і не виплатили щомісячні страхові виплати за період з 01 квітня 2001 року по 01 жовтня 2005 року у розмірі 4916 грн.25 коп., крім того, Фонд соціального страхування зобов'язаний проводити щомісячні страхові виплати у розмірі 217грн. 38 коп., починаючи з 01.10.2005 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок.
У зв'язку з цим, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог за весь період неправильного нарахування сум відшкодування шкоди.
Відповідно до ст. 88 ЦПК Україну колегія суддів вважає за необхідне судовий збір з Фонду соціального страхування віднести за рахунок держави, оскільки Фонд соціального страхування звільнений від сплати судового збору.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
Керуючись ст. ст. 303,307,309,314-316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі-задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 09 листопада 2005 року в частині стягнення заборгованості по щомісячних страхових виплатах відшкодування втраченого заробітку - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення заборгованості по щомісячних (страхових) виплатах відшкодування втраченого заробітку, - задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_1 заборгованість по щомісячних страхових виплатах за період з 01 квітня 2001 року по 01 жовтня 2005 року в розмірі 4916грн. 25 коп.. Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі проводити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати у розмірі 217грн. 38 коп., починаючи з 01.10.2005 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок. Судовий збір віднести за рахунок держави.
В решті позову в цій частині ОСОБА_1 - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін. Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.