Справа 22а-10095\2006 Головуючий в 1 інстанції Потьомкін О.П.
Категорія 19 (1У) Доповідач Барильська А.П.
РІШЕННЯ Іменем України
2006 року червня 15 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді Михайлів Л.В.
суддів Барильської А.П, Карнаух В.В.
при секретарі Юровській О.Ю.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за
апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі
на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2005 року за
позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних
захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення заборгованості по щомісячних
страхових виплатах відшкодування втраченого заробітку, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі, ( надалі- Фонд соціального страхування) про стягнення заборгованості по щомісячних страхових виплатах відшкодування втраченого заробітку, і просив стягнути на його користь з Фонду соціального страхування недоплату по щомісячних страхових виплатах в розмірі 5976 грн.66 коп. за період з 01.04.2001 року по 01.01.2005 року і щомісячно по 192 грн., починаючи з 01.01.2005 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок, оскільки при визначенні сум відшкодування втраченого заробітку не застосовані всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок, посадових окладів, а саме: не були застосовані коефіцієнти : 1.25- з 01.07.1992р., 2.55- з 01.11.1992року, 2.0-3 01.07.1994 р., 2.5-з 01.01.1996 року 1.25-з 01. 07.1997 року.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2005 року з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Кривому Розі на користь позивача стягнута заборгованість по щомісячних страхових виплатах у розмірі 5030грн. 71 коп., за період з 01.04.2001 по 01.01.2005г., а також щомісячно по 163 грн. 11 коп., починаючи з 01.01.2005г. до зміни обставин, що тягнуть перерахунок щомісячних виплат.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду, оскільки суд не врахував, що у Фонду соціального страхування є інтерес як у третьої особи, а не відповідача. Суд необгрунтовано відкоректував суми відшкодування шкоди на коефіцієнти зростання тарифних ставок, суд необгрунтовано застосував коефіцієнт 2- з 01.07.1994р, Судом не дана належна оцінка економічному обґрунтовуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, а також фактичної заробітної плати.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду- частковому скасуванню, з ухваленням нового рішення відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходив з того, що позивачу за період з 01.07-1992 року по 01.06.1997 року не був застосований ряд коефіцієнтів підвищення тарифних, ставок, у зв'язку з чим за вказаний період позивачу неправильно нараховані щомісячні виплати у відшкодування втраченого заробітку.
Проте, з таким висновком погодитися не можна оскільки він зроблений по неповно дослідженим обставинам по справі.
Так, матеріалами справи встановлено, що позивач з 1965 року по 1987 рік працював у відповідача на шахті ім. Леніна і йому висновком МСЕК від 02.07.1993року вперше встановлено 15% втрати професійної працездатності. Відповідно до наказу № НОМЕР_1 позивачу призначені щомісячні виплати відшкодування втраченого заробітку в сумі 7663 крб., виходячи із середнього заробітку за січень-квітень 1992 року по професії позивача в розмірі 5137крб., і з урахуванням коефіцієнтів 2.55, 1.3, 1.5, 2-51087крб..(а.с.8). Наказом № НОМЕР_2 позивачу визначений базовий заробіток за січень-квітень 1992 року і в розмірі 6014крб, який відкоригований на коефіцієнт 1.171 і визначений розмір виплат з 01.01.1996 року в сумі 1077грн., виходячи із вказаного базового заробітку з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і 15% втрати професійної працездатності.(4с.73).
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність застосування коефіцієнтів: 1.25 з 01.07.1992року, 2.55 з 01.11; 1892 року, 1.3- з01.01.1993року, II.5- з 01.03.1993р., до сум відшкодування втраченого заробітку, оскільки позивачу вперше втрата працездатності встановлена висновком МСЕК тільки від 02.07.1993 року і з цього часу позивач отримує право на відшкодування втраченого заробітку внаслідок втрати професійної працездатності.
Відповідно до п. 22 "Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим їм органом шкоди, заподіяної працівнику пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків"( надалі - "Правил відшкодування шкоди"), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 11993 року № 472, і Постановою і Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 р. №276 із змінами і доповненнями, для розрахунку сум відшкодування шкоди потерпілим, які на момент встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності вже не працюють на підприємстві, береться середньомісячний заробіток за січень-квітень 1992года по тій професії, розряду( посаді), на якій працівник працював до пошкодження здоров'я. Визначений таким чином середньомісячний заробіток по черзі коррегується на коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів, які встановлюються на підприємстві.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що середній заробіток позивачу був взятий відповідачем за січень- квітень 1992 року, і застосовані коефіцієнти підвищення тарифних ставок, окладів, відповідно до наказу № НОМЕР_3: 2.55; 1.3; 1.5; 2, невірно,без урахування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів, застосованих на підприємстві, а саме: 1.25- з 01.07.1992р. згідно спільної постанови адміністрації і профспілкового комітету в\о «Кривбасруда ;№ 14/12 від 16 липня 1992 року, 1.75- з 01.11.1992 року згідно постанови Кабінету Міністрів України № 676 від 03 грудня 1992 року х 1.33 згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 46 від 26.01.1993р., 1.5-відповідно до спільної постанови адміністрації і профкому від 17.03.1993 року, 1.97 згідно спільної постанови КМУ № 392 від 02.06.1993р.
Таким чином, розмір відшкодування шкоди позивачу з 02 липня 1993 року заробіток за січень-квітень 1992 року , відкоригований на коефіцієнт 1.171, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 276 від 26.05.1992года становить 6014 крб. х 1.25 х 1.75(тобто, розмір середнього заробітку позивачу з 01 листопаду 1992 року збільшився в 2,55 рази в порівнянні з розміром, обчисленим виходячи з базового середнього заробітку за січень-квітень 1992 року (К= 1,171 х 1,25 х 1,75 = 2,55), що відповідає Постанові Кабінету Міністрів України № 676 від 03.12.1992 року в частині дотримання державної соціальної гарантії про мінімальний рівень оплати праці і роз'ясненням заступника генерального директора п\о «Кривбасруда Хивренко В.А.»., і розпорядженню генерального директора ПО «Кривбасруда», узгодженому з головою профкому об'єднання № 53-10/69 від 25 грудня 1992 року) х 1.33 х 1.5 х 1.97 = 51 703крб. 53 коп. х 15% (втрати працездатності) = 7755крб. 52 коп..( а.с.73).
Враховуючи викладене, висновок суду про необхідність застосування з 01 листопаду 1992 року коефіцієнта 2,55 при перерахунку сум відшкодування збитку є помилковим.
Таким чином, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування шкоди на
01.04.2001 року з урахуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок, окладів
позивачу склав 40.60 грн., виходячи і з наступного розрахунку : розмір відшкодування
шкоди позивачу з 02 липня 1993 року повинен становити 7755крб. 52 коп. х 2.94 (згідно
постанові Кабінету Міністрів України № 671 від 30 серпня 1993 року і спільної постанови
адміністрації і профкому № 17/12/42 від 28 вересня 1993 року = 22801крб.22коп. х 2.1
(згідно спільної постанови адміністрації і профкому № 21/16/45 від 30 жовтня 1993
року) =47 882крб. 56коп. х 3 (згідно постанови Кабінету Міністрів України № 974 від 02
грудня 1993 року і спільної постанови адміністрації і профкому № 24/19/48 від 24 грудня
1993 року = 143 647крб.68 коп. х 2 (згідно постанови Кабінету Міністрів України № 720
від 20 жовтня 1994 року і наказу державного виробничого об'єднання «Кривбасруда» №
153 від 02 листопаду 1994 року- 287 295крб.36коп. х 3 (згідно постанови Кабінету
Міністрів України № 102 від 20 жовтня 1994 року і спільної постанови адміністрації і
профкому № 2/24/7 від 27 лютого 1995 року)= 861886 крб. 08 коп. х 2.5 згідно спільної
постанови адміністрації й профспілкового комітету в\о «Кривбассруда» ( а.с.48)= 21.54
грн. 1.25 з 1.06.1997 року згідно спільної постанови адміністрації й профспілкових
комітетів в\о «Кривбассруда» № 3\91\06 в 21.05.1997р.=26.92грн. х 1.15 з 01.07.1999р. (
згідно спільної постанови від 27.10.1999 року № 14\17\8 враховуючи, що відкоригований
відповідно до вимог абз. 6 п. 28 "Правил відшкодування шкоди" розмір відшкодування
шкоди позивачу не перевищує середньомісячний заробіток по відповідній професії в
перерахунок на повний календарний місяць роботи, який становить 260.48грн=30,95грн.
х 1.1 з 01.01.2000р. ( відповідно до наказу № 69 від 27.03.2000р., враховуючи ,що )
відкоригований відповідно до вимог абз. 6 п. 28 "Правил відшкодування шкоди" розмір
відшкодування шкоди позивачу не перевищує середньомісячний заробіток по
відповідній професії в перерахунку на повний календарний місяць роботи, який становить
340 20грн.=34.04грн. х 1.193 з 01.05.2000р.( згідно наказу № 229 від 04.08.2000р.),
враховуючи, що відкоригований відповідно до вимог абз. 6 п. 28 "Правил відшкодування
шкоди " розмір відшкодування шкоди позивач не перевищує середньомісячний
заробіток по відповідній професії в перерахунку на повний календарний місяць роботи, який становить 397.32 грн., в межах заявлених позовних вимог = 40.60грн.
З 01 липня 1994 року тарифні ставки на підприємстві збільшені в 2,0 рази згідно постанови Кабінету Міністрів України № 449 від 20 жовтня 1994 року і наказу № 121 від 10 серпня 1994 року.
Оскільки Постанова Кабінету Міністрів України № 449 від 20 жовтня 1994 року носить рекомендаційний характер і збільшення тарифів і окладів проведено шкодячи з фінансових можливостей, без збільшення фонду оплати праці за рахунок перегляду структури заробітної платні, висновок суду про застосування даного коефіцієнта при перерахунку сум відшкодування шкоди є помилковим. Доводи відповідача про необхідність застосування з 01 січня 1996року коефіцієнта фактичного збільшення заробітної плати, що становить 1,25, та про не застосування коефіцієнта 1,25 з 01 червня 1997 року безпідставні, оскільки згідно п. 28 абз. 5 «Правил відішкодування шкоди", які діяли на той момент, розмір відшкодування шкоди перераховується у разі кожного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) на підприємстві. Перерахунок проводиться шляхом множення розміру відшкодування шкоди на фактичні коефіцієнти підвищення тарифних ставок (посадових окладів) відповідним працівникам на підприємстві, в\о «Кривбасруда спільною постановою адміністрації і профкому № 1\6 від 26.01.196г. в 2.5 рази підвищив тарифні ставки ( посадові оклади), і на | підставі спільної постанови адміністрації і профспілкових організацій в\о «Кривбасруда» від 21.05.1997 року № 3\91\06 підвищив тарифні ставки (посадові оклади) в 1.2 рази без будь-яких змін в структурі заробітної плати.
З 01 квітня 2001 року зобов'язання проводити щомісячні страхові виплати відшкодування втраченого заробітку потерпшим на виробництві покладені на Фонд соціального страхування, який проводив перерахунок сум щомісячних страхових виплат у зв'язку із збільшенням в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки: з 01 березня 2002 року на коефіцієнт 1,193, з 01 березня 2003 року на коефіцієнт 1,182, а з 01 березня 2004 року - на коефіцієнт 1,152.
Таким чином, Фонд соціального .страхування був зобов'язаний проводити позивачу щомісячні страхові виплати в розмірі:
з 01 квітня 2001 року по 40 грн. 60 коп. щомісячно, фактично виплати склали 16.26 грн. сума недоплати щомісячно склала 24.34грн., а за період з 01.04. 2001 року по 01.03.2002 роки склала 11 місяців - 267 грн. 74 коп.;
з 01 березня 2002 року щомісячні страхові виплати повинні скласти 40.бргрн.хі. 193=48.43 грн., фактичної виплати склали 19.40 грн., сума щомісячної недоплати склала 29.03 грн., а за період з'01 березня 2002 року по 01.03.2003 року - 12 місяців - 348 грн. 36 коп.;
з 01 березня 2003 року по 017 березня 2004 року щомісячні страхові виплати повинні скласти 48.43х 1.182= 57.24 грн., фактично склали 22.93 грн., сума щомісячної недоплати склала 34.31 грн., а за період з 01 (березня 2003 року по 01.03.2004року за 12 місяців 411.72грн..
з 01 березня 2004 року щомісячні страхові виплати повинні скласти 57.24грн.х1.152=65.94грн. фактично ж склали 26.42 грн., сума щомісячної недоплати склала 39.52 грн., а за період з 01 березня 2004 року по 01 січня 2005 року - 10 місяців -395.20грн..
Таким чином, колегія суддів вважає, що на користь позивача з Фонду соціального страхування підлягають стягненню недонараховані і не виплатили щомісячні страхові виплати за період з 01 квітня 2001 року, по 01 січня 2005 року у розмірі 1423.02 грн., крім того, Фонд соціального страхування зобов'язаний проводити щомісячні страхові виплати у розмірі 65грн. 94 коп., починаючи з 01.01.2005 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок.
Відповідно до ст. 88 ЦПК Україну колегія суддів вважає за необхідне судовий збір з Фонду соціального страхування віднести за рахунок держави, оскільки Фонд соціального страхування звільнений від сплати судового збору.
В іншій частині рішення суду не оскаржено.
Керуючись ст. ст. 303,307,309, 314-316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і; професійних захворювань України в м. Кривому Розі- задовольнити частково.
Рішення Тернівського районного; суду м. Кривого Рогу від 28 липня 2005 року в частині стягнення заборгованості по щомісячних страхових виплатах відшкодування втраченого заробітку - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення заборгованості по щомісячних (страхових) виплатах відшкодування втраченого заробітку, - задовольнити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на користь ОСОБА_1 заборгованість по щомісячних страхових виплатах за період з 01 квітня 2001 року по 01 січня 2005 року в розмірі 1423грн. 02 коп., Зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі проводити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати у розмірі 65 грн. 94 коп., починаючи з 01.01.2005 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок. Судовий збір віднести за рахунок держави.
В решті цієї частини позову ОСОБА_1- відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців, з дня набрання ним законної сили.