ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-21443/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: Ханової Р.Ф.,
суддів: Головчук С.В.
Розваляєвої Т.С.,
Сороки М.О.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною
скаргою ОСОБА_4
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 червня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року
у справі №2-а-8640/08/0470
за позовом ОСОБА_4 до Дніпропетровського обласного військового комісаріату
про визнання неправомірним та скасування рішення Дніпропетровського обласного військового комісаріату від 7 червня 2008 року ,-
встановила:
5 вересня 2008 року ОСОБА_4 звернувся із позовом (арк. справи 4-6) до Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання неправомірним та скасування рішення комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату від 9 квітня 2008 року щодо вирішення питань пов’язаних із встановленням статусу ветеранів війни (протокол № 6), про скасування попереднього рішення від 30 червня 2005 року (пункт 1 протоколу №7) по Дзержинсько-Довгинцівському ОРВК м. Кривого Рогу стосовно визначення статусу учасника бойових дій –ветерану війни громадянину ОСОБА_4.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду (суддя Чорна В.В.) від 3 червня 2009 року (арк. справи 75-76) в задоволені вищезазначеного позову відмовлено повністю з мотивів правомірності винесеного відповідачем спірного рішення та безпідставності заявлених позовних вимог.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (судді Дадим Ю.М., Семененко Я.В., Божко Л.А.) від 26 квітня 2010 року (арк. справи 99) апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 червня 2009 року –без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та першої інстанції, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доводами скарги визначає невідповідність висновків окружного адміністративного суду обставинам справи, що погоджено судом апеляційної інстанції, порушення норм матеріального та процесуального права, прийняття судових рішень в порушення загально-правового принципу дії норми права у часі.
Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 222 КАС України.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився у складі екіпажу літака ІЛ-76, що належить Державному підприємству «Українська авіаційна транспортна компанія», який виконував рейси за маршрутом Львів –Аль-Кут (Ірак) –Миколаїв з перевезення особового складу та військово-технічного майна при проведенні ротації українського миротворчого контингенту в Республіці Ірак, і два рази –30 квітня та 6 травня 2005 року –перетинав кордон з Іраком, належить до миротворчого персоналу відповідно до абзацу 10 статті 1 Закону України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях»від 23 квітня 1999 року №613, підстави для віднесення до миротворчого контингенту відсутні.
Як наслідок наведеного, суд першої та апеляційної інстанції дійшли висновку щодо правомірності скасування відповідачем 9 квітня 2008 року попереднього рішення комісії від 30 червня 2005 року про надання позивачу статусу учасника бойових дій –ветерана війни.
Протоколом №7 від 30 червня 2005 року (арк. справи 58-60) засідання комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»ОСОБА_4 (1981 року народження) визнано учасником бойових дій з наведенням: в/ч А-1025 з 30 квітня 2005 року по 6 травня 2005 р. Ірак. стаття 6 пункт 2 (арк. справи 59), - надалі рішення №7.
Протоколом №6 від 9 квітня 2008 року (арк. справи 18) засідання комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(надалі рішення №6), визнано рішення комісії Дніпропетровського обласного військового комісаріату для розгляду питань, пов’язаних із встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність зазначеного вище Закону стосовно визначення статусу учасників бойових дій, зокрема громадянина ОСОБА_4, таким, що не відповідає вимогам абзацу третього пункту 2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», примітки 7 Переліку держав і періодів бойових дій на їх території (із змінами, внесеними згідно з Постановами Кабінету Міністрів України №530 від 5 серпня 1994 року, №1471 від 29 жовтня 2004 року, №158 від 15 лютого 2006 року, №1296 від 8 лютого 1994 року №63 (пункт 1 протоколу).
Пунктом 3 рішення №6 відмінено пункт перший протоколу №7 засідання Дніпропетровського обласного військового комісаріату для розгляду питань, пов’язаних з встановленням статусу ветеранів війни та визначення осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 30 червня 2005 року по Дзержинсько-Довгинцівському ОРВК м. Кривого Рогу стосовно визначення статусу учасника бойових дій громадянину ОСОБА_4.
Відповідно до преамбули Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»від 22 жовтня 1993 року №3551-12, ним, серед іншого, визначається правовий статус ветеранів війни. Поняття і зміст статусу ветеранів війни та осіб, на яких поширюється чинність цього закону передбачена розділом 2, статтею п’ятою якого визначені учасники бойових дій, а статтею 6 –особи, які належать до учасників бойових дій.
Абзацом третім статті 6 зазначено, що Перелік держав, зазначених у цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України. Такий перелік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 року №63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»(надалі Перелік), який було доповнено постановою від 29 жовтня 2004 року №1471 «Про внесення доповнень до постанови кабінету міністрів України»від 8 лютого 1994 року №63 абзацом такого змісту «Республіка Ірак –з 5 червня 2003 р. -7», та приміткою 7 такого змісту: поширюється лише на осіб миротворчого контингенту. У подальшому зміст примітки змінювався але суб’єктивний склад осіб, а саме їх віднесення до миротворчого контингенту на момент прийняття первинного рішення відповідачем та на момент його скасування, не змінювався.
З огляду на зазначене, прийняти правову позицію касатора щодо порушення судами застосування загально-правового принципу дії норми права у часі не передбачається можливим.
Правові, організаційні та фінансові засади щодо України в міжнародних миротворчих операціях, а також порядок направлення Україною військового та цивільного персоналу, організації його підготовки та забезпечення для участі в діяльності по підтриманню чи відновленню міжнародного миру і безпеки визначені Законом України «Про участь України в міжнародних миротворчих операціях»від 23 квітня 1999 року №613. Статтею першою зазначеного Закону наведене визначення миротворчого контингенту та миротворчого персоналу.
Аналізуючи приписи зазначеної статті суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку, що перебування позивача в Іраку відбулося у складі цивільної установи яка належить до миротворчого персоналу, а не до миротворчого контингенту.
Колегія суддів вважає, що будь які докази щодо віднесення позивача до складу миротворчого контингенту відсутні, що доводить правомірність рішення відповідача про відміну попереднього рішення про встановлення відповідачу статусу учасника бойових дій –ветерана війни.
Колегія суддів не приймає судові рішення долучені касатором до касаційної скарги стосовно інших осіб та інших держав, з огляду на приписи частини першої статті 72 КАС України.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 червня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року у справі №2-а-8640/08/0470 –залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 3 червня 2009 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2010 року у справі №2-а-8640/08/0470 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Справу №2-а-8640/08/0470 повернути до суду першої інстанції.
Судді:
Р.Ф. Ханова