ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ К-21704/10
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого: Ханової Р.Ф.,
суддів: Головчук С.В.
Розваляєвої Т.С.,
Сороки М.О.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням законодавства №2 Територіальної державної інспекції праці у Луганській області –Рєукової Ольги Іванівни
на постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 4 лютого 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року
у справі № 2а-20/2010
за позовом ОСОБА_5 до Головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням законодавства №2 Територіальної державної інспекції праці у Луганській області
про визнання неправомірними дій із винесення постанови про накладення адміністративного стягнення та скасування постанови, -
встановила:
27 листопада 2009 року ОСОБА_5 звернувся із позовом (арк. справи 1-2) до Головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням законодавства про працю –Рєукової Ольги Іванівни –про визнання неправомірними дій по накладенню адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-6 КпАП України, та скасування постанови про накладення штрафу №12-25-116/0059-0018 від 18 листопада 2009 року.
Постановою Новопсковського районного суду Луганської області від 4 лютого 2010 року (арк. справи 64-65) позов ОСОБА_5 задоволено повністю, визнана незаконною та скасована постанова Головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням законодавства про працю від 18 листопада 2009 року про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 188-6 КУпАП.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року апеляційну скаргу Головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням законодавства про працю Рєукової Ольги Іванівни залишено без задоволення, а постанову Новопсковського районного суду Луганської області від 4 лютого 2010 року –без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, Головний державний інспектор праці відділу контролю за додержанням законодавства Рєукова Ольга Іванівна подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, постанову про накладення штрафу відповідно до статті 188-6 КУпАП від 18 листопада 2009 року №12-25-116/0059-0018 на ОСОБА_5 – директора Новопсковського професійного аграрного ліцею –залишити без змін. Вимоги касаційної скарги обґрунтовує дотриманням компетенції та норм права при прийнятті припису та постанови, з посиланням на Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2003 року №50, наявністю підстав для застосування штрафу.
Сторони про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином, у судове засідання не з’явились. Розгляд справи здійснювався за допомогою засобів технічної фіксації судового процесу, відповідно до статті 41 КАС України.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем 26 серпня 2009 року був складений протокол №12-24-116/0042 яким, серед іншого, встановлено, що розрахункові кошти десятьом звільненим працівникам виплачуються не в день звільнення. Зазначений протокол у матеріалах справи відсутній. Як правильно встановив суд апеляційної інстанції зазначений факт встановлений актом перевірки від 26 серпня 2009 року №12-25-116/0046 (арк. справи 29-32).
Постановою Новопсковського районного суду від 2 жовтня 2009 року позивача звільнено від адміністративної відповідальності за несвоєчасну виплату розрахункових коштів звільненим працівникам у зв’язку із малозначністю вчиненого правопорушення.
26 серпня 2009 року відповідачем виданий припис №12-25-116/0046-0032 (арк. справи 33-34) про усунення порушень законодавства про працю та наданий строк позивачеві на їх усунення. Пунктом 2 припису було приписано привести у відповідність нарахування та виплату середнього заробітку за весь час затримки виплати заробітної плати по день фактичного розрахунку, відповідно до вимог статті 117 КЗ України про працю.
13 листопада 2009 року державним інспектором була здійснена повторна перевірка, якою встановлено невиконання припису: а саме не приведення у відповідність до вимог статті 117 КЗпП України нарахування та сплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку звільненим працівникам.
18 листопада 2009 року відповідачем була винесена постанова №12-25-116/0059-0018 (арк. справи 41-43) у відношенні позивача про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., за невиконання вимоги пункту 2 припису посадової особи №12-25-116/0046-0032 від 26 серпня 2009 року відносно проведення нарахування та сплати звільненим працівникам середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку (арк. справи 3-5). Склад правопорушення полягає у тому, що при проведені первинної перевірки були встановлені порушення вимог статті 117 КЗпП України, а саме: десяти звільненим працівникам виплачені розрахункові кошти з порушенням терміну сплати, при цьому середній заробіток за час затримки виплати розрахункових коштів не нарахований та не виплачений. Загальна сума середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових коштів звільнених працівників складає 4440 грн. 46 коп. Повторною перевіркою встановлено, що середньоденний заробіток звільненим працівникам за час затримки не нарахований та не виплачений.
Статтею 188-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено накладення штрафу на посадових осіб за невиконання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного нагляду за додержанням законодавства про працю, щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов’язкове державне соціальне страхування, або створення перешкод для діяльності цих органів.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що посадова особа за одні й ті ж дії склала припис та протокол про адміністративне правопорушення (за невиконання вимоги припису) із накладанням стягнення у вигляді штрафу. Крім того, оскільки, за висновком суду, працівники вимог про виплату середнього заробітку за весь час затримки не пред’являли, то вимоги державного інспектора законних підстав не мали.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ліцей є бюджетною установою та неодноразово звертався до головного розпорядника бюджетних коштів –Управління освіти і науки Луганської обласної державної адміністрації –щодо виділення додаткових коштів для розрахунку із звільненими працівниками (арк. справи 54-56), що доводить відсутність вини позивача і обумовлює безпідставність притягнення його до відповідальності.
Мотивуючи прийняття судового рішення, суд апеляційної інстанції підтвердив позицію суду першої інстанції стосовно того, що за порушення вимог законодавства про працю, яке полягає у порушенні встановлених термінів виплати заробітної плати відповідно до частини першої статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення, факт якого встановлений шляхом складання протоколу №12-24-116/0042 відносно ОСОБА_5, постановою Новопсковського районного суду від 2 жовтня 2009 року ОСОБА_5, позивача звільнено від передбаченої вищезазначеною нормою адміністративної відповідальності у зв’язку із малозначністю вчиненого проступку.
Колегія суддів зазначає, що протокол та рішення суду від 2 жовтня 2009 року було прийняте як підстава для звільнення від доказування, при цьому склад правопорушення, передбачений частиною першою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не можна порівнювати зі складом правопорушення, визначеним статтею 188-6 даного Кодексу. В межах даної справи предметом розгляду є наявність підстав щодо притягнення до відповідальності за останньою із наведених норм.
Відповідач поклав в основу притягнення до відповідальності сам факт невиконання припису від 26 серпня 2009 року. Визнаючи прийняття даного припису як і спірної постанови такими що прийняті відповідно до компетенції відповідача, колегія суддів з огляду на встановлені частиною третьою статті 2 процесуальні вимоги до припису як акту індивідуальної дії суб’єкта владних повноважень, зазначає що припис прийнятий без врахування пунктів 3, 7, 8 наведеної норми. Зазначене полягає у відсутності аналізу у актах перевірки, та впродовж судового розгляду справи можливості позивача як керівника бюджетної установи виконати вимоги припису, адже в межах даних спірних відносин йдеться про наявність або відсутність вини позивача як складової адміністративної відповідальності. Касатор здійснюючи перевірку не навів жодних відомостей щодо бюджетного запиту установи, та доведеного кошторису, не проаналізував необхідні та фактичні обсяги бюджетного фінансування. Зазначене доводить відсутність (недоведеність) відповідачем вини позивача, що унеможливлює погодити його правову позицію.
З огляду на зазначене, підстави для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргу Головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням законодавства Територіальної державної інспекції праці у Луганській області Рєукової Ольги Іванівни на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року та постанову Новопсковского районного суду Луганської області від 4 лютого 2010 року у справі №2-а-20/2010 –залишити без задоволення.
Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2010 року та постанову Новопсковского районного суду Луганської області від 4 лютого 2010 року у справі №2-а-20/2010 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді:
Р.Ф. Ханова