АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

    АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Справа № 22-ц-228-Ф/10      Головуючий суду першої інстанції                          Кисельов Є.М.

                      Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції             Кустової І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії в складі:

головуючого, судді         Ломанової Л.О.,

суддів                 Притуленко О.В.,

Кустової І.В.

при секретарі             Воронович К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про переведення прав та обов’язків співвласника-боржника і стягнення витрат, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 грудня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4 про переведення прав та обов’язків співвласника-боржника на Ѕ частку домоволодіння АДРЕСА_1, що належить відповідачці на праві власності, стягнення судових витрат та витрат на проведення експертизи.

Вимоги позову мотивовані тим, що ОСОБА_4 відмовляється добровільно виконати судове рішення, яким з неї на  користь ОСОБА_3 стягнуто 21 537 грн. У ході примусового виконання встановлено, що ОСОБА_4 належить Ѕ частка вказаного домоволодіння, співвласником якого є позивачка. Частку відповідача виділити у натурі не можливо, вартість цієї частки становить 34 636 грн.,  що є підставою для застосування вимог частини 2 статті 366 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 17 грудня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

На вказане судове рішення позивачка подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення у справі, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове – по суті позовних вимог.

Так апелянт вказує, що судом першої інстанції не було з’ясоване питання щодо відмови відповідача від продажу належної їй частки домоволодіння у зв’язку з неявкою ОСОБА_4 до суду. Судом не оглянуті та не долучені до справи документи відділу Державної виконавчої служби, які  надані ОСОБА_3 у судове засідання 17 грудня 2009 року. Відповідно до експертного висновку виділ у натурі частки, яка належить відповідачці, неможливий, що є підставою для  переведення прав та обов’язків співвласника-боржника на позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та її представника,   колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять доказів про наявність умов, визначених частиною 2 статті 366 ЦК України та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження».

Нормами статті  366 ЦК України   регулюється  звернення стягнення на частку у майні, що є у спільній частковій власності  кредитора та боржника. Частиною 2 цієї статті встановлено, що у   разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна  кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу; у разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності  кредитор має право вимагати переведення на нього прав та обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Порядок звернення стягнення на майно боржника регулюється статтею 50 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - у випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Аналіз цих правових норм показує, що вони використовуються у разі неможливості виділу в натурі частки із належного кредитору та боржнику спільного майна, при наявності відмови боржника від продажу своєї частки. Тільки у цьому разі кредитор має право вимагати  переведення на нього прав співвласника-боржника.

З матеріалів справи вбачається, що 21 січня 2009 року державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Керченського МУЮ відкрито провадження з виконання рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у місті Феодосії від 12 листопада 2008 року, яким з  ОСОБА_4 на користь  ОСОБА_3 стягнуто 21 537 грн. (а.с. 6,7,13). ОСОБА_4  та ОСОБА_3  є власниками домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.9,14) у рівних частках ( кожній належить по Ѕ частині). Розподіл майна у натурі не проводився.  Висновком експерта від 11 вересня 2009 року визначена вартість  лише частки будинку, якою користується боржниця; розмір цієї частки складає 34 636 грн. Висновків щодо неможливості  виділу  у натурі спірної частки домоволодіння  експертне дослідження не містить (а.с.15-26). Інші матеріали справи також не містять даних щодо неможливості виділу  в натурі частки домоволодіння, яка  належить ОСОБА_4  та її відмови щодо продажу цієї частки.

Звертаючи увагу на наведені норми права та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заявлених вимог - переведення на позивача прав та обов’язків співвласника-боржника.

Відмова ОСОБА_4  від продажу належної їй частки домоволодіння  має правове значення при неможливості виділу цієї частки  у натурі, тому довід апелянта про розв’язання судом першої інстанції спору без з’ясування позиції відповідачки не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.  

Матеріали справи не містять доказів надання позивачкою  будь –яких документів з виконавчого провадження щодо стягнення на її користь грошових сум (Журнал судового засідання від 17 грудня 2009 року – а.с.57), тому цей довід апеляційної скарги є безпідставним.

Отже, апеляційний суд відповідно до положень частини 1 статті 308 Цивільного процесуального кодексу України відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_3, а рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 грудня 2009 року  залишає без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодосії

                                    У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Керченського міського суду АР Крим від 17 грудня 2009 року  залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

Судді

Л.О. Ломанова О.В. Притуленко І.В. Кустової І.В.