АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 - 2737/2006 Головуючий в 1 інстанції -Руденко М.А
Категорія -9/12 Доповідач - Глущенко Н Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 червня 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е. І, Прозорової М.Л.
при секретарі - Колесніченко О.В.
з участю адвокатів -ОСОБА_2, ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скарго ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визначення недійсним договору дарування та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА.
ОСОБА_1 звернулася до суд з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Красногвардейского районного суду м. Дніпропетровська від 13.02.2006 року в частині визнання недійсним договору дарування і ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_4. в цій частині позовних вимог.
Зазначеним рішенням суду від 13.02.2006 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, який укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_1, 30.12.2004 року та посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5.
Крім того, з ОСОБА_1 стягнено на користь держави судовий зір в розмірі 91,29 грн. /а.с. 102-104/.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_1 посилалась на те, що рішення є незаконним і необгрунтованим. Крім того, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а його висновки не відповідають фактичним обставинам справи /110-113/.
Додатковим рішення від 20.03.2006 року суд відмовив ОСОБА_4. в його позовних вимогах про стягнення з ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 10000 грн. / а. с. 120 /, дане рішення сторони не оскаржують.
Позивач ОСОБА_4 заперечував проти апеляційної скарги / а с 134-135 / Судом першої інстанції встановлено, що 30.12.2004 року між позивачем та відповідачкою було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є родичами -дядько та племінниця, і між ними склалися довірчі відносини Позивач повністю довіряв відповідачці, ще 28.12.1993 року він склав заповіт за яким заповідав спірну квартиру відповідачці, і не збирався її дарувати
Також судом першої інстанції встановлено, що позивач укладаючи договір
дарування від 30 12.2004 року не мав наміру на передачу спірної квартири у власність
відповідачки за свого життя, оскільки іншого житла він не має. Крім того, позивач будучи
людиною похилого віку та інвалідом 1 групи, заходився в помилковому стані відносно
того, що в нотаріальній конторі йому необхідно переукласти заповіт на ім'я відповідачки,
так як ніколи не бажав передати право власності на квартиру відповідачці за свого життя.
За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач
помилявся відносно наслідків укладеного правочину внаслідок свого похилого віку та
стану здоров'я, а тому ухвалив рішення про визнання спірного договору дарування
недійсним згідно зі ст.229 ЦК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а також поясненнями свідків та самих сторін.
При вище зазначених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_4 підлягають задоволенню в частині визнання недійсним договору дарування у відповідності з встановленими обставинами справи та чинним законодавством.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідачки ОСОБА_1 не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів ї незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно ж до ст.212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Інші доводи апеляційної скарги не є суттєвими для вирішення спірного питання. Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 13 лютого 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з
цього часу.