Справа №22ц-1967/ 06
Категорія №41
Головуючий в 1 інстанції:
Сурніна Л.О.
Доповідач: Запорожець М.П.
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
УХВАЛА
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10 липня 2006 року м. Луганськ
Колегія суддів судової Палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого Запорожця М.П.,
членів суду: Тріфанова О.М., Гаврилюка В.К.,
при секретарі Дідик Н.В.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні справу ОСОБА_1 до ОКПП
за позовом „Компанія „Луганськвода" про
визнання договору недійсним
за апеляційною скаргою ОКПП „Компанія „Луганськвода" на
рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 4 квітня 2006 року
за відсутності сторін,
встановила:
У лютому 2006 року ОСОБА_1 заявила в суді позов до ОКПП „Компанія „Луганськвода", просила визнати недійсним укладений 01.01.2004 року між нею та відповідачем договір №НОМЕР_1 на послуги водопостачання та водовідведення. Позовні вимоги обгрунтовані тим, що наведений договір протирічить чинному законодавству, зокрема він визначає її статус споживача послуг як підприємства, що значно погіршує її становище. Позивачка як приватний нотаріус відноситься до категорії фізичних осіб.
Рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 4 квітня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
В апеляційній скарзі ОКПП „Компанія „Луганськвода" ставиться питання про скасування рішення та постановлення нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, з мотивів порушення місцевим судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Визнаючи укладений 01.01.2004 року між позивачкою та ОКПП „Компанія „Луганськвода" договір №НОМЕР_1 на послуги водопостачання та водовідведення, місцевий суд виходив із того, що умови цього договору протирічать положенню чинного законодавства.
За обставинами справи позивач ОСОБА_1 займається
приватною нотаріальною діяльністю в приміщенні за адресою: АДРЕСА_1, власницею 13/100 якого вона є як фізична особа.
01.01.2004 року між позивачкою та відповідачем ОКПП „Компанія „Луганськвода" укладено договір №НОМЕР_1 на послуги водопостачання та водовідведення.
Закон України „Про питну воду та питне водопостачання" визначає поняття споживача питної води як юридичну або фізичну особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.
До категорії фізичних осіб - споживачів питної води законодавець відніс власників будинків, що перебувають у приватній власності (статті 1).
Статтею 3 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус не може перебувати в штаті інших державних, приватних та громадських підприємств і організацій, займатися підприємницькою і посередницькою діяльністю.
Указом Президента України від 23 серпня 1998 року N 932/98 "Про врегулювання діяльності нотаріату в Україні" встановлено, що вчинення нотаріальних дій не є
підприємницькою діяльністю і не має на меті одержання
прибутку.
Приватні нотаріуси мають право посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення.
Приватний нотаріус має печатку із зображенням Державного Герба України, зазначенням посади, прізвища, імені та по батькові, а також нотаріального округу.
Отже чинне законодавство визначає приватних нотаріусів
як спеціальних суб'єктів суспільних правовідносин, які не
відносяться до категорії юридичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.
Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджені наказом Державного Комітету України по житлово-комунальному господарству від 1 липня 1994 р. N 65, визначають абонентами послуг Водоканалу окремих громадян, що мають жилі будинки або їх частину на праві приватної власності.
Однак вказані Правила, використані при укладенні договору, не є законодавством, протирічать Закону України „Про питну воду та питне водопостачання", звужують поняття категорії споживачів - фізичних осіб, а тому в цій частині застосуванню не підлягають.
Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджені наказом Держбуду України 19 лютого 2002 року N 37, поширюються лише на підприємства (пункт 1.2)
Всупереч наведеного за оспорюваним договором відповідач нараховує позивачу вартість послуг як підприємству, шляхом встановлення лімітів обмежує водопостачання, керується Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України в частині, що протирічить чинному законодавству, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, які поширюються лише на підприємства, встановлює тарифи як „іншим" споживачам, що значно вищі, ніж для фізичних осіб.
Відповідно до статті 48 ЦК 1963 року, що діяв на момент укладення договору, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Як визначено ЦК 2003 року, щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності (пункт 4 Прикінцевих та перехідних положень).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним
засадам суспільства (пункт 1 статті 203).
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена
законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа
заперечує його дійсність напідставах, встановлених
законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (пункт 3 статті 215).
На підставі з'ясованих обставин справи місцевий суд правильно прийшов до висновку, що оспорюваний договір протирічить положенню чинного законодавства, а тому підлягає визнанню недійсним.
Судове рішення законне та обґрунтоване, прийняте з дотриманням матеріальних та процесуальних норм.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке привело чи могло привести до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 307,, 308 ЦПК України, колегія суддів судової Палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОКПП „Компанія „Луганськвода" відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Луганська від 4 квітня 2006 року залишити без змін.