Справа № 22-ц-343-Ф/07 Головуючий суду першої інстанції Короткова Л.М.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 року колегія судців судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Моісеєнко Т.І.,
суддів - Іщенка В.І.,
Полянської В. О., при секретарі - Піцик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Керченського міськвиконкому про визнання права власності на У2 частину квартири по праву спадкування за заповітом, продовженні строку для прийняття спадщини і визнанні права власності на 1/2 частину квартири по праву спадкування за законом, за апеляційною скаргою представника Керченського міської ради - Таранцевої Світлани Миколаївни на рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся через свого представника ОСОБА_2 до суду із позовом до Керченського міськвиконкому, просить визнати за ним право власності на АДРЕСА_1. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частка зазначеної квартири, яку вона заповіла йому. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4., після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частка АДРЕСА_1. Оскільки від мешкає у Тюменській області Російської Федерації, його робота пов'язана з постійними відрядженнями, то він не мав можливості через важке матеріальне становище, приїхати на похорон батьків, а також вчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, він через свого представника цікавився житлом, після смерті матері пересилав гроші на оплату комунальних платежів і поточного ремонту, а після смерті батька фактично вступив до управління спадковим майном, оскільки, розпорядився пустити в квартиру квартирантів, уживає заходів до її схоронності. Просить визнати його таким, що фактично прийняв спадщину після смерті батьків, продовжити йому строк для прийняття спадщини після смерті батька і визнати за ним право власності на спадщину за заповітом та за законом.
Рішенням Керченського міського суду АР Крим від 08 грудня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, у вигляді 1/2 частки АДРЕСА_1
2
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді 1/2 частину АДРЕСА_1 по праву спадкування за законом після смерті ОСОБА_4
В апеляційній скарзі представник Керченської міської ради - Таранцева С.М. просить рішення суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд, оскільки на думку апелянта воно постановлене з порушенням норм діючого законодавства і суперечить фактичним матеріалам справи.
Апелянт посилається на те, що судом при вирішенні справи не враховано те, що відповідно до ст. ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження по розпорядженню майном територіальних громад належить відповідним радам, тому вважає, що належним відповідачем по справі повинна бути Керченська міська рада. Проте даний факт судом було проігноровано, чим порушені норми процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 і визнавши за ним право на спадкування за заповітом та за законом, визнавши за ним право власності на спадкове майно у вигляді АДРЕСА_1 суд визнав поважність причин пропуску строку звернення позивача із заявою про прийняття спадщини як за заповітом так і за законом; визнавши право власності ОСОБА_1 на спадкове майно, суд першої інстанції виходив з того, що визнав доведеними обставинами , які свідчать про фактичний вступ спадкоємця в управління спадковим майном.
З такими висновками суду погоджується колегія судів, оскільки вони є правомірними, такими, що не суперечать вимогам спадкового законодавства.
Відповідно до ст. 549 ЦК України 1963 року, що діяла на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3., визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив у керування або володіння спадкоємним майном або подав заяву про прийняття спадщини в нотаріальну контору по місцю відкриття спадщини.
З матеріалів справ вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача -ОСОБА_3, яка заповіла ОСОБА_1 належну їй на праві власності '/2 частку АДРЕСА_1. У зв'язку з дальністю проживання, тяжким матеріальним становищем позивач у встановлений законом строк із заявою до нотаріальної контори не звертався, але фактично вступив до управління спадковим майном, оскільки пересилав гроші на оплату комунальних платежів і поточного ремонту, тобто піклувався про його схоронність і утримання, і цей факт був підтверджений у судовому засіданні поясненнями свідків, матеріалами справи.
Таким чином, позивач зробив дії, що свідчать про його вступ у керування спадкоємним майном, а тому висновок суду першої інстанції про те, що позивач прийняв спадщину за заповітом після смерті матері у виді 1/2 частки квартири є обгрунтованим.
Відповідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України 2003 року для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
3
Відповідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Відповідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.83 року „Про практику розгляду судами України справ про спадкування" передбачений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. -Якщо у вказаний строк позивач вступив в управління або володіння спадковим майном або його частиною, суд з цих підстав вирішує питання про визнання права на спадкове майно, а не про продовження пропущеного строку.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача -ОСОБА_4., після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді 1/2 частки АДРЕСА_1.
Судом встановлено, що позивач у встановлений законом строк не подав заяву про прийняття спадщини з поважних причин. Такий висновок суду колегія суддів вважає обгрунтованим, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач мешкає за межами України, його робота пов'язана з постійними відрядженнями, позивач має тяжке матеріальне становище, яке не дозволяє йому приїхати до міста відкриття спадщини після смерті батька.
Окрім того, матеріали справи містять докази того, що позивач продовжував управляти спадковим майном - після смерті батька він через свого представника передав спадкове житлове приміщення у найом. Вказані обставини підтверджуються довідками про відсутність заборгованості по сплаті за електроенергію та комунальні платежі.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно визнав за позивачем право власності на спадкове майно у вигляді АДРЕСА_1 яке залишилося після смерті його батьків - ОСОБА_3. та ОСОБА_4, а не про продовження пропущеного строку, оскільки таке рішення відповідає роз'ясненням п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.06.83 року „Про практику розгляду судами України справ про спадкування"
Судова колегія вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 213 ЦПК України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення суду з одних тільки формальних міркувань.
Колегія суддів вважає неспроможними доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції порушені норми процесуального права, оскільки належним відповідачем по справі повинна бути Керченська міська рада.
З довіреності, яка міститься в матеріалах справи, вбачається, що у розгляді справи приймав участь представник Керченської міської ради, а не її виконкому, тобто фактичним відповідачем по справі була Керченська міська рада, що відповідає вимогам ст. ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, 309, 313, 314, 315, 319 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
УХВАЛИЛА:
4
Апеляційну скаргу представника Керченської міської ради - Таранцевої Світлани Миколаївни відхилити.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 08 грудня 2006 року за позовом про визнання права власності на 1/2 частину квартири по праву спадкування за заповітом, продовженні строку для прийняття спадщини і визнанні права власності на 1/2 частину квартири по праву спадкування за законом залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня проголошення
однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з/дня
набрання законної сили.