Справа № 22-ц-5-Ф/07 Головуючий суду першої інстанції Лісовська В.В.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Ломанова Л.О.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у м. Феодосії в складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів Притуленко О.В.,
Соболюка М.М.
при секретарі Апостолові О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до дочірнього підприємства «Стройсервіс» закритого акціонерного товариства «Прогрес» та закритого акціонерного товариства «Прогрес» про розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди за апеляційною скаргою директора дочірнього підприємства «Стройсервіс» закритого акціонерного товариства «Прогрес» на рішення Судацького міського суду АР Крим від 21 червня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до дочірнього підприємства «Стройсервіс» закритого акціонерного товариства «Прогрес» (далі - ДП «Стройсервіс») та закритого акціонерного товариства «Прогрес» (далі - ЗАТ «Прогрес») про розірвання договору, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між ОСОБА_1 та ДП «Стройсервіс» 8 липня 2004 року був укладений договір підряду, за яким ЗАТ «Прогрес» в особі ДП «Стройсервіс» брало на себе зобов'язання виконати роботи з проектування жилого будинку, а 29 липня 2004 року - доповнення до договору, за яким ЗАТ «Прогрес» зобов'язувалося виконати роботи з проектування внутрішньобудинкових мереж, а за договором від 29 липня 2004 року - узгодити проект з відповідними службами, установами та організаціями. Свої зобов'язання відповідно до умов договорів відповідач зобов'язався виконати в строк до 13 серпня 2004 року, а ОСОБА_1 зобов'язалася внести передоплату в розмірі 50 % від вартості виконаних робіт та наданих послуг. Враховуючи, що відповідач у встановлений термін зобов'язань за договором не виконав, відповідачка просила розірвати укладені договори, стягнути з ДП «Стройсервіс» сплачені кошти в сумі 4 707 грн. 65 коп., а також моральну шкоду, завдану тривалим невиконанням договірних зобов'язань, яке спричинило їй моральні переживання, в сумі 1 500 грн.
Рішенням Судацького міського суду АР Крим від 21 червня 2006 року позов до ДП «Стройсервіс» задоволений повністю, у позові до ЗАТ «Прогрес» - відмовлено.
На вказане рішення суду директор ДП «Стройсервіс» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
Вимоги апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд дійшов неправильного висновку щодо вини відповідача у невиконанні умов договору, оскільки проектні роботи фактично виконані, але з вини позивачки, яка відмовилася від оплати заключної комплексної експертизи, проект належно не узгоджений.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачки, її представника,
2
директора та представника ДП «Стройсервіс», представника ЗАТ «Прогрес», колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 відповідно до державного акту належить право власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4). 8 липня 2004 року між ОСОБА_1 та ДП «Стройсервіс» від імені ЗАТ «Прогрес» був укладений договір на виконання проектно-дослідницьких робіт, за якими виконавець зобов'язався в строк до 13 серпня 2004 року виконати роботи з проектування індивідуального жилого будинку за адресою: АДРЕСА_1, а замовник, в свою чергу, зобов'язався оплатити роботи в сумі 5 500 грн., з них 2 700 грн. - в строк до 12 липня 2004 року (а.с. 6). Доповненнями від 29 липня 2004 року до договору від 8 липня 2004 року замовник в строк до 13 серпня 2004 року зобов'язався виконати роботи з проектування електроосвітлення, внутрішніх електромереж, опалювання та вентиляції та водоканалізаційних мереж, а замовник - в строк до 12 липня 2004 року оплатити 800 грн. (а.с. 7). 29 липня 2004 року ОСОБА_1 та ДП «Стройсервіс» від імені ЗАТ «Прогрес» уклали договір, за яким виконавець брав на себе зобов'язання узгодити проект, а замовник - в строк до 2 серпня 2004 року оплатити вартість узгоджень в сумі 200 грн. (а.с. 9).
Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку, що фактично сторонами у зазначених договірних правовідносинах є ОСОБА_1 - замовник та ДП «Стройсервіс» - виконавець. При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги твердження директора ДП «Стройсервіс», відповідно до яких ДП «Стройсервіс» не є стороною у договорах, тому не має підстав для задоволення позову (а.с. 58, 59, 60).
З таким висновком суду погоджується колегія суддів, оскільки матеріали справи свідчать про підписання договорів директором ДП «Стройсервіс» (а.с. 6, 7, 9); відповідно до пункту 3.2 статуту ДП «Стройсервіс» проектно-дослідницька діяльність є статутною цього підприємства, а також про фактичне прийняття до виконання зобов'язань виконавця за договорами ДП «Стройсервіс» свідчить оформлення завдання на проектування (а.с. 8). Крім того, ДП «Стройсервіс» визнаючи неналежність виконання своїх договірних зобов'язань, звертався до ОСОБА_1 із пропозицією щодо збільшення строків і зменшення вартості договорів, мотивуючи це тим, що на підприємстві відсутній спеціаліст зі складання кошторисної документації (а.с. 13, 14, 15). Не можуть бути взятими до уваги посилання представника відповідача на неналежне виконання позивачкою договірних зобов'язань - відмову оплатити узгодження проекту і на порушення нею вимог пункту 4 частини 1 статті 889 Цивільного кодексу України, відповідно до якого замовник за договором підряду зобов'язаний брати участь разом з підрядником у погодженні готової проектно-кошторисної документації з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, оскільки матеріали справи, а також документи, надані у суді апеляційної інстанції не містять доказів відмови ОСОБА_1 виконувати зазначені дії, як і підстав вважати позивачку зобов'язаною оплачувати узгодження проекту поза межами договірних зобов'язань, за договором від 29 липня 2004 року про проведення узгоджень (а.с. 9), які були належно виконані позивачкою (а.с. 9, зворот).
Колегія суддів також погоджується із сумою встановленого матеріального збитку, який складається із внесених ОСОБА_1 коштів за проведення проектних та узгоджувальних робіт - 4 707 грн. 65 коп., оскільки ця сума встановлена на підставі ретельно досліджених матеріалів справи (а.с. 6, 7, 9, 10, 11, 53, 55) і не оспорюється сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору,
3
коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Апеляційна скарга та пояснення представників відповідачів в суді апеляційної інстанції не містять доводів для визнання необгрунтованим висновку суду першої інстанції щодо істотності порушення виконавцем - ДП «Стройсервіс» умов договорів в частині повноти та строків його виконання.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування моральної шкоди.
Висновок суду про необхідність застосування статті 1167 Цивільного кодексу України є необгрунтованим, оскільки наведена стаття встановлює підстави відповідальності за завдану моральну шкоду, яка випливає з позадоговірних відносин.
Враховуючи, що укладені між ОСОБА_1 та ДП «Стройсервіс» договори, як і закон, який регулює спірні правовідносини - щодо договору підряду, не передбачають можливості відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення договірних зобов'язань, позов в цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 309 Цивільного процесуального кодексу України неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення суду скасувати в частині задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди і ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позову, в решті рішення - залишити без змін.
Керуючись частиною 5 статті 88, статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 4 частини 1 статті 309, частиною 2 статті 314 та статтею 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу директора дочірнього підприємства «Стройсервіс» закритого акціонерного товариства «Прогрес» задовольнити частково.
Рішення Судацького міського суду АР Крим від 21 червня 2006 року в частині стягнення з дочірнього підприємства «Стройсервіс» закритого акціонерного товариства «Прогрес» на користь ОСОБА_1моральної шкоди в сумі 1 500 грн. -скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позову.
Змінити розподіл судових витрат, стягнувши з дочірнього підприємства «Стройсервіс» закритого акціонерного товариства «Прогрес» на користь ОСОБА_151 грн. судового збору.
В решті оскаржуване рішення - залишити без змін.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може
бути оскаржено до суду касаційної інстанції шляхом подачі касаційної скарги протягом
двох місяців з дня набрання ним законної сили.