Справа № 22-а-341 -Ф/07 Головуючий суду першої інстанції Белоусов Е.Ф.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня. 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Моісеєнко Т.І.
суддів - Іщенка В.І.,
Полянської В. О., при секретарі - Березовському М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1до Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі про зобов'язання здійснення певних дій і відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
09 листопада 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі про зобов'язання здійснення певних дій і відшкодування моральної шкоди. Вимоги мотивовані тим, що Управління Пенсійного фонду України в м. Керчі відмовляє йому у включенні до трудового стажу для розрахунку пенсії часу роботи в Естонській РСР з 1980 по 1991 роки, посилаючись на ст. ст. 15,16 Договору між Урядом України і Урядом Естонської Республіки про співробітництво в галузі соціального забезпечення, який набрав чинності з 04 листопада 1997 року. УПФУ у м. Керчі вважає, що стаж роботи в Естонській РСР йому повинен бути зарахований при призначенні пенсії в Естонській республіці, право на яку у нього виникає при досягненні віку 63-х років, тобто в 2009 році. Відмову він вважає неправомірною, оскільки Естонська республіка існує лише з серпня 1991 року і час його роботи в радянський період повинен бути зарахований по місцю проживання, тобто в Україні. Позивач просить зобов'язати УПФ м. Керчі зарахувати йому до трудового стажу при призначенні пенсії час роботи в Естонській РСР з 1980 по 1991 роки, стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 9000 грн.
Постановою Керченського міського суду АР Крим від 20 грудня 2006 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та
прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги, оскільки на думку апелянта
судове рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства і суперечить
фактичним матеріалам справи.
2
Апелянт посилається на те, що суд при вирішенні справи порушив Закон України «Про пенсійне забезпечення» та Закон «Про обов'язкове державне пенсійне страхування» про обчислення стажу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників УГІФУ в м. Керчі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційній інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд виходив з того, що дії УПФ в м. Керчі по відмові в перерахунку розміру пенсії позивачеві з урахуванням стажу роботи в Естонській РСР є законними і обгрунтованими, а право позивача не порушеним, оскільки він має право звернутися в ПФУ із заявою про призначення йому пенсії Естонською стороною.
З такими висновками суду не може погодитися колегія суддів, оскільки вони не відповідають Закону України „Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про пенсійне забезпечення1' громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про пенсійне забезпечення" особам які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір пенсії залежить від тривалості стажу та розміру заробітної плати, з якої сплачувались внески до Пенсійного фонду України. Згідно із статтею 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності вказаним Законом (до 01.01 2004 року), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше. Трудовий стаж, набутий на території колишнього СРСР, при призначенні пенсії зараховується та підтверджується на загальних підставах. З матеріалів справи вбачається, що у вересні 2006 року УПФУ в м. Керчі позивачеві під час перерахунку пенсії було відмовлено у зарахуванні трудового стажу його роботи в Естонській РСР за період з 20 жовтня 1980 року по 19 серпня 1991 року, посилаючись на ст.ст. 15,16 Договору між Урядом України і Урядом Естонської Республіки „Про співробітництво в галузі соціального забезпечення" від 20 лютого 1997 року, ратифікованого 28 січня 1998 року.
Відмова за таких підстав є неправомірною, оскільки вона суперечить вимогам ст. 24 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ст. 6 Договору між урядом України і Урядом Естонської Республіки від 04 листопада 1997 року на працюючих по найму осіб, незалежно від місця їхнього проживання, поширюється законодавство Сторони, на території якої вони виконують роботу.
Згідно ст. 16 цього договору у випадках, коли право на пенсію згідно з законодавством Сторін виникає тільки в результаті підсумування періодів страхування, набутих згідно із законодавством обох Сторін, розмір пенсії кожна Сторона обчислює і виплачує відповідно до страхового стажу, придбаного на її території, без урахування страхового стажу іншої сторони.
Відповідно до даних трудової книжки ОСОБА_1 з 20 жовтня 1980 року по 19 серпня 1991 року працював на території Естонській РСР, тобто на території колишнього СРСР і згідно вимог ст. 24 вищевказаного Закону трудовий стаж, набутий на території колишнього СРСР зараховується при призначенні пенсії.
3
Договір між Урядом України і Урядом Естонської Республіки „Про співробітництво в галузі соціального забезпечення" набрав чинності з 28 січня 1998 року, є договором між країнами, яки виникли після розпаду СРСР у серпні 1991 року. Таким чином, дія вказаного договору розповсюджується на правовідносини, яки виникли у час пострадянського періоду.
З позовних вимог та пояснень позивача у судовому засіданні вбачається що. він не вимагає відповідача зарахувати до стажу роботи період його роботи в Естонський Республіці, утвореної 20 серпня 1991 року.
Колегія суддів вважає, що з урахуванням вищенаведеного позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зарахування при призначенні пенсії трудового стажу, набутого на території Естонській РСР з 20 жовтня 1980 року по 19 серпня 1991 року підлягають задоволенню, тому рішення суду першої інстанції в цій частині позовних вимог не є правомірним і підлягає скасуванню.
Як вбачається з матеріалів справи за встановленням своїх порушених прав позивач звернувся до суду 09 листопада 2006 року. Тому колегія суддів вважає, що перерахунок пенсії з урахуванням стажу роботи на території Естонській РСР слід провести з 09 листопада 2006 року.
Колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦК України, щодо спричинення йому діями УПФУ в м. Керчі моральної шкоди, тому вимоги ОСОБА_1 в цій частині позову суд першої інстанції правомірно залишив без задоволення.
Керуючись ст. ст. 195, 198, п.3ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, 207 КАС України, судова колегія,
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 грудня 2006 року скасувати.
Прийняти по справі нову постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1.
Зобов'язати УПФУ у м. Керчі зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 період його роботи на території Естонської Радянської Соціалістичної Республіки з 20 жовтня 1980 року по 19 серпня 1991 року і провести перерахування призначеної йому пенсії з урахуванням зазначеного стажу починаючи з 09 листопада 2006 року.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає чинності з дня її проголошення, однак, може бути оскаржене до Вищого апеляційного суду протягом одного місяця.