Головуючий суду першої інстанції: Кириленко Л.А.
Справа №22-ц-196-Ф/07
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції: Притуленко О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.
судців: Притуленко О.В.,
Мамасуєвої Л.О.,
при секретарі Цендра О.М.,
за участю позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_1. представника Коктебельської селищної ради - Борисенка І.В., представника З особи - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до Коктебельської селищної ради, ТОВ „Голубий залив", третя особа - ОСОБА_3, про визнання права власності на господарські будівлі, скасування рішення Коктебельської селищної ради про оренду землі та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки за апеляційною скаргою Коктебельської селищної ради на рішення Феодосійського міського суду Автономно Республіки Крим від 25 вересня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА :
У жовтні 2004 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом до Коктебельскої селищної ради про скасування рішення №1039 від 15.05.2003 року про передачу в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0.3927 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1та визнання недійсним укладеного з ОСОБА_3. договору оренди вказаної земельної ділянки, мотивуючи тим, що на вказаній земельній ділянці розташовані збудовані ними господарські будівлі.
У процесі розгляду справи позивачки неодноразово змінювали позовні вимоги. У вересні 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уточнили позовні вимоги і просили: визнати недійсними рішення Коктебельскої селищної ради №1039 від 15.05.2003 та договір оренди земельної ділянки, укладений 05 червня 2003 року між радою та ОСОБА_3на земельну ділянку площею 0,3927 га, визнати за ними право власності на господарські будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2, а саме: сараї літ. „Г-Г", „Ш", „Д". Д-Г\ „Е-Г\ ,.Ъ", гараж літ. „Б-Г\ вбиральня та душ літ. „У-1".
Рішенням Феодосійського міського суду від 25 вересня 2006 року позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволений. Суд визнав за позивачами право спільної часткової власності в рівних частках на об'єкти нерухомої о майна - зазначені господарчі споруди, та зобов'язав виконком Коктебельської селищної ради видати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 свідоцтво про право власності на вказали об'єкти. поставив за обов'язок Феодосійському МБРТІ зареєструвати за позивачами право власності на зазначене нерухоме майно. Суд також визнав недійсним рішення Коктебельської селищної ради №1039 від 15.05.2003 року та договір оренди земельної ділянки, укладений між Коктебельською селищною радою та ОСОБА_3
2
В апеляційній скарзі Коктебельська селищна рада, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
Апелянт вказує на те, що висновки суду про порушення відповідачем вимог ст.116 ЗК України при наданні земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 суперечать матеріалам справи, зроблені без урахування того, що господарські будівлі позивачами були зведені самочинно на земельній ділянці відповідача, не відведеної для цієї мети.
ОСОБА_1 подала заперечення на апеляційну скаргу. Вказує на неспроможність доводів апелянта; просить апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія судців дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду -скасуванню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі на підставі Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" мали право на приватизацію жилих приміщень і господарських будов і споруд, що відносяться до них. Проте, відповідач господарські споруди та приміщення у власність позивачок не передав, а земельну ділянку, на якої вони розташовані надав в оренду ОСОБА_3 Суд дійшов висновку про порушення прав позивачів, у зв'язку з тим, що при передачі в оренду земельної ділянки на частині ділянки знаходилися господарські споруди, що належать позивачкам.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком, оскільки він суперечить матеріалам справи, зокрема, схемі домоволодіння, складеної Феодосійським МБРТІ станом на 26.03.2003 року, з яких вбачається, що сараї літ. „Г-1", „Ш", „Д-1", „Е-Г\ „Ц-Т", „Ъ", гараж літ. „Б-1", вбиральня та душ літ. „У-1" є самочинним будівництвом.
З мотивувальної частини оскаржуваного рішення випливає, що Коктебельска селищна рада, яка виконує функції органу приватизації, на підставі ст.ст. 1, 9 ЖК України, ст.8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду", була зобов'язана передати у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житлові приміщення і приналежні до них господарські споруди і приміщення.
Але при цьому суд не послався на норму матеріального права, на підставі якої при приватизації житла відповідач зобов'язаний надати у власність позивачів самочинно зведені будівлі.
За змістом ст.2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т.ін.) державного житлового фонду.
Відповідно ч.2 ст.4 ЖК України державний житловий фонд включає жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі.
Як вбачається з матеріалів справи, зведені позивачами самочинні будівлі, які визначені сараями, та відповідно до акту перевірки стану земельної ділянки від 31.08.2004 року (арк. спр.44) являють собою кам'яну жилу однокімнатну будівлю, кам'яну жилу двокімнатну будівлю, дерев'яну жилу однокімнатну будівлю, кам'яну будівлю, яка використовується під душ, санвузол з прибудованою жилою кімнатою, до державного житлового фонду не належать.
За таких обставин не можна визнати обгрунтованим висновок суду про порушення відповідачем прав позивачів при приватизації житла, оскільки усний дозвіл ТОВ „Голубій залів", наданий мешканцям АДРЕСА_2 на зведення господарських споруд і сантехнічних вузлів, не можна визнати законною підставою дл:; збудування господарських споруд на земельній ділянці, що не була відведена в установленому законом порядку для цієї мети.
Самочинне зведення позивачами господарських споруд не можна визнати підставою для скасування рішення Коктебельскої селищної ради №1039 від 15.05.2003 року про передачу в оренду ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,3927 га,
3
розташованої за адресою:АДРЕСА_1, та визнання недійсним укладеного з ОСОБА_4. договору оренди вказаної земельної ділянки, оскільки право на земельну ділянку виникає лише на законних підставах. Відповідно до ст.116 ЗК України громадяни набувають право власності та користування земельними ділянками із земель комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Аналогічно це питання було врегульовано ЗК України, діючим до набрання чинності ЗК України в редакції від 25.10.2001 року (ст.67).
Оскільки спірна земельна ділянка не була відведена позивачкам в установленому законом порядку, передача Коктебельскою селищною радою земельної ділянки в оренду ОСОБА_3 під під'їзній путь не порушує прав позивачок.
Колегія суддів звертає увагу також на те. що суд першої інстанції при ухваленні рішення щодо зобов'язання Феодосійського МБРТІ зареєструвати за позивачами право власності на господарські споруди вийшов за межи позовних вимог та ухвалив рішення відносно юридичної особи, не притягнутої до участі у справі.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, як ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального законів. Позовні вимоги ОСОБА_2 та ОСОБА_1підлягають відхиленню.
Керуючись статтями 303, 304, 309, 313-314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Коктебельської селищної ради задовольнити.
Рішення Феодосійського міського суду Автономно Республіки Крим від 25 вересня 2006 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2до Коктебельської селищної ради, ТОВ „Голубий залив" про визнання права власності на господарські будівлі, скасування рішення Коктебельської селищної ради про оренду землі та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту
проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох
місяців після набрання законної сили.