АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД   ЛУГАНСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

вул.   Коцюбинського,   буд.   №4,   Луганськ,   91016

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

справа                       22ц-1867 /06                       головуючий    у     1    інст.     Кулигін    Є.В.

категорія    _______ ________________________________ суддя-доповідач    Яресько    А.В.

2006 року, липня місяця, 11-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Яресько А.В.,

суддів Маляренко І.Б., Борисова Є.А.

при секретарі Дорошенко Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу середньої загальноосвітньої школи №8 м. Ровеньки на рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 22 березня 2006 року по цивільній справі за позовом середньої загальноосвітньої школи №8 міста Ровеньки до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, третя особа на боці позивача: притулок для неповнолітніх «Первоцвіт» відділу у справах неповнолітніх міста Ровеньки ,

встановила;

У апеляційній скарзі апелянт просить апеляційний суд скасувати оскаржуване ними рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене із порушеннями матеріального та процесуального законодавства. Оскаржуваним апелянтом рішенням було відмовлено у позбавленні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2. батьківських прав щодо ОСОБА_2. На обґрунтування заявлених у апеляційній скарзі вимог апелянт вказує на те, що місцевий суд не врахував фактичних обставин справи, дав невірну оцінку доказам, зокрема не звернув уваги на те, що відповідачка зловживає спиртними напоями, ухиляється від виховання та утримання дитини, за що притягалася до адміністративної відповідальності, ніде не працює, не має джерел доходу, власного житла, нормальних умов для проживання та розвитку дитини. У судовому засіданні представник позивача вимоги скарги підтримала, пояснила що після рішення суду мати продовжувала не цікавитися дитиною, не відвідувала її, не пускала їх представників до квартири для обстеження житла, дитину вони оформили тимчасового до дитячого літнього табору, де вона і перебуває на цей час. Просили рішення суду скасувати та постановити нове, яким позбавити батьківських прав відповідачку. Представник третьої особи доводи апеляції підтримав, просив скасувати рішення суду.

Відповідачка апеляцію не визнала, просила апеляційний суд не скасовувати рішення місцевого суду, заперечувала доводи апеляції, вказувала на те, що дитину її не було опитано жодного разу з цього питання, тоді як дитини вже досить доросла для цього.

Колегія суддів, вислухавши доповідь, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справ, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення проти неї, приходить до наступного.

Статтею 12 Конвенції про права дитини, що ратифікована Україною, обумовлено,   що дитині,  здатній  сформулювати  власні  погляди,  повинно  бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. У частині 1 статті 171 СК вказано, що "дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім"ї, а частиною 2 цієї ж статті передбачено, що "дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана ....при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав".

Як вбачається з матеріалів справи, син відповідачки ОСОБА_2, народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто суд першої інстанції, з огляду на вік дитини, зобов'язаний був обов'язково вислухати думку цієї дитини у судовому засіданні з приводу заявленого позову, проте порушив вимоги законодавства з цього приводу, не аналізується ставлення дитини до питання, що вирішується і у висновку відділу освіти. Ст. 165 СК України вказано, що "Право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років". Як вбачається з наданої до суду довідки притулку для неповнолітніх «Первоцвіт», як на момент надходження позовної заяви до суду -24 січня 2006 року, так і впродовж усього часу судового розгляду справи - дитина перебувала у приюті, між тим суд не звернув на це уваги при прийнятті позову, процесуальний статус приюту було визначено на той час невірно, лише як третю особу на боці позивача, а позов було прийнято від середньої школи. Судом не було враховано і вимоги ст. 6 Закону України "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24.01.1995 р. № 20\95-ВР, якою встановлено те, що справи про позбавлення батьківських прав розглядаються спеціально уповноваженими на те суддями (складом суддів) за участю представників служб у справах неповнолітніх. Відповідно до 4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування.

З огляду на встановлені процесуальні порушення, що відповідно до вимог ст.309 п.п. 1, 4 ч. 1, ст. 311 п. З ч. 1 ЦПК України тягнуть за собою скасування рішення та через неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення по справі, колегія суддів вважає за передчасне аналізувати доводи апеляційної скарги щодо правильності висновків суду по суті позову.

З огляду на наведене вище та керуючись ст. ст. 307 п. 5 ч. 1, 309 п.п. 1, 4 ч. 1, ст. 311 п. З ч. 1, 315 ЦПК України, колегія судців,

ухвалила:

Апеляційну скаргу середньої загальноосвітньої школи №8 міста Ровеньки задовольнити частково.

Рішення Ровеньківського міського суду Луганської області від 22 березня 2006 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає чинності негайно, проте її може бути оскаржено у касаційному

порядку протягом двох місяців до Верховного суду України, починаючи з дня набрання нею законної сили.