^{АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Л У Г А Н С Ь К О Ї О Б Л А С Т І}

вул.  Коцюбинського,  буд.  № 4 ,  Луганськ,  91016

УХВАЛА І М Е Н Е М   УКРАЇНИ

справа                         2 2ц-1812/06                суддя   у    1    інст.    Олейнікова Г.М.

категорія   ________                                        суддя-доповідач   Яресько   А.В.

2006 року, липня місяця, 11-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого судді Яресько А.В.,

суддів Маляренко І.Б., Борисова Є.А.

при секретарі Дорошенко Ю.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу приватного підприємства «Діган» на рішення Свердловського міського суду Луганської області від 05 квітня 2006 року за позовом приватного підприємства «Діган» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної підприємству,

встановила:

У апеляційній скарзі апелянт просить апеляційний суд скасувати оскаржуване нею рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене із порушеннями матеріального та процесуального законодавства. Оскаржуваним апелянтом рішенням Свердловського міського суду Луганської області від 05 квітня 2006 року позовні вимоги ПП «Діган» було задоволено частково.

На обґрунтування заявлених у апеляційній скарзі вимог апелянт вказує на те, що суд першої інстанції невірно застосував норми КЗпП України, оскільки стягнення лише середнього місячного заробітку з відповідача не можна вважати належним відшкодуванням шкоди у розумінні ст. 66 Конституції України, адже розмір шкоди багатократно перевищує розмір відшкодування. Вказують і на те, що висновок суду про відсутність права у підприємства укладати договір про повну матеріальну відповідальність із водієм не є обґрунтованим, адже водій виконував роботи з прийомом та доставкою, супроводом товарно-матеріальних цінностей. Вважають що суд припустив порушення процесуального законодавства, скасувавши винесене попередньо заочне рішення по неналежним чином оформленій заяві, з пропуском строків.

Колегія суддів, вислухавши доповідь, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, не знаходить підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції було вірно встановлено те, що відповідач ОСОБА_1 працював на ПП «Діган» у якості водія, з його вини 07.04.2005 року було пошкоджено належний ПП «Діган» автомобіль «Рено», що покотився з місця своєї стоянки під нахил та зіткнувся із будівлею. Посада та посадові обов'язки відповідача ОСОБА_1 не дають підстав для висновку про те, що він несе повну матеріальну відповідальність за наданий йому як водієві підприємства автомобіль, оскільки відсутні передбачені ст. 135-1 КЗпП умови, а як роз'яснюється в п. 8 Постанові Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» №14 від 29.12.92 року (із змінами та доповненнями) «при відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладена лише обмежена матеріальна відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди». Інші передбачені законом підстави теж відсутні.

Посилання апелянта на ст. 66 Конституції України у зазначеному випадку не можна визнати обґрунтованим, адже порядок відшкодування завданої підприємству працівником шкоди визначений Кодексом законів про працю України, а ст.ст. 42, 46 Господарського кодексу України передбачено те, що підприємництво є самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, що здійснюється на власний ризик, тобто праву найма працівників кореспондує обов'язок підприємця щодо надання їм передбачених законом соціальних гарантій. Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність застосування у цьому випадку обмеженої матеріальної відповідальності.

Доводи апелянта у апеляційній скарзі не знайшли свого належного підтвердження та не спростовують висновків суду, при встановленні фактів, на яких ґрунтується рішення, суд не припустив таких порушень норм матеріального чи процесуального права, що давали б підстави для скасування рішення суду. Відповідно до вимог частини 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи до уваги викладене вище та керуючись п. 1 ч. 1 ст.ст. 307, 308, 314, ст. ст. 313, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила: Апеляційну скаргу приватного підприємства «Діган» відхилити. Рішення Свердловського міського суду Луганської області від 05 квітня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Верховного Суду України.