Київський апеляційний адміністративний суд
Справа:№22-а-1089/07 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.І.
Доповідач: Межевич М.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого – судді Межевича М.В., суддів Бараненка І.І. та Малиніна В.В., при секретарі Ковальчук А.І., за участю представника відповідача Воронової О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на постанову Господарського суду м. Києва від 21.02.2007 року по справі за позовом Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень та рішення, -
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2007р. Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі – позивач, НАК«Нафтогаз України») звернулася до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (далі – відповідач, СДПІ) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 25.04.2006р. №0000281650, від 14.07.2006р. №0000281650/1, від 27.09.2006р. №0000281650/2 та рішення від 07.07.2006 р. №6428/10/16-511.
26.01.2007 р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог від 23.01.2007 р., відповідно до якої позивач просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 15.01.2007 р. №0000281650/3.
Постановою Господарського суду м. Києва від 21.02.2007 р. у позові Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна» відмовлено повністю.Згадане рішення мотивоване безпідставністю покладання позивачем обов’язку з перерахування сум орендної плати до державного бюджету на орендарів державного майна, а не на нього як на орендодавця, в порушення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995р.
Не погоджуючись з даною постановою,НАК«Нафтогаз України»звернулася з апеляційною скаргою, в якійпросить скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 21.02.2007р. та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити посилаючись на неповне з’ясування всіх обставини справи, а також неправильно застосовані норми матеріального права..
Представник апелянта в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином.
В запереченнях на апеляційну скаргу відповідач та його представник в судовому засіданні вказали, що вважають постанову Господарського суду м. Києва від 21.02.2007 року цілком законною та обґрунтованою, просили залишити апеляційну скаргу НАК «Нафтогаз України»без задоволення, а оскаржувану постанову – без змін .
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі Акту перевірки №234/16-50/20077720 від 10.04.2006р. (далі – Акт перевірки) про результати виїзної планової перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства НАК «Нафтогаз Україна», відповідачем було прийнято і надіслано податкове повідомлення-рішення №0000281650/0 від 25.04.2006р., згідно з яким позивачу було визначено податкове зобов’язання у розмірі 109 477,35 грн. за порушення вимог ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та абз. 5 п.17 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 04.10.1995р.(далі –Методика) .
Внаслідок адміністративного оскарження указане повідомлення-рішення було залишене без змін, а також позивачу було надіслано податкові повідомлення-рішення №№ 000028165/1 від 14.07.2006 р. та 0000281650/2 від 27.09.2006 р.
Відповідно до Акту перевірки позивача за період з 01.07.2003 р. до 31.12.2005р., наявного у матеріалах справи, протягом указаного періоду НАК «Нафтогаз України» згідно з укладеними договорами передавав в оренду належні йому приміщення ДП «Нафтогазобслуговування» , АТ «Рургаз», ВГО «Національна газова спілка України», Філії «Управління «Укргазтехзв’язок» .
Як встановлено судом першої інстанції, факт вищевказаних правовідносин позивачем не оспорюється.
Відповідно до ч.2 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методика розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності; органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим; органами місцевого самоврядування - для об'єктів, що перебувають у комунальній власності.
В свою чергу, п.17 Методики визначено порядок розподілу орендодавцем сплати орендної плати. Так, у разі, коли орендодавцем майна є державне підприємство, організація, крім підприємств, установ та організацій, які перебувають у віданні Національної академії наук орендна плата спрямовується: за окреме індивідуально визначене майно підприємства, організації (крім нерухомого) - підприємству, організації; за цілісний майновий комплекс структурного підрозділу підприємства, організації, нерухоме майно - 70 відсотків орендної плати підприємству, організації, 30 відсотків - до державного бюджету.
Судом також встановлено, що розрахунки, проведені в Акті перевірки, позивачем не заперечуються і розмір належної до державного бюджету орендної плати від оренди приміщень НАК «Нафтогаз України» протягом періоду з 01.07.2003 р. до 31.12.2005р. становить 211 257, 45 грн., а перераховано до бюджету за цей період 101 780, 10 грн.
В своїй апеляційній скарзі позивач стверджує, що визначені СДПІ податкові зобов’язання за платежем «оренда державного та комунального майна» в сумі 109 477,35 грн. не відноситься до переліку загальнодержавних податків і зборів.
Проте колегія Київського апеляційного адміністративного суду вважає за необхідне підтвердити висновки суду першої інстанції і зазначити, що відповідно до Законів України «Про державний бюджет України на 2004 рік» та «Про державний бюджет на 2005 рік» , плата за оренду державного майна включена до державного бюджету.
Таким чином, Київський апеляційний адміністративний суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення відповідача прийняті з дотриманням вимог чинного податкового законодавства.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, постанова Господарського суду міста Києва від 21.02.2007 року прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, суд дав правильну оцінку обставинам справи, тому суд апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду міста Києва від 21.02.2007 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.
Головуючий:
Судді: