Справа № 2-2217  

2010р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

  23 червня 2010 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:  

головуючого судді                                                             Сушко Л.П.  

при секретарі                                                                       Князік І.Д.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві  цивільну справу за позовом Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Основа” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу,  

    ВСТАНОВИВ:  

  У січні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про відшкодування шкоди у порядку регресу посилаючись на те, що 21.10.2008 року в м. Києві по вул. Рейтарська, 19А відбулось ДТП за участю застрахованого в ЗАТ «СК «Основа» транспортного засобу «Тойота» д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3, страхувальник ОСОБА_4 та транспортного засобу «Лексус» д/н НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1 та який належить ОСОБА_2.  

29.10.2008 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 визнано винним у скоєному ДТП.  

Внаслідок ДТП транспортний засіб «Тойота» д/н НОМЕР_1, отримав пошкодження заднього бамперу та заднього лівого крила. Позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 5713 грн. 00 коп. на підставі страхового акта та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування.  

В зв»язку з чим позивач просить стягнути з відповідачів 5713 грн. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, також просить стягнути державне мито у розмірі 57 грн. 13 коп. та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 120 грн. 00 коп..  

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному розмірі та просив задовольнити позов. Крім того просив стягнути додатково понесені судові витрати за відправлення телеграми в розмірі 60 грн. 98 коп..  

Відповідач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні заперечували проти стягнення з нього суми страхового відшкодування пояснивши суду, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України сума страхового відшкодування повинна бути стягнута лише з ОСОБА_2, оскільки вона є власником автомобіля, яким він керував під час ДТП. Також пояснив, що він управляв транспортним засобом за усним дорученням останньої, при цьому зазначив, що він знає положення ПДР щодо документів які повинен мати при собі водій транспортного засобу. Однак ОСОБА_2 на його прохання не оформляла доручення на управління транспортним засобом та не уклала договір страхування цивільної відповідальності.  

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явилась, про час, день та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку. Надала суду письмові заперечення в яких зазначила, що відповідно до чинного законодавства майнова шкода відшкодовується винною особою та враховуючи те, що ОСОБА_1 визнав свою вину у скоєному ДТП сума страхового відшкодування повинна бути стягнути лише з ОСОБА_1. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності відповідачки ОСОБА_2.  

Заслухавши думку сторін та представника відповідача ОСОБА_1, дослідивши інші докази по справі, суд встановив наступне.  

ОСОБА_1 21.10.2008 року приблизно о 17 год. 05 хв. керуючи автомобілем «Лексус» д/н НОМЕР_2 по вул. Рейтарська, 19-А в м. Києві, рухаючись заднім ходом не впевнився, що це буде безпечним, не звернувся до сторонніх осіб за допомогою, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Тойота» д/н НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 29.10.2008 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєному ДТП (а.с. 12).  

Згідно довідки виданої ВДАІ з обслуговування Шевченківського району м. Києва автомобіль «Тойота» д/н НОМЕР_1 внаслідок ДТП 21.10.2008 року отримав механічні пошкодження (а.с. 11).  

Відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту від 16.07.2008 року  укладеного між ЗАТ «Страхова компанія «Основа» та ОСОБА_4 автомобіль «Тойота» д/н НОМЕР_1 застрахований, право керування яким відповідно до довіреності надано ОСОБА_3 (а.с. 5-7). Франшиза 0% від розміру страхової суми.  

Внаслідок настання страхового випадку позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування страхувальнику – ОСОБА_4 в розмірі 5713 грн. 00 коп. (а.с. 8-9, 13-14).  

За ч.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.  

Згідно із ст. 27 Закону України “Про страхування” та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить у межах цієї суми право вимоги,  яку страхувальник має до особи,  відповідальної за заподіяну шкоду.  

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка не відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.  

Згідно з пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 08.07.92 р. N 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються у цих межах. Отже, відповідно до чинного законодавства реалізація страховиком права регресної вимоги можлива тільки після виплати страховиком страхового відшкодування та одержання його страхувальником (правонаступником страхувальника або особою, визначеною умовами договору страхування). Відповідно до статті 25 Закону України "Про страхування" від 07 березня 1996 року N 85/96-ВР (з наступними змінами і доповненнями) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування або законодавством на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Свідченням про отримання страховиком права регресної вимоги можуть документи, які підтверджують фактичну виплату страхового відшкодування, розмір відшкодування та одержання його страхувальником .  

Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.  

Оцінивши зібрані по справі і досліджені у судовому засіданні докази, суд приходить до висновку про те, що ДТП сталося з вини відповідача ОСОБА_1, тому відшкодування шкоди в порядку регресу позивачу повинно провадитися за його рахунок.  

Суд не приймає до уваги доводи представника позивача, відповідача ОСОБА_1 та його представника про те, що відшкодування шкоди в порядку регресу повинно проводитись за рахунок власника автомобіля, оскільки вони були досліджені в судовому засіданні та спростовуються постановою Шевченківського районного суду м. Києва про визнання ОСОБА_1 винним у скоєному ДТП та положеннями ст.ст. 1191, 1166 ЦК України.  

Враховуючи викладене суд вважає, що позов в частині відшкодування шкоди у порядку регресу з відповідача ОСОБА_2 безпідставний та не обґрунтований, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.  

Згідно ст.88 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті державного мита в розмірі 57 грн. 13 коп., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 00 коп. та додатково понесені судові витрати за відправлення телеграми на суму 60 грн. 98 коп..  

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, Законом України “Про страхування”, ст.ст. 10, 53, 57, 60,88, 208, 209, 212, 213, 215, 224-226 ЦПК України, суд,-  

ВИРІШИВ :  

  Позов задовольнити частково.  

Стягнути з  ОСОБА_1 на користь Закритого акціонерного товариства „Страхова компанія „Основа” (м.Київ, вул. Хорева,4) суму страхового відшкодування в розмірі 5713,00 грн. та судові витрати 238,11 грн.  

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.  

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви  про апеляційне оскарження.  

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подається до Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва.  

  Суддя      /підпис/                                                          Л.П.Сушко  

З оригіналом згідно:  

  Суддя: