АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22ц-1858 / 06 Головуючий в 1 інстанції-Калашник В.Л.
Категорія - Доповідач - Кравченко Н.В.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - Кравченко Н.В.,
суддів- ПригорнєвоїЛ.І., Запорожця М.П.
за участю секретаря - Годунової К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою ТОВ ПКФ " Донбастеплоенергосервіс" на рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 4 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_1до ТОВ ПКФ " Донбастеплоенергосервіс" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, -
встановила: 13 квітня 2005 року позивач ОСОБА_1звернувся до Жовтневого районного суду м. Луганська з позовом до відповідача ТОВ ПКФ " Донбастеплоенергосервіс", в якому послався, що він з травня 2004 року по листопад 2004 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, а потім звільнився. На час звільнення відповідач заборгував йому заробітну плату у сумі 795 гр. і при цьому у день звільнення 22 лютого 2004 року повний розрахунок з ним не провів. Тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість з заробітної плати, а також просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 1050 гр., та моральну шкоду у сумі 3000 гр., оскільки порушенням його прав відповідач заподіяв йому моральні страждання.
У ході розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги, підтримав їх тільки у частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку до 20 квітня 2005 року у сумі 1400 гр., виходячи з розміру встановленого йому відповідачем окладу у сумі 700 гр., , оскільки остаточний розрахунок з ним проведено 20 квітня 2005 року. Також просив стягнути моральну шкоду у сумі 3000 гр., оскільки порушенням його прав було погіршено його матеріальне становище, що призвело до напружених стосунків у сім'ї. Він змушений був відшукувати можливості для отримання грошових коштів.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Луганська від 4 квітня 2006 року позовні вимоги позивача ОСОБА_1задоволено частково.
Суд стягнув з відповідача ТОВ ПКФ " Донбастеплоенергосервіс" на користь позивача ОСОБА_1середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 22 лютого 2004 року по 20 квітня 2004 року у сумі 1400 гр., та у відшкодування моральної шкоди 1500 гр.
В апеляційній скарзі відповідач з рішенням суду не згоден, вважає, що суд безпідставно задовольнив вимоги позивача, оскільки їх вини у затримці розрахунку не було, так як були відсутні грошові кошти, також ніякої моральної шкоди не спричинили. Позивач на момент звільнення не відзвітував про одержані матеріальні цінності та не здав їх, тому фактично мало місце спір про розмір сум, які підлягали виплаті позивачеві. Просить рішення суду скасувати, у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Судом правильно встановлено, що позивач з травня 2004 року по листопад 2004 року знаходився у трудових відносинах з відповідачем, а потім звільнився. На час звільнення відповідач мав перед позивачем заборгованість з заробітної плати, і при цьому у день звільнення
22 лютого 2004 року повний розрахунок з ним не провів. Такий розрахунок відповідач провадив з позивачем частками і остаточну суму заборгованості виплатив 20 квітня 2004 року.
Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Як передбачено ст.. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку з 22 лютого 2004 року по 20 квітня 2004 року, коли позивачеві було сплачено залишок боргу з заробітної плати і таким чином, проведено остаточний розрахунок.
Однак, визначаючи розмір суми цього заробітку, суд дійшов помилкового висновку, що стягненню підлягає 1400 гр.
Вказана сума судом обчислена без врахування правил, встановлених Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 року, згідно з яким середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарних місяці, що передували звільненню, або за фактично відпрацьований час, якщо він є меншим двох місяців. Нарахування виплати провадиться виходячи із середньоденної заробітної плати ( заробітна плата за розрахунковий період поділена на кількість робочих днів) помноженої на число днів у період, і за який виплачується середній заробіток.
Згідно наданих відповідачем довідок, середньоденний заробіток позивача, обчислений у встановленому порядку складає 24 гр. 13 коп. Час затримки розрахунку складає 56 днів. Таким чином, розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача за період затримки розрахунку буде становити 1351 гр. 28 коп., а не 1400 гр.. як це визначив суд.
Посилання відповідача про те, що між ним та позивачем мав місце спір стосовно сум, які підлягали виплаті з урахуванням його заборгованості перед відповідачем за отримане обладнання, на увагу не заслуговує, оскільки наявність чи відсутність заборгованості працівника перед підприємством, організацією, чи установою, не свідчить про наявність спору стосовно розміру сум заробітної плати, які належать до виплати працівникові при його звільненні.
Для вирішення питання стосовно заборгованості працівника законом встановлено інший порядок вирішення цього питання, тому ця обставина не дає підстав роботодавцу затримувати розрахунок зі звільненим працівником.
Посилання відповідача на відсутність грошових коштів на рахунках також на увагу не заслуговує, оскільки ця обставина не є підставою для звільнення його від відповідальності за затримку розрахунку.
Судом також правильно встановлено, що вказаним порушенням трудових прав позивача йому було спричинено моральну шкоду.
Згідно зі ст.. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних
прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Оскільки порушення законних прав позивача стосовно отримання належної йому суми заробітної плати призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, суд обгрунтовано дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача такої шкоди.
Але визначаючи розмір суми цієї шкоди, суд у достатній мірі не врахував обставини справи, відсутність тяжких наслідків порушень прав позивача, і тому визначив необгрунтовано завелику суму відшкодування.
Судова колегія вважає, що розмір моральної шкоди, стягнутої судом, слід зменшити та визначити його у сумі 700 гр, яка є достатньою для компенсації завданої шкоди.
З урахуванням викладеного, у відповідності зі ст.. 309 ЦПК України судова колегія вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції, оскільки у названій частині судом неправильно застосовано норми матеріального права.
Керуючись ст.. 307, 309,314, 316 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області, -
Вирішила : Апеляційну скаргу ТОВ ПКФ " Донбастеплоенергосервіс"-задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Луганська від 4 квітня 2006 року -змінити.
Зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, який підлягає стягненню з ТОВ ПКФ " Донбастеплоенергосервіс" на користь ОСОБА_1, до 1351 гр. 28 коп.
Зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ТОВ ПКФ " Донбастеплоенергосервіс'" на користь ОСОБА_1, до 700 гр. У решті рішення суду першої інстанції залишити без зміни. Це рішення апеляційної інстанції набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців після його проголошення.
Головуючий :
Судді :