Справа №22а -713/06
Головуючий в суді 1-ї інстанції Фастовець В.М. Доповідач в суді апеляційної інстанції Медведєва Л.П.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2006 року Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Луганської області в складі:
Головуючого - Медведєвої Л.П.
Суддів - Галан Н.М.
Борисова Є. А.
при секретарі - Меженській М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м.Луганську справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 02 червня 2006 року по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги,
ВСТАНОВИЛА:
Оскаржуваною постановою позов ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги задоволено частково. З управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_1. стягнуто недоплачена одноразова грошова допомога до 05 травня за 2005 рік в сумі 1410 гривень, у задоволенні позовних вимог про стягнення недоплаченої одноразової грошової допомоги до 05 травня за 2003-20004 роки в сумі 488 горивень 75 копійок відмовлено за пропущенням строку звернення до суду.
В аппеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області просить скасувати постанову суду та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на те, що постанова суду першої інстанції незаконна та необгрунтована.
Позивач у судове засідання не з'явився та подав до суду письмову заяву про розгляд апеляційної скарги у його відсутність.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про місце та час судового засідання його було повідомлено належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача. обговоривши доводи апеляційнолї скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.
В травні 2006 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про утримання недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій. Згідно до Закону України ,, Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту'" він має право щорічно до 05 травня отримувати одноразову грошову допомогу в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.Однак, відповідачем зазначена грошова допомога за 2003-2005 роки йому була виплачена не в повному розмірі. В 2003 року відповідно до Закону України „ Про державний бюджет" йому було виплачено грошової допомоги в сумі 90 гривень, в 2004 році- згідно із Законом України „ Про державний бюджет" було виплачено 120 гривень, в 2005 році - згідно із Законом України „ Про державний бюджет"- виплачено 250 гривень. В 2003 році мінімальтна пенсія за віком складала 47,30 гривень, в 2004 році - 92,45 гривень, в 2005 році - 332.00 гривні. Таким чином, суми виплат мали складати : в 2003 році - 236,50 гривень, в 2004 році - 462,25 гривень, в 2005 році - 1660,00 гривень. За три роки недоплата склала 1898,00 гривень.Просив стгнути з відповідача зазначену суму.
Судом першої інстанції по результатам розгляду справи були встановлені наступні обставини та відповідно ним правовідносини.
Згідно із посвідченням позивач є учасником бойових дій і відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України „ Про статус ветеранів ваійни, гарантії їх соціального захисту" він має право до 05 травня на отримання щорічної одноразової грошової допомоги, а саме : в 2003-2004 роках відповідно 236,5 гривень та 462,25 гривень, а всього 698,75 гривень, різниця між належною та невиплаченою сумою складає 488,75 гривень. Право на стягнення цієї суми позивач втратив у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.Позивач також має право на отримання в 2005 році вказаної грошової допомоги в сумі 1660 гривепь, а фактично отримав 250 гривень, недоотримана сума складає 1410 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.
Колегія суддів за результатами розгляду апеляційної скарги визнає,що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України .. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ..щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується одноразова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Частиною 4 ст. 17-1 цього Закону передбачено, що особи, які не отримали одноразової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому'здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.99 КАС України адміністративний позов може" бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,який, якщо не встановлено
Заслухавши доповідь судді-доповідача. обговоривши доводи апеляційнолї скарги, дослідивши матеріли справи, перевіривши законність та обгрунтованість постанови суду першої інстанції, колегія суддів встановила наступне.
В травні 2006 року позивач ОСОБА_1звернувся до суду з позовною заявою до відповідача - управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області про утримання недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він є учасником бойових дій. Згідно до Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"' він має право щорічно до 05 травня отримувати одноразову грошову допомогу в розмірі 5-ти мінімальних пенсій за віком.Однак, відповідачем зазначена грошова допомога за 2003-2005 роки йому була виплачена не в повному розмірі. В 2003 року відповідно до Закон) України „ Про державний бюджет" йому було виплачено грошової допомоги в сумі 90 гривень, в 2004 році- згідно із Законом України ., Про державний бюджет" було виплачено 120 гривень, в 2005 році - згідно із Законом України „ Про державний бюджет"- виплачено 250 гривень. В 2003 році мінімальтна пенсія за віком складала 47,30 гривень, в 2004 році - 92,45 гривень, в 2005 році - 332.00 гривні. Таким чином, суми виплат мали складати : в 2003 році - 236,50 гривень, в 2004 році - 462,25 гривень, в 2005 році - 1660,00 гривень. За три роки недоплата склала 1898.00 гривень.Просив стгнути з відповідача зазначену суму.
Судом першої інстанції по результатам розгляду справи були встановлені наступні обставини та відповідно ним правовідносини.
Згідно із посвідченням позивач є учасником бойових дій і відповідно до ч.5 ст.12 Закону України „ Про статус ветеранів ваійни, гарантії їх соціального захисту" він має право до 05 травня на отримання щорічної одноразової грошової допомоги, а саме : в 2003-2004 роках відповідно 236,5 гривень та 462,25 гривень, а всього 698.75 гривень, різниця між належною та невиплаченою сумою складає 488,75 гривень. Право на стягнення цієї суми позивач втратив у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду.Позивач також має право на отримання в 2005 році вказаної грошової допомоги в сумі 1660 гривепь, а фактично отримав 250 гривень, недоотримана сума складає 1410 гривень, яка підлягає стягненню з відповідача.
Колегія суддів за резчльтатами розгляду апеляційної скарги визнає,що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України ,. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту ..щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується одноразова грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Частиною 4 ст. 17-1 цього Закону передбачено, що особи, які не отримали одноразової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав,свобод та інтересів особи встановлюється річний строк,який, якщо не встановлено
інше обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.І ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови,якщо на цьому полягає одна із сторін.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначив, що позивачем пропущено строк для звернення до адміністративного суду з позовною заявою про стягнення з відповідача сум недоплаченої одноразової грошової допомоги за 2003-2004 роки на підставі заяви відповідача про відмову в позові в цій частині за пропуском строку звернення до суду.
Далі, відповідно до ст.28 Закону України „Про державне загальнобов"язкове пенсійне страхування"' розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтями 1 і 3 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2005 рік „ з 01 січня 2005 року прожитковий мінімум встановлено у розмірі 332 гривні.
На підставі зазначеного, судом першої інстанції правильно було визначено, що позивач недотримав у 2005 році зазначену одноразову грошову допомогу в сумі 1410 гривень, та постановив судове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача цієї суми.
При викладених обставинах колегія суддів вважає апеляційну скаргу упраівління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову суду першої інстанції залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Доводи апеляційної скарги про те, що одноразова грошова допомога до 5 травня повинна бути виплачена відповідно до Закону України „ Про державний бюджет України на 2005 рік" в сумі 250 гривень,спростовуеться наступним.
Відповідно до ст.22 Конституції України звуження змісту та обсягу гарантованого ч.5 ст. 12 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" права позивача шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається.
Крім цього, рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004р. №20-рп визнано такою, що не відповідає Конституції України ст.44 Закону України „ Про державний бюджет України на 2004 рік", якою встановлено розмір одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі, який є меншим, ніж передбачено Законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160,195,198.200 КАС України,
• УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради Луганської області на постанову Лисичанського міського суду Луганської області від 02 червня 2006 року по адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1до управління праці та соціального захисту
населення Лисичанської міскої ради про стягнення недоплаченої щорічної одноразової грошової допомоги .залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак, може бути осаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Судді