Справа №1-514/10  

  В И Р О К  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

  30 червня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі  :  

головуючого судді                  Смик С.І.  

при секретарі                          Перва О.А.  

з участю прокурора               Яценка В.І.  

та адвокатів                            ОСОБА_1, ОСОБА_2                      

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню  

  ОСОБА_3   , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Черкаської області, м. Корсунь-Шевченківський, громадянина України, українця, освіта базова загальна середня, не одруженого, навчається на 3 курсі Київського вищого професійного училища деревообробки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 (пб), проживаючого  за адресою: АДРЕСА_3 (гуртожиток), раніше не судимого  

  ОСОБА_4,   ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця Волинської області, м. Любомль, громадянина України, українця, освіта базова загальна середня, не одруженого, навчається на 2 курсі Київського вищого професійного училища деревообробки, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 (гуртожиток), раніше не судимого  

  у вчинені  злочину, передбаченого ч.2  ст. 187 КК України, -  

  В С Т А Н О В И В :  

  ОСОБА_3, 10.03.2010, приблизно о 21.40 год., знаходячись по вул. Сорочинська, 2 в м. Києві, з метою заволодіння чужим майном, вступив в попередню змову із ОСОБА_4  

Спускаючись по сходах, в напрямку Залізничного шосе та, знаходячись недалеко від АДРЕСА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 побачили незнайому ОСОБА_5, яка йшла в їх напрямку, та вчинили на неї розбійний напад, під час якого, ОСОБА_3, порівнявшись з останньою, витягнув пневматичний пістолет та приставив до правої скроні ОСОБА_5  

Погрожуючи його застосуванням ОСОБА_3 став наполягати віддати йому мобільний телефон та гроші.  

ОСОБА_4 зупинився поруч із ОСОБА_3, подавляючи своєю присутністю волю потерпілої до опору, та почав спостерігати по сторонах з метою попередити ОСОБА_3 у разі появи сторонніх людей.  

ОСОБА_5, сприйнявши пневматичний пістолет, яким їй погрожували, як вогнепальну зброю і реальну загрозу своєму життю та здоров’ю, передала мобільний телефон ОСОБА_3, а останній передав його ОСОБА_4  

Після цього ОСОБА_3, продовжуючи погрожувати застосуванням пневматичного пістолету, став наполягати віддати йому гроші.  ОСОБА_5, шукаючи в своїй сумці гаманець, стала тягнути час, з метою появи сторонніх людей.  

ОСОБА_4, здогадавшись про намір потерпілої, крикнув ОСОБА_3, щоб останній наніс удар по ногам ОСОБА_5 Злякавшись насильства, ОСОБА_5 передала ОСОБА_3 гаманець з грошима.  

Застосувавши погрозу насильства, що є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заволоділи чужим майном, яке належить ОСОБА_5, а саме мобільним телефоном «Sony Ericsson J110і», вартістю 300 гривень, гаманцем чорного кольору, вартістю 180 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 280 гривень та 300 доларів США, що згідно курсу НБУ на момент вчинення злочину становить 2395 грн. 20 коп., а всього на загальну суму 3155 грн. 20 коп., та з місця вчинення злочину зникли.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_3   свою вину в скоєні злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому  та повністю підтвердив покази данні ним в ході досудового слідства, пояснивши, що дійсно 10.03.2010 у вечірній час він гуляв разом із ОСОБА_4 та  взяв із собою пневматичний пістолет, який хотів показати друзям, про що знав  ОСОБА_4. О 21.40 год., цього ж дня, він та ОСОБА_4 йшли до гуртожитку і знаходились на сходах, які ведуть з вулиці Звіринецька на вулицю  Сорочинська, а потім на Залізничне шосе та побачили дівчину, яка піднімалась по східцях. Він вирішив пограбувати дану дівчину, забрати у неї цінні речі. Підійшовши до дівчини, він зупинився перед нею, а  ОСОБА_4 став поруч з ним, щоб допомогти йому, оскільки  зрозумів, що він буде забирати гроші у дівчини. Після цього  він достав пістолет, направив на дівчину та  тримав його  біля голови дівчини. Після цього він сказав, щоб дівчина віддавала телефон, що остання і зробила.  Даний телефон він передав ОСОБА_4 та  сказав дівчині, щоб віддавала  гроші, приставивши пістолет до скроні. В цей час ОСОБА_4 крикнув, щоб він бив дівчину по ногах. Коли дівчина передала йому гаманець, він та ОСОБА_4 побігли вверх по східцях.  

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4   свою вину в скоєні злочину визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому  та повністю підтвердив покази данні ним в ході досудового слідства, пояснивши, що дійсно 10.03.2010 у вечірній час він із ОСОБА_3 направились гуляти. ОСОБА_3 взяв з собою пневматичний пістолет, який вони разом знайшли в м. Корсунь-Шевченківський. Приблизно о 21.40 год., вони йшли разом із ОСОБА_3 від вулиці Звіринецька в напрямку Залізничного шосе та  спускалися по східцях. В цей час він побачив, що по східцях піднімалась дівчина. ОСОБА_3 підійшов до даної дівчини, став напроти, витягнув пістолет, приставив до голови і сказав, щоб вона  віддала телефон. Він зрозумів, що ОСОБА_3 хоче пограбувати дівчину та  став поруч, дивлячись  по сторонах, щоб ніхто не йшов. Дівчина віддала мобільний телефон ОСОБА_3, а останній передав  телефон йому. Далі ОСОБА_3 запитав у дівчини чи є гроші, на що  остання відповіла, що не має. Потім  ОСОБА_3 сказав, щоб дівчина доставала гаманець. Дівчина почала шукати гаманець, почала тягнути час та після цього він крикнув, щоб ОСОБА_3 бив дівчину по ногах. Після його слів дівчина передала свій гаманець ОСОБА_3 та  вони відразу побігли по східцях в напрямку гуртожитку.  

  В судовому засідання визнано недоцільним дослідження інших доказів по справі, у відповідності до ч. 3 ст. 299,301-1 КПК України, а саме показів потерпілою,  свідків та письмових доказів, оскільки фактичні обставини ніким не оспорюються та відсутні сумніви стосовно добровільності та істинності позиції підсудних.  

  Оцінюючи докази зібрані в судовому засіданні, суд находить винність підсудних   ОСОБА_3 та ОСОБА_4  в скоєні злочину повністю доведеною.  

Умисні дії підсудного ОСОБА_3 , які виразилися  у  нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаними з погрозою застосування насильства,  небезпечного для життя чи здоров»я особи, яка зазнала нападу, вчиненими за попередньою змовою групою осіб , суд кваліфікує за ч.2 ст. 187КК України.  

Умисні дії підсудного ОСОБА_4, які виразилися  у  нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаними з погрозою застосування насильства,  небезпечного для життя чи здоров»я особи, яка зазнала нападу, вчиненими за попередньою змовою групою осіб , суд кваліфікує за ч.2 ст. 187КК України.  

  При призначенні  виду і міри покарання підсудним, виходячи з вимог закону про достатність покарання для виправлення підсудних, запобігання вчиненню нових злочинів, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості  вчиненого  злочину, який  відноситься до тяжких злочинів,  особи  підсудних, які  раніше не судимі, до кримінальної відповідальності притягуються вперше, позитивно характеризуються за місцем  проживання та навчання, вину свою у вчиненому визнали повністю, навчаються, на спеціальних обліках не перебувають та мають постійне   місця проживання.  

У відповідності до ст. 66 КК України, обставиною , що пом’якшує покарання підсудному ОСОБА_3 - є  щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення злочину неповнолітнім.  

У відповідності до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудному  ОСОБА_3 судом не встановлено.  

У відповідності до ст. 66 КК України, обставиною , що пом’якшує покарання підсудному ОСОБА_4 - є  щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення злочину неповнолітнім.  

У відповідності до ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудному  ОСОБА_4 судом не встановлено.  

  За таких обставин суд вважає, що підсудним ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необхідно обрати  покарання у виді позбавлення  волі  та застосувати положення  ст. 69 КК України, призначивши  покарання , нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті  особливої частини цього Кодексу та застосувати до підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4  ст. 104 КК України звільнивши їх  від відбування  покарання з випробуванням з іспитовим строком, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім  для  їх  виправлення, яке можливе без відбування   покарання.  

Враховуючи положення ст. 98 КК України та те, що суд визнав можливим застосувати до підсудних ОСОБА_3 та ОСОБА_4  при призначенні покарання ст. 104 КК України, відповідно до вимог, зазначених у ст. 77 КК України, в даному випадку обов’язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.  

Арешт, накладений на майно  матері неповнолітнього ОСОБА_4 – Барда дим В.В. - скасувати.  

  Питання щодо речових доказів  вирішити у відповідності до ст. 81 КПК України.  

  Керуючись ст. ст. 323,324 КПК України, суд, -  

  З А С У Д И В :  

  ОСОБА_3   визнати винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187  КК України та призначити йому покарання, з застосуванням ст. 69 КК України,    у виді  5( п»яти) років  позбавлення волі без конфіскації особистого майна.  

На підставі ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_3    від відбування    покарання  з випробуванням , з іспитовим строком на 2( два) роки.  

На підставі ст. 76 КК України    зобов’язати  ОСОБА_3   не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи  про зміну місця проживання, роботи  та навчання , періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.  

  ОСОБА_4   визнати винним в скоєні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187  КК України та призначити йому покарання, з застосуванням ст. 69 КК України,    у виді  5( п»яти) років  позбавлення волі без конфіскації особистого майна.  

На підставі ст. 104 КК України звільнити ОСОБА_4    від відбування    покарання  з випробуванням , з іспитовим строком на 2( два) роки.  

На підставі ст. 76 КК України    зобов’язати  ОСОБА_4    не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти ці органи  про зміну місця проживання, роботи  та навчання , періодично з’являтися для реєстрації в ці органи.  

Строк відбування покарання засудженим  ОСОБА_3 та ОСОБА_4    обраховувати з  30 червня  2010  року.  

Міру запобіжного заходу  засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4     до набрання вироком законної сили залишити без зміни – підписку про невиїзд з постійного місця проживання.  

Речовий доказ по справі:  

- гаманець чорного кольору, який  здано на зберігання в камеру схову Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві – повернути потерпілій  ОСОБА_5 за належністю. (а.с. 40-41);  

- мобільний телефон «Соні Еріксон J110і», імей 351595025389333, акумуляторну батарею, які передано на зберігання  власнику ОСОБА_5 – повернути останній за належністю. ( а.с.42-43).  

Арешт, накладений постановою слідчого від 20.05.2010 року на майно, а саме на  1\2 частину квартири АДРЕСА_1, що на праві приватної власності належить ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9, яка є  матір»ю неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_10 – скасувати. ( а.с.154).  

  Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва , через районний суд, протягом 15 діб  з часу його оголошення.  

  Суддя: