АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа № 22ц – 2637 / 2010 Рішення постановлено під головуванням
Категорія 57 судді: Матохнюка Д.Б.
Доповідач : Сопрун В.В.
07 червня 2010року м.Вінниця
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
головуючого судді: Сопруна В.В.,
суддів: Матківської М.В., Медяного В.М.,
при секретарі: Сніжко О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці про перерахунок пенсії,-
за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці на постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.06. 2009 року,
В С Т А Н О В И Л А :
28.04.2009 року ОСОБА_2 звернулася в Ленінській районний суд м. Вінниці з позовом до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці (далі – ПФУ у Ленінському районі м.Вінниці) про перерахунок пенсії, як дитині війни (а.с.3), посилаючись на те, що відповідно до закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-ІУ їй повинна виплачуватися пенсія за віком як дитині війни з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, дана пенсія їй не виплачувалася. ОСОБА_2 просила суд зобов’язати управління ПФУ у Ленінському районі м.Вінниці зобов’язати ПФУ у Ленінському районі м.Вінниці здійснити перерахунок пенсії та виплатити їй пенсію з урахуванням надбавки до пенсії як дитини війни в розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 2006 -2008 роки.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 04 червня 2009 року (а.с. 23) позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов’язано управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м.Вінниці перерахувати та виплатити ОСОБА_3 пенсію з урахуванням надбавки до пенсії як дитині війни з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком за період 09.07.2007 р. по 31.12.2007р та з 22.05.2008 по 31 грудня 2008 року.
Не погоджуючись з постановою (рішенням) суду першої інстанції, управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці оскаржує її в апеляційному порядку (а.с.27-29), посилаючись на те, що судом неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваної судової постанови в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обгрунтувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані ( пропущення строку позовної давності, тощо), що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Умовами обгрунтованості є повне і всебічне з’ясування обставин, що мають значення для справи, доведеність тих обставин, які суд вважає встановленими, відповідність висновків суду обставинам справи.
Задовільняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що остання має право на пільги, передбачені ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV.
ОСОБА_4 передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячна державна соціальна допомога чи щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року ( в редакції, чинній на час розгляду справи ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 року « Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року зупинено на 2006 рік.
Крім того, Законом України від 19 січня 2006 року « Про внесення змін до Закону України « Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від 20 грудня 2005 року « Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено п. 17 ст. 77 зазначеного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Однак, протягом 2006 року Кабінет Міністрів не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 року « Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Тому пільги для дітей війни, передбачені ст.6 Закону України від 18 листопада 2004 року у 2006 році запроваджено не було.
Пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року « Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року зупинено на 2007 рік із урахуванням ст. 111 вищезазначеного Закону.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 ( справа про соціальні гарантії громадян ) визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ) положення п. 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року « Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року із урахуванням ст. 111 цього Закону.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу другого Закону України від 28 грудня 2007 року « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Тоді як, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 ( справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України ) зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу другого Закону України від 28 грудня 2007 року « Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними ).
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 9 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Качко проти України» зазначив: « … в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними».
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення (постанову в даному випадку) без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Судом першої інстанції відповідно до положень ст. 212 ЦПК України повно з’ясовано обставини справи, тому підстав для скасування чи зміни оскарженої постанови судова колегія не вбачає.
Доводи апеляційної скарги управління Пенсійного Фонду України у Ленінському районі м.Вінниці необґрунтовані і висновків суду першої інстанції не спростовують.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці – відхилити.
Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 04.06.2009 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення.
Протягом двох місяців ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий: підпис
Судді: підпис
З оригіналом вірно :