АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД  ВІННИЦЬКОЇ   ОБЛАСТІ  

  У Х В А Л А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

  Справа  № 22ц – 2621 / 2010               Рішення постановлено під головуванням  

Категорія 57                                                                               судді Сало Т.Б.  

Доповідач : Сопрун В.В.  

  02 червня 2010року                                                                               м.Вінниця  

  Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:  

  головуючого судді:   Сопруна В.В..  

  суддів:   Колодійчука В.М., Іванюка М.В.,  

  при секретарі:   Сніжко О.А.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці, в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці про перерахунок пенсії,-  

за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці на постанову Ленінського районного  суду м. Вінниці від 11 червня 2009 року,  

  В С Т А Н О В И Л А :  

    09.02.2009 року ОСОБА_1 звернулася в Ленінський районний  суд м.Вінниці з позовом до управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці про стягнення їй недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни (а.с.3), посилаючись на те, що відповідно до закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року №2195-ІУ їй повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Проте, дана соціальна допомога їй не виплачувалася з 2006-2008 року. ОСОБА_1 просила суд зобов’язати управління ПФУ у Ленінському районі м.Вінниці нарахувати їй недоплачені кошти за 2006-2008 роки, поновивши пропущений з поважних причин, процесуальний строк.  

  Постановою Ленінського районного суду м.Вінниці від 11.06.2009 року (а.с. 43) позовні  вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити на користь позивача за грудень 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України « Про соціальний статус дітей війни».  

  Не погоджуючись з постановою (рішенням) суду першої інстанції, управління ПФУ у Ленінському районі м.Вінниці оскаржує  її в апеляційному порядку (а.с.48-50), посилаючись на те,  що судом неповно з’ясовані обставини, які мають значення для справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права. Апелянт просить оскаржувану постанову скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.  

  Заслухавши доповідача, пояснення і заперечення сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази, перевіривши законність і обгрунтованість оскаржуваної судової постанови в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення (ч.3 ст.303 ЦПК України).  

  Задовільняючи  позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що остання має право на пільги, передбачені ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-ІV.  

  Зазначений Закон передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячна державна соціальна допомога чи щомісячне довічне грошове утримання, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.  

Згідно  ст. 6  Закону   України   від  18 листопада   2004 року (   в  редакції,   чинній   на   час   розгляду   справи )   передбачено,   що   дітям   війни   пенсії   або   щомісячне   довічне   грошове   утримання   чи   державна   соціальна   допомога,   що   виплачується   замість   пенсії,   підвищується   на   30%   мінімальної    пенсії   за  віком.  

  Однак,   відповідно   до п. 17 ст. 77   Закону   України    від   20 грудня   2005 року  « Про   Державний   бюджет   України   на  2006  рік»   дію   ст. 6   Закону   України   від   18  листопада   2004  року   зупинено   на  2006  рік.  

  Крім  того,   Законом   України   від   19 січня   2006 року   « Про   внесення   змін   до   Закону   України  « Про  Державний   бюджет   України    на  2006 рік»   із   положень   Закону   України   від  20 грудня   2005 року  « Про  Державний   бюджет   України   на   2006  рік»   виключено  п. 17  ст. 77  зазначеного   вище   Закону,   а   новою   редакцією   ст. 110  цього  ж   Закону   встановлено,   що   пільги   дітям   війни,   передбачені   ст. 6  Закону   від  18  листопада   2004  року   запроваджуються   у  2006  році    поетапно,   за   результатами   виконання   бюджету   у   першому   півріччі,   у  порядку,   визначеному   Кабінетом   Міністрів    України   за   погодженням   з   Комітетом   Верховної   Ради   України   з   питань   бюджету.      

  Однак,   протягом   2006 року   Кабінет   Міністрів   не   приймав   рішення   на   виконання    вимог   ст. 110  Закону   України    від  20  грудня   2005  року  « Про   Державний   бюджет   України   на   2006 рік».  

  Тому  пільги  для  дітей  війни,  передбачені  ст.6 Закону України  від  18 листопада 2004 року   у   2006 році   запроваджено   не  було.  

  Пунктом  12  ст. 71  Закону   України   від   19  грудня   2006  року  « Про  Державний  бюджет  України  на 2007 рік»  дію  ст. 6 Закону  України   від  18 листопада  2004 року   зупинено   на   2007 рік   із  урахуванням   ст. 111  вищезазначеного   Закону.  

  Однак,   рішенням   Конституційного   Суду   України   від  9 липня   2007 року   №  6-рп/2007 ( справа   про   соціальні   гарантії   громадян )   визнано   такими,   що   не  відповідають   Конституції   України   (  є   неконституційними )   положення   п. 12  ст. 71  Закону   України   від  19 грудня   2006  року  « Про  Державний   бюджет   України   на  2007 рік»,   яким   зупинено   на  2007 рік   дію   ст. 6  Закону   України   від  18  листопада   2004  року   із   урахуванням   ст. 111   цього   Закону.    

  Підпунктом  2  пункту  41   розділу   другого   Закону   України   від  28  грудня   2007 року  « Про  Державний   бюджет   України   на  2008 рік   та   про   внесення   змін   до  деяких  законодавчих  актів  України»  норми  ст. 6 Закону України  від 18  листопада   2004 року   щодо   розмірів   підвищення   пенсії   дітям   війни   викладено   в   новій    редакції.  

  Тоді  як,   рішенням   Конституційного   Суду   України   від   22  травня   2008 року   № 10-рп/2008 ( справа   щодо   предмета   та   змісту   закону   про   Державний  бюджет   України )  зміни,   внесені    підпунктом  2   пункту  41   розділу   другого   Закону   України   від   28  грудня   2007  року  « Про  Державний   бюджет   України   на   2008 рік  та   про   внесення   змін  до  деяких   законодавчих   актів   України»   щодо   розмірів   підвищення   пенсії   дітям   війни   визнано   такими,   що   не   відповідають   Конституції   України (  є   неконституційними ).  

Згідно  ч. 2  ст. 152   Конституції   України    закони,   інші   правові   акти   або   їх  окремі   положення,   що   визнані   неконституційними,   втрачають  чинність   з  дня   ухвалення   Конституційним    Судом   України   рішення    про   їх   неконституційність.    

Таким  чином,   право   на  здійснення   перерахунку   підвищення   до   пенсії   у   розмірах,   визначених   ст. 6  Закону   від  18 листопада   2004 року,   мають   діти   війни   з   9  липня   по  31 грудня   2007  року  та   з  22  травня   2008 року.  

Однак, суд першої інстанції, не зрозуміло з яких причин, не мотивуючи в мотивувальній частині рішення зобов’язав відповідача зробити перерахунок та виплату на користь позивача з грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.  

Позовні вимоги позивача про перерахунок і виплату соціальної допомоги були заявлені при подачі позову за період з 2006 – 2008 років.  

Дані позовні вимоги  за період 2006 - 2007 років судом першої інстанції не розглядалися і судове рішення стосовно них судом не приймалося.  

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не  був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.  

За таких підстав апеляційна скарга може бути задоволена частково, а судове рішення  скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.  

Керуючись ст.ст. 307, 311, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -  

  У х в а л и л а :  

  Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м.Вінниці - задоволити частково.  

Постанову Ленінського районного  суду м. Вінниці від 11 червня 2009 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.  

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.  

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного   Суду України протягом  двох місяців.  

Головуючий : /підпис/  

  Судді : /підписи/  

  Копія вірна :