Справа № 22ц- 2376/10 Головуючий першої інстанції: Старжинська О.Є.
Категорія: 57 Суддя – доповідач апеляційного суду Базовкіна Т.М.
У Х В А Л А
Іменем України
17 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Козаченка В.І.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Бобуйок І.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за апеляційною скаргою
управління Пенсійного фонду України
в м. Вознесенську Миколаївської області
на постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 грудня 2009 року за позовами ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до управління Пенсійного Фонду України в місті Вознесенську Миколаївської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2009 р. позивачі звернулися до суду з адміністративними позовами до управління Пенсійного Фонду України в місті Вознесенську Миколаївської області (далі – УПФ). Посилаючись на протиправну бездіяльність щодо неперерахування їм як особам, яка мають правовий статус «дітей війни», доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та уточнивши позовні вимоги в судовому засіданні, позивачі просили визнати дії відповідача щодо непроведення перерахунку пенсії згідно вимог Закону від 18 листопада 2004 р. неправомірними та стягнути з УПФ недоотримані суми вказаного підвищення до пенсії відповідно до закону з 1 січня 2008 р. по жовтень 2009 р. по 1571 грн. 70 коп. кожному.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 листопада 2009 р. позови об’єднано в одному провадженні.
Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 грудня 2009 р. провадження у справі за позовом ОСОБА_2 в частині вимог за період з 1 січня по 1 грудня 2008 р. та вимог ОСОБА_4 в частині вимог за період з 1 січня по 31 жовтня 2008 р. закрито на підставі пункту 4 ч. 1 ст. 157 КАС України.
Постановою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 грудня 2009 р. визнано протиправними дії УПФ з нарахування та виплаті ОСОБА_2, ОСОБА_3 підвищення до пенсії як «дітям війни» за період з 1 січня по 1 листопада 2009 р., ОСОБА_4 за період з 1 листопада 2008 р. по 31 грудня 2009 р. не у відповідності з вимогами Закону від 18 листопада 2004 р., зобов’язано УПФ нарахувати та виплатити позивачам підвищення до пенсії відповідно до вимог Закону від 18 листопада 2004 р. за визначені періоди. В решті вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що позивачі отримують пенсію за віком та належать до категорії громадян, яким визначено статус «діти війни».
Положеннями ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Однак, відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України від 28 грудня 2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в іншій редакції, яка зазначає виплату цього підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни (10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни.
Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
На 2009 р. дія ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. не призупинялася та до неї не вносилися зміни іншими законами.
Щодо посилань відповідача на виплати підвищення до пенсії позивачам в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», то з огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні позовних вимог застосуванню підлягає розмір спірного підвищення до пенсії, встановлений саме Законом від 18 листопада 2004 р., а не визначений відповідачем розмір допомоги на підставі постанови КМУ № 530.
Крім того, пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і тому, враховуючи ч. 3 ст. 22 Конституції України, звуження підзаконним актом змісту та обсягну права, наданого Законом від 18 листопада 2004 р., є безпідставним.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають «діти війни» з 22 травня по 31 грудня 2008 р. та за весь 2009 р.
Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, чинного на час ухвалення рішення, повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд вірно задовольнив позовні вимоги частково врахувавши, окрім наведеного, пропуск позивачами встановлених законом строків звернення до суду.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору і не можуть бути підставою відмови у даному позові. Проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
З огляду на викладене судова колегія вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу, а судове рішення - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Вознесенську Миколаївської області відхилити, а постанову Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 7 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: