Справа № 22ц – 4181/10 Головуючий першої інстанції: Черніков В.І.
Категорія: 45 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
17 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Козаченка В.І.,
суддів: Колосовського С.Ю.,
Базовкіної Т.М.,
при секретарі судового засідання: Бобуйок І.Ф.,
за участю позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 березня 2010 року, яке ухвалене за позовом ОСОБА_2 до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Красна Баштанка» про визнання неправомірною відмову у включенні в списки членів господарства, які мали право на отримання земельної часки (паю),
в с т а н о в и л а :
В липні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Красна Баштанка» (далі – ПОСП «Красна Баштанка») про визнання неправомірною відмову у включенні в списки членів господарства, які мали право на отримання земельної часки (паю).
В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 15 квітня 1995 р. був прийнятий в члени радгоспу «Красна Баштанка», де працював на посаді майстра м’ясопереробки до 24 лютого 1997 р., коли був звільнений за власним бажанням.
Посилаючись на те, що його помилково не було включено до списків на отримання земельної частки (паю), що додавались до Державного акту на право колективної власності на землю, просив суд визнати таку бездіяльність колишнього керівництва радгоспу незаконною.
Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 березня 2010 р. в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову, оскільки вважає, що висновки суду щодо відсутності у нього права на включення у списки осіб, що мали право на отримання земельної частки (паю), не відповідають обставинам спору.
У запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача вказує на безпідставність позовних вимог й заперечує проти їх задоволення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із таких підстав.
З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що з 15 квітня 1995 р. ОСОБА_2 був прийнятий на роботу до радгоспу «Красна Баштанка» на посаду майстра м’ясопереробки. Рішенням загальних зборів працівників цього підприємства від 2 серпня 1996 р., затвердженим розпорядженням Новобузької районної державної адміністрації № 449-р від 17 вересня 1996 р., радгосп реорганізовано в КСП «Красна Баштанка». 20 січня 1997 р. КСП «Красна Баштанка» видано Державний акт на право колективної власності на землю. Позивача не було включено до списку осіб, які мали право на земельну частку (пай), який додавався до Державного акту, а тому земельна частка (пай) йому не була надана. В подальшому КСП «Красна Баштанка» було реорганізовано в сільськогосподарський виробничий кооператив, а згодом – у ПОСП «Красна Баштанка».
Відмовляючи в позові, суд вважав, що позивач не мав право на отримання земельної частки (паю) в землях КСП «Красна Баштанка» та правомірно не був включений до списку осіб, які мали таке право, оскільки практично не працював на підприємстві, у зв’язку з чим був виключений з членів КСП.
Однак з таким висновком погодитись не можна.
Згідно записів в трудовій книжці ОСОБА_2 з 15 квітня 1995 р. працював у радгоспі «Красна Баштанка», його було звільнено з КСП «Красна Баштанка» на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням. Як вбачається з протоколу № 1 загальних зборів робочих та службовців радгоспу «Красна Баштанка» від 10 червня 1996 р., було прийнято рішення про те, що всі, хто на день проведення зборів працював у радгоспі, мають право на членство у новоствореному КСП. Згідно протоколу № 2 засідання правління КСП «Красна Баштанка» від 24 лютого 1997 р. його виключено з членів колективного господарства як такого, який не розпочав роботу.
Такі докази свідчать про те, що на час видачі КСП «Красна Баштанка» Державного акту на право колективної власності на землю позивач був членом цього колективного сільськогосподарського підприємства, а тому відповідно до Указу Президента України “Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям” від 8 серпня 1995 р. мав право на включення його до списків, що додавались до державного акту на право колективної власності на землю, та не включення його у ці списки було незаконним.
Таким чином, висновок суду про те, що дії колишнього керівництва КСП «Красна Баштанка» не порушили прав позивача не відповідає обставинам спору та нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, і суд помилково відмовив в позові з цих підстав.
Між тим, за захистом свого порушеного права позивач звернувся через дванадцять років після надання господарству Державного акту та складання до нього списку осіб, що мають право на земельний пай, тобто ним пропущено встановлений ст. 71 ЦК УРСР, якій діяв на час виникнення спірних правовідносин, строк позовної давності.
При цьому перебіг цього строку починається з 1997 р., коли позивач після звернення до керівництва КСП “Красна Баштанка” дізнався про порушення його права, а саме, що його не включено до списку осіб, які мають право на отримання земельної частки (паю).
В силу ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Згідно роз’яснень, що надані в пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк звернення з позовом порушено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову у позові з цих підстав крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.
Виходячи з викладеного та враховуючи, що ОСОБА_2 не надав доказів поважності причин такого тривалого пропуску встановленого законом строку для захисту свого порушеного права, у задоволенні позову необхідно відмовити саме з цих підстав.
За такого рішення суду на підставі пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати, ухваливши нове рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують наведених висновків.
Так, посилання позивача на відповідь директора ПОСП «Красна Баштанка» від 8 липня 2009 р., не можуть бути взяті до уваги, оскільки про невключення до списку осіб, які мали право на земельну частку (пай), йому було відомо з 1997 р.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 30 березня 2010 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_2 до приватно-орендного сільськогосподарського підприємства «Красна Баштанка» про визнання неправомірною відмову у включенні в списки членів господарства, які мали право на отримання земельної часки (паю), відмовити у зв’язку з пропуском позовної давності.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: