апеляційний суд луганської
_______________ ОБЛАСТІ________________
вул. Коцюбинського, буд. №4, Луганськ, 91016
справа 22Ц-1904 /06 головуючий у 1 інст.Заботін В . В .
категорія ________ суддя-доповідач Яресько А.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року, липня місяця, 25-го дня у місті Луганську колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Луганської області у складі головуючого судді Яресько А.В., суддів Маляренко І.Б., Борисова Є.А., при секретарі Тихоновій В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 10 квітня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до СТОВ «Благодатная Нива» про виплату частини прибутку підприємства,
встановила:
У апеляційній скарзі апелянт просить апеляційний суд скасувати оскаржуване ним рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене із порушеннями матеріального та процесуального законодавства та передати вирішення справи до будь-якого іншого суду Луганської області для вирішення по суті. Оскаржуваним апелянтом рішенням Лутугинського районного суду Луганської області від 10 квітня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено за безпідставністю вимог.
На обґрунтування заявлених у апеляційній скарзі вимог апелянт вказує на те, що суд першої інстанції помилково відхилив клопотання адвоката про призначення повторної судово-бухгалтерської експертизи, що було заявлено із метою усунення протиріч між висновком судово-бухгалтерської експертизи та висновком експерту ОСОБА_2, довідкою органу статистики про наявність прибутку у підприємства. Вказує на те, що суд першої інстанції не дав оцінки у рішенні письмовому висновку судового експерта ОСОБА_2, замовчавши факт існування цього документу, що є на думку апелянта підставою для скасування рішення, вказує і на те, що суд порушив принцип рівності сторін при розгляді справи, не надавши представникові апелянта можливості реалізувати його право щодо надання додаткових пояснень. У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити скаргу, скасувавши рішення суду. Представник СТОВ «Благодатная Нива» у судовому засіданні проти задоволення скарги заперечував, рішення суду просив залишити без змін.
Колегія суддів, вислухавши доповідь, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, обговоривши доводи апеляційної скарги, не знаходить підстав для скасування судового рішення.
Так, судом першої інстанції було встановлено, що рішенням загальних зборів учасників позивача було виключено з членів СТОВ «Благодатная Нива» , як учаснику товариства та відповідно до вимог ст. 54 Закону України « Про господарські товариства» йому після затвердження звіту за рік підлягала до сплати вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному фонді - тобто 12%, а у випадку одержання прибутку товариством у поточному році до моменту його виходу - і відповідна частка прибутку.
Відмовляючи у позові суд першої інстанції, не припустивши процесуальних порушень при оцінці доказів, виходив із висновків призначеної за ухвалою суду судово-бухгалтерської експертизи №07 від 14 жовтня 2005 року, з якої вбачається про те, що у результаті проведеного корегування прибутку за 2002 рік у бік зменшення чисті збитки СТОВ «Благодатная Нива» за 2002 рік склали 345 тисяч гривень та що можливість проведення корегування суми нерозподіленого прибутку (збитків) відповідає вимогам нормативних актів щодо ведення бухгалтерського обліку та складення фінансової звітності та підтверджується документально. Цей висновок про відсутність прибутку у СТОВ «Благодатная Нива» у 2002 році також підтверджується висновками аудиторської перевірки, які одночасно свідчать про те, що ведення бухгалтерського обліку на підприємстві велося із порушеннями встановлених правил, що і призвело до невірного висновку про наявність прибутку у 2002 році, тоді як фактично мали місце суттєві збитки.
Посилання апелянта на довідку органу статистики про наявність прибутку у підприємства у 2002 році - не спростовує висновків аудиту та судово-бухгалтерської експертизи, оскільки вказують на попередні дані з бухгалтерських звітів, про які було попередньо повідомлено орган статистики та не враховують того, що після аудиторської перевірки було внесено корегування до зазначених даних, що затверджено звітом за 2002 рік та відповідає вимогам нормативних актів щодо ведення бухгалтерського обліку, складення фінансової звітності та підтверджується документально та висновками проведеної за ухвалою суду судово-бухгалтерською експертизи.
Посилання апелянта на висновок спеціаліста ОСОБА_2 №НОМЕР_1, датований 17.11.2005 року теж не спростовує висновків ні аудиту ні судово-бухгалтерської експертизи, адже у цьому висновку ОСОБА_2 виходить при визначенні долі позивача у прибутку із факту наявності самого прибутку з огляду на підтвердження це некорегованим балансом, складеним на дату 31.12.2002 року, як це і вказано у висновку - з висновку вбачається що при проведенні дослідження ОСОБА_2 не аналізувався жоден із первинних документів бухгалтерського обліку чи фінансової звітності, висновок був складений ним лише на підставі висновків аудиту, уставу підприємства та позовної заяви, скасованого рішення Лутугинського районного суду. Як вбачається з наявних у матеріалах справи виписки з реєстру атестованих експертів та копії посвідчення ОСОБА_2 він мав право на проведення економічних експертиз та був атестованим на це лише до 21.03.2005 року (л.с. 107), відомості про інше відсутні. Ст. 53 ЦПК України передбачено те, що у якості експерта може бути залучено лише ту особа, яка відповідає вимогам, встановленим Законом України "Про судову експертизу" і внесена до Державного реєстру атестованих судових експертів.
З протоколу судового засідання вбачається що суд надавав можливість позивачеві дати додаткові пояснення (л. с. 260), від чого тот відмовився, по справі за клопотанням позивача ухвалою суду було оголошено перерву для підготовки до судових дебатів, судячи з протоколу після перерви представником позивача не заявлялося клопотання щодо надання можливості дати додаткові пояснення, йому було надано можливість виступити у дебатах. Зауваження на протокол судового засідання не надходили.
Доводи апелянта у апеляційній скарзі не знайшли свого належного підтвердження та не спростовують висновків суду, при встановленні фактів, на яких ґрунтується рішення, суд не припустив таких порушень норм матеріального чи процесуального права, що давали б підстави для скасування рішення суду. Відповідно до вимог частини 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань. Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи до уваги викладене вище та керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Лутугинського районного суду Луганської області від 10 квітня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення, однак її може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Верховного Суду України.