Справа № 22-2732 від 2007 року            Головуючий в 1 інстанції Самоткан Н.Г.

Категорія 19/21                                         Доповідач Бараннік О.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 рік березень 12 дня               Колегія суддів судової палати з цивільних справ

апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого       - Бараннік О.П.,

суддів                     - Михайловської С.Ю., Присяжної Ж.І.,

при секретарі       - Лещинській О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області про стягнення страхової виплати за моральну шкоду, посилаючись на те, що він тривалий час знаходився у трудових відносинах з ВАТ „Павлоградвугілля", де одержав професійне захворювання.

При освідченні у МСЕК від 29.08.1995 року позивачеві встановлено 50% втрату професійної працездатності і третю групу інвалідності безстроково.

Згідно ст. 21 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування..." у обов'язки відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання в м. Тернівка входить своєчасне та в повному обсязі відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплата йому страхових сум за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди, чого в дійсності виконано не було і в зв'язку з чим позивач вимушений був звернутись з даним позовом до суду.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2006 року з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на користь ОСОБА_1 в рахунок виплати страхової суми за моральну шкоду стягнуто 15.000 гривень.

В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка   просить рішення суду, як постановлене без врахування

2

того, що статтею 77 Закону України „Про державний бюджет на 2006 рік" було накладено мораторій на виплату моральної шкоди потерпілим та членам їх сімей.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка підлягає задоволенню частково, а рішення суду - частковому скасуванню з ухваленням нового рішення в скасованій частині відповідно до п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції прийшов до правильного висновку , що в зв'язку з отриманням позивачем виробничого профзахворювання під час перебування у трудових відносинах з ВАТ „Павлоградвугілля", яке встановлене останньому висновком МСЕК від 29.08.1995 року, позивачу спричинено моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню шляхом стягнення з відповідача страхової виплати за моральну шкоду.

Між тим, вирішуючи питання про стягнення страхової виплати за моральну шкоду та її розмір, суд виходив з вимог ст.ст. 21, 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що є не вірним та протирічить обставинам справи і діючому матеріальному закону.

Як вбачається з матеріалів справи, виробничу травму позивач отримав виконуючи трудові обов'язки, яку йому встановлено висновком МСЕК від 29.08.1995 року, тобто правовідносини, які виникли між сторонами регулюються матеріальним законом, який діяв на момент отримання позивачем виробничої травми. Крім того, правовідносини, які виникли між сторонами випливають з трудових відносин, які передбачені спеціальним матеріальним законодавством.

Моральна шкода, яка була спричинена позивачу в результаті отриманої виробничої травми в 1995 році, при виконанні ним трудових обов'язків, відшкодовується виходячи з вимог ст. 12 Закону України від 14.10.1992 року / з послідуючими змінами та доповненнями/ „Про охорону праці" та п. 11 Правил відшкодовування шкоди власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків.

Таким чином, розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з вимог п. 11 Правил відшкодування шкоди власником підприємства..., на момент спричинення позивачеві моральної шкоди не може перевищувати 200 мінімальних розмірів заробітної плати , тобто 120 гривен, яка на той період становила 60 000 крб., а не 15.000 гривен, як стягнув суд першої інстанції.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди позивачу, колегія суддів виходить з дійсних обставин по справі та наслідків, які наступили, і знаходить можливим стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка 120 гривень страхових виплат за моральну шкоду, задовольнивши вимоги частково.

3

Зазначена сума підлягає стягненню з Фонду виходячи із вимог ст. 2 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України викладених в п. 1-2 постанови Пленуму від 27.03.1992 року № 6 / з послідуючими змінами та доповненнями/ „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди".

При цьому, колегія суддів находить можливим поновити позивачеві строк на звернення до суду з даним позовом, оскільки він пропущений ним з поважних причин, так як в результаті отриманої травми стан здоров'я позивача став незадовільний, він важко дихає та не витримує довготривалі навантаження, постійно приймає ліки, в нього обмежена м'язова сила функції руки, в результаті чого він втратив професійну працездатність що потребує від нього значних зусиль для організації свого життя.

Доводи відповідача про безпідставність стягнення з нього моральної шкоди на користь позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони протиріччять матеріалам справи, матеріальному та процесуальному закону. На цій же підставі і апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27 грудня 2006 року скасувати.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівка на користь ОСОБА_1 120 гривен страхових виплат за моральну шкоду, а в іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: