Справа № 2-3328/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22  червня 2010 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючої судді              Гладишенко І.В.

при секретарі                     Мінченковій С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку Ради про визнання дій неправомірними та  стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2002 -2008 роки, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку Ради, вказавши, що  він є учасником ліквідації аварії на ЧАЕС, інвалідом 3 групи  у зв’язку з чим перебуває на обліку в УТСЗН Калінінської районної у м. Донецьку ради та повинен був отримувати  щорічну компенсацію на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат, які були встановлені на час виплати. Але вважає, що вказана компенсація відповідачем у 2002-2006 роках  йому виплачена у значно нижчих розмірах ніж це передбачено Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У добровільному порядку відповідач відмовляється доплатити йому вказану компенсацію, у зв’язку з чим просить суд визнати дії відповідача незаконними та стягнути з відповідача  за рахунок коштів Державного бюджету недоотримані кошти  компенсації на оздоровлення за 2002 – 2006 роки в сумі 5091 грн.50 коп..      

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом у встановленому законом порядку. Надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився про час та місце розгляду справи повідомлений судом у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, у зв’язку з чим, суд вважає за можливе постановити по справі заочне рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є  інвалідом 3 групи, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджено відповідним посвідченням та довідкою МСЕК та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму встановленого Законом.

Правовий статус ветеранів війни визначений Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення та сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

У відповідності зі ст. 48 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам 1 і 2 групи – п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам 3 групи – чотири  мінімальні заробітні плати, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії – п’ять мінімальних заробітних плат.

З повідомлення УПСЗН Кіровської районної у м. Донецьку ради встановлено, що позивачу у якості щорічної грошової допомоги на оздоровлення  за 2002р. сплачено 21 грн.50 коп., за 2003-2004 рік не сплачено нічого, за 2005 рік сплачено 90 грн. платіжним дорученням № 219 від 15.12.2005р. та за 2006 рік сплачено 90 грн. платіжним дорученням № 72 від 14.06.2006р..

У 2003 році  розмір мінімальної заробітної плати на грудень 2003 року становив 205 грн. таким чином, позивачеві повинна бути сплачена щорічна грошова допомога у розмірі 205   х 4 = 820 грн..

У 2004 році розмір мінімальної заробітної плати на грудень 2004 року становив 237 грн. Таким чином, позивачеві повинна бути сплачена щорічна грошова допомога у розмірі  237 х 4 = 948 грн.

У 2005 році  розмір мінімальної заробітної плати на час виплати становив 332 грн. Таким чином, позивачеві повинна бути сплачена щорічна грошова допомога у розмірі 332 х 4 = 1328 грн. 00 коп. Фактично позивачу сплачено 90 грн. 00 коп., таким чином недоплата  складає 1238 грн. 00 коп..

Таким чином, загальна сума недоплаченої грошової допомоги на оздоровлення позивачеві складає за 2003-2005 роки – 3006 грн.

Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати  конкретні компенсації і допомоги, змінювати  розмір допомоги на оздоровлення, встановлений законом.

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним  органом законодавчої влади в України є парламент – Верховна Рада України. Конституцією не надані права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів. Верховною Радою України дія ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи протягом 2001-2004 років не призупинялась.

 Сукупність досліджених судом доказів, дає підстави вважати обґрунтування відповідачем відмови виплати позивачу сум недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки безпідставними, а його відмову позивачу стосовно доплати вказаної допомоги за вказані роки неправомірною.

Разом з тим, пунктами 1, 3 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 року № 256 з наступними змінами, передбачено, що вказаний Порядок визначає механізм фінансування видатків за рахунок субвенцій з державного бюджету та головними  розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення  є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.2003р. № 1687 були внесені зміни до вищенаведеної постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002р. № 256 та затвердженого нею порядку персоніфіцированого обліку, нарахування та сплати передбачених законодавчими актами пільгових  виплат громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до ст. 55 Закону України „Про Кабінет Міністрів України” від 16.05.2008р. № 279- VІ, постанови  Кабінету Міністрів України набирають чинність з дня їх офіційного опублікування. Постанова Кабінету Міністрів України від 29.10.2003 року № 1687 була опублікована 14.11.2003 року в Офіційному Віснику України № 44.

З огляду на наведену постанову Кабінету Міністрів України від 29.10.2003р. № 1687, що набула чинність  з 14.11.2003р., суд вважає, що по позовній вимозі щодо стягнення щорічної  допомоги на оздоровлення за 2002 рік управління праці  та соціального захисту населення не є належним відповідачем, оскільки ст. 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що фінансування витрат пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету. При цьому  управління праці та соціального захисту населення стосовно виплат щорічної допомоги  на  оздоровлення є розпорядником бюджетних коштів у розумінні п.36 ч.1 ст. 2 Бюджетного  кодексу України з 14.11.2003р.

Тобто вимога позивача до управління праці та соціального захисту населення щодо виплати недоотриманих сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2002 роки є  безпідставною.

Не підлягає задоволенню вимога позивача щодо виплати недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення на 2006 рік, оскільки дія  ст. 48 Закону України „ Про статус і  соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” на 2006 рік була призупинена.

На підставі викладеного, керуючись Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. ст. 19, 92 Конституції України, ст.ст. 10, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ  :

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Калінінської районної у м. Донецьку ради у доплаті  ОСОБА_1 щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003-2005 роки.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Калінінської  районної у м. Донецьку ради  на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки в сумі 3006 ( три тисячі шість) грн. за рахунок коштів  Державного бюджету України.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто прийнявшим його судом по письмовій заяві відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана в межах 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції,  який ухвалив оскаржуване судове рішення, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя:                                                                                                                                                    І.В. Гладишенко