Справа № 2-1047/2010

                                                               РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 травня  2010 року  Фрунзенський районний суд   м. Харкова у складі:                 головуючого – судді Бондаревої І.В., при секретарі  –  Шевченко К.В.,

розглянувши  у відкритому  судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом     ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

18.11.2009 р. позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, вказуючи, що вона проживає у АДРЕСА_1. Відповідач є її сусідом по коридору з 1999 р. і дотепер.  

Зазначає, що увесь цей час  відповідач з хуліганських мотивів та п*яництва здійснює відносно неї протиправні дії. Ці дії виразились в причиненні їй відповідачем 22.05.1999 р. тілесних ушкоджень, у результаті чого вона стала інвалідом 3 групи безстроково.

05.05.2001 р. приблизно о 20 год. 00 хв. дружина відповідача спричинила позивачці легкі тілесні ушкодження, висловлювалась на її адресу лайкою, погрожувала фізичною розправою.

Крім того, стверджує, що у червні 2005 р. відповідач знищив її телефонний кабель  у загальному коридорі,  неодноразово викрадав електрозапобігачі та пошкоджував належний їй електролічильник, який також був встановлений у загальному коридорі, у зв*язку з чим вона була змушена перенести його у свою квартиру.

Крім того, відповідач неодноразово пошкоджував її замки у вхідних дверях і вона була змушена встановити броньовані вхідні двері. 04.09.2009 р.приблизно о 22 год. 00 хв. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп*яніння, використовуючи металеву палицю, зламав   ручку її дверей.

Просила суд стягнути з відповідача 355 грн. як відшкодування матеріальної шкоди, що складається із витрат на поновлення пошкодженого телефонного кабелю у розмірі 25 грн., на ремонт електролічильника та перенос його у квартиру у розмірі 250 грн., за ремонт ручки вхідних дверей 80 грн.,  та стягнути з відповідача 3600 грн. як відшкодування моральної шкоди, виходячи з розрахунку по 50 грн. на день, починаючи з 04.09.2009 р. і до дня звернення з позовом до суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та пояснила, що у неї та відповідача спільний коридор (тамбур). У вересні 2009 р. вона знаходилась в своїй квартирі, коли почула удар по дверній ручці, в результаті якого були пошкоджені ручка та замок.  Вона не бачила, як відповідач ламав її замки, але чула як закрились двері у його квартирі. Разом  з ОСОБА_3 вони склали про це акт. Інших сусідів у коридорі немає, станом на 04.09.2009 р. вхідні двері у коридор закривались на замок, від якого у неї та відповідача були ключі.

Представники позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала та пояснила, що 05.09.2009 р. вона прийшла до позивачки та побачила, що у тамбурі відсутнє світло, у спільних вхідних дверях немає замка, про що вони склали акт. ОСОБА_1 дала гроші слюсарю ОСОБА_4, який купив замок та вставив ручку. 29.11.2009 р. в квартирі ОСОБА_5 були шум і крики.  Починаючи з 05.09.2009 р., вона двічі на тиждень приходить до позивачки.

      Представники позивача – ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав та пояснив, що моральна шкода, завдана діями відповідача, полягає у втраті здоров*я позивачки протягом тривалого часу, втраті сна та спокію.

    Представники позивача – ОСОБА_7  позовні вимоги підтримав та пояснив, що позивачка перебуває у депресивному стані через стресові ситуації, викликані протиправною поведінкою відповідача.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що у травні 1999 р.   ОСОБА_1 дійсно покалічив якийсь незнайомий чоловік, якого він відштовхнув і той втік. Увечері той же чоловік прийшов знову та покінчив самогубством.  Телефонний кабель ОСОБА_1 він не пошкоджував, замки та ручки дверей позивачки також. Вхідні спільні двері в них із скла, слабі, вони майже весь час відкриті, він не знає, хто їй зламав замки. До кримінальної чи адміністративної відповідальності він ніколи не притягувався.

    Суд, вислухавши позивача та її представників, відповідача, допитавши в якості свідків позивача та представника позивача ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про наступне.

    Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується  в повному  обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

 В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_8 проживає у   квартирі АДРЕСА_1, відповідач проживає у квартирі АДРЕСА_2 за цією ж адресою, тобто сторони є сусідами.

Між сторонами протягом тривалого часу  склались неприязні відносини, що ними не оспорюється.

01.08.2005 р. ОСОБА_1  витратила 25 грн. на ремонт телефонного зв*язку, що підтверджується дефектною відомостю по заказу № 399 (а.с.5), а 04.07.2005 р. здійснила перенос електролічильника (а.с.13), але безспірних доказів того, що пошкодження телефонного зв*язку або необхідність переносу електролічильника викликані протиправними діями ОСОБА_2 , окрім її заяв, суду надано не було.

Також суд вважає, що позивачкою не надано суду безспірних доказів, які б свідчили про те, що саме ОСОБА_2 зламав їй 04.09.2009 р. замок на дверях.

    Так, згідно постанови органу дізнання від 23.10.2009 р., в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_1 від 05.09.2009 р. відносно ОСОБА_2 відмовлено на підставі ст.6 п.2 КПК України.

    Предстаник позивача ОСОБА_3, допитана як свідок, пояснила суду, що вона вперше прийшла до ОСОБА_1 05.09.2009 р., тобто про обставини справи їй відомо лише зі слів позивачки.

    Згідно довідки МСЕК № 058611 від 02.12.1999 р. (а.с.7), ОСОБА_1 встановлена 3 група інвалідності, причина інвалідності – загальне захворювання.

Суд вважає, що пояснення позивача як сторони і як свідка щодо причинення їй відповідачем тілесних ушкоджень або скоєння хуліганських дій не є допустимим доказом  у розумінні ст.59 ЦПК України, оскільки  таким доказом може бути вирок суду про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за скоєння злочину відносно ОСОБА_1 або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, у той час як дотепер відповідача не визнано винним у вчиненні будь-якого злочину або правопорушення.

Таким чином,  суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за недоведеністю.  

      Керуючись  ст.ст.10, 59, 60, 61, 88, 209, 213, 214, 215  ЦПК України , ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1168, 1195  ЦК України,  суд-

                                                         ВИРІШИВ :

             У задоволенні позову  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – відмовити.            

 Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м.Харкова шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом  десяти днів з дня його проголошення  та поданням апеляційної скарги протягом  двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

                                                                 Суддя-