Справа № 22ц-1819/ 06        Головуючий 1 інс - Дюбін В.В.

Категорія ______                 Доповідач -Кравченко Н.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2006 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючого - Кравченко Н.В.

суддів - Пригорнєвої  Л.І., Темнікової В.І.

при секретарі - Годуновій К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 4 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Угле - Дар" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2005 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача ТОВ "Угле - Дар", в якому послався, що він знаходився у трудових відносинах з відповідачем. З жовтня 2005 року він був звільнений за прогул без поважної причини. Вважає, що це звільнення є безпідставним, оскільки ніяких прогулів без поважної причини він не вчиняв, приступити до роботи 3 жовтня 2005 року не міг, оскільки відповідач не допускав його до роботи у цей день, хоча він знаходився на території відповідача, а згодом він дізнався, що відповідач вказаний день розцінив, як прогул та звільнив його з цих підстав. Просить визнати наказ про звільнення незаконним, поновити його на роботи на посаді помічника машиніста земснаряду, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу 1723 гр.20 коп. та моральну шкоду 5000 гр.

Рішенням Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 4 квітня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено через їх необґрунтованість.

Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач в особі свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати і постановити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог. При цьому він в скарзі посилається на те, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також на те, що висновки суду, зроблені в рішенні, не відповідають фактичним обставинам справи.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу і дав пояснення аналогічні відомостям, викладеним в апеляційній скарзі,.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду належним чином повідомлений, апеляційну скаргу не визнав, вважає рішення суду правильним.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

Згідно п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

Відповідно до ст. 237 КЗпП України, при розгляді справ щодо оскарження звільнення з ініціативи роботодавця, суд у разі задоволення позову, покладає обов'язок компенсувати матеріальну шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу на службову особу, винну в незаконному звільненні.

Такий обов'язок покладається, якщо звільнення здійснено з порушенням закону або якщо власник або уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

З матеріалів справи вбачається, що наказ про звільнення позивача було підписано директором Токар Ю.В., який приймав участь у справі у якості представника відповідача.

Однак зважаючи на те, що з урахуванням вказаних вимог закону правовий статус представника відповідача та особи, яка підписала наказ про звільнення працівника, при розгляді трудового спору щодо звільнення з роботи, є різним, та таким, що не співпадає за інтересами, то і їх правове положення у процесі не може співпадати в одній особі.

У зв'язку з цим суду слід було притягнути до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідача службову особу, яка підписала наказ про звільнення позивача, а саме, директора Токар Ю.В., як самостійної процесуальної фігури з чітко окресленими законом правами і обов'язками, які, як вказано вище, не завжди співпадають з інтересами, правами та обов'язками відповідача , чого судом першої інстанції зроблено не було.

З огляду на наведені обставини, а також з урахуванням положень ст. 311 та ч.З ст. 303 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Скасовуючи рішення з зазначених підстав, колегія суддів вважає недоцільним робити аналіз другим доводам апеляційної скарги до прийняття остаточного рішення по справі, через те, що вони можуть стати предметом дослідження суду під час нового розгляду справи судом 1 інстанції.

Крім того під час повторного розгляду справи суду слід дати належну правову оцінку дійсним обставинам справи, а також тому чи є прогулом за нормами діючого трудового законодавства сама по собі відсутність працівника на його конкретному робочому місці, якщо він в цей час перебував на території підприємства, але з якихось причин не приступив до виконання своїх трудових обов'язків, після чого прийняти рішення у відповідності до вимог ст. 212 - 215 ЦПК України.

Керуючись ст. 303, 307, 311, 314,315 ЦПК України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 4 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Угле - Дар" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - задовольнити частково.

Рішення Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 05 квітня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до ТОВ "Угле - Дар" про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення зарплати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду 1 інстанції.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з моменту її проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.