Справа № 2-619/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2010 року                     Роздольненський районний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді – Пиркало Т.В., при секретарі Маловічко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Роздольне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим про визнання дій неправомірними і зобов’язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить, визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим у виплаті надбавки до пенсії як дитині війни з 01.01.2006р. до 31.12.2007р., та здійсненні її перерахунку з 01.01.2008 року до 31.03.2010 року, зобов’язання здійснити перерахунок пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2006, 2007, 2008, 2009 роки та січень-березень 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має статус дитини війни та має право на пільги, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", зокрема, на отримання державної соціальної допомоги, яка повинна виплачуватися з 1 січня 2006 року у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак зазначена допомога позивачу не сплачувалась. Позивач вважає, що підстави на які послався відповідач в своїй відмові у здійсненні виплати та перерахунку надбавки до пенсії є незаконними. В даний час відповідач порушує вимоги ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і позивач вважає його дії неправомірними тому вимушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву, у якій просить розглядати справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягає, просить суд їх задовольнити.

Відповідач явку свого представника не забезпечив, надав заперечення проти позову, в яких також просить розглянути справу за відсутності свого представника.

Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у запереченнях на позов, у яких зазначив, що відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-VI, дітям війни пенсії чи щомісячне довічне утримання або державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, зазначеним Законом, не визначено поняття терміну "мінімальна пенсія за віком".

Управління вважає, що вимоги позивача застосувати у якості мінімальної пенсії за віком, мінімальний розмір пенсії, встановлений Законом України № 1058 від 09.07.03 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" є неправомірними, оскільки ч. 1 ст. 28 Закону України № 1058 від 09.07.03 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, ч. 3 ст. 28 даного Закону (в ред. Закону № 2505 від 25.03.05) встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 ч. 1 цієї статті, застосовується виключно для встановлення розмірів пенсії, призначених у відповідності з цим Законом.

На думку відповідача ст. 28 Закону України № 1058 від 09.07.03 "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" не підлягає застосуванню при визначенні розміру надбавки до пенсії у відповідності до ст. 6 Закону № 2195.

Також відповідач вважає, що Управління пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим не є відповідачем у справі, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Покладення обов’язку щодо виплати зазначених сум на Управління, яке не є розпорядником коштів Державного бюджету України суперечить ст. 19 Конституції України, відповідно до положень якої органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач посилається на те, що відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" на 2006 рік було зупинено дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". При цьому зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не вносились. Таким чином, відповідач вважає, що вимоги позивача про перерахунок пенсії за 2006 рік є незаконними та не підлягають задоволенню.

Також відповідач посилається на те, що позивач пропустив строк для звернення до суду з позовними вимогами і Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим вважає, що строк для звернення до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів був пропущений позивачем без поважних причин та наполягає на відмові в задоволенні позову через пропуск строку позивачем без поважної причини.

Відповідач вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у частині строків виплати щомісячної соціальної допомоги, оскільки з 01.01.07 діяла редакція Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", яка до 09.07.07 не змінювалась та не визнавалась неконституційною, та відповідно, зазначений Закон підлягав застосуванню. Управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим вважає неправомірним встановлення соціальної допомоги з 01.01.07, оскільки рішення Конституційного Суду України набуло чинності 09.07.07 та не має зворотної дії у часі.

Також з 01.01.2008 року діяла редакція Закону України від 28.12.07 № 107-VI «Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», яка до 22.05.2008 року не змінювалась та не визнавалась неконституційною, таким чином відповідач вважає, що вимоги позивача про перерахунок соціальної допомоги з 01.01.2008 року є незаконними.

Відповідач вважає, що п. 41 розділу 2 Закону України від 28.12.07, № 107-VI "Про державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Розмір державної соціальної допомоги був встановлений та виплачувався у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного суду України по справі № 10 рп/2008 від 22.05.08 вказаний пункт Закону України № 107-VI визнаний неконституційним.

Відповідач у запереченнях зазначив, що п. 8 постанови Кабінету Міністрів України № 530  від 28.05.2008 року встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких розповсюджується дія Законів "Про статус ветеранів війни, гарантіях соціальної допомоги" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячному довічному грошовому утриманню або державної соціальної допомоги, яка сплачується замість пенсії, підвищення проводиться в таких розмірах: з 22.05.08 – 48,10 грн., з 01.07.08 – 48,20 грн., з 01.10.08 – 49,80 грн.

Також відповідач зазначив, що, Управління як орган державної виконавчої влади, діючи на підставі Конституції та Законів України здійснювало виплату даної надбавки позивачу у розмірах, встановлених вищезазначеною постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08, а саме: з 22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., з 01 жовтня – 49,80 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, народився ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якої на час закінчення (02.09.1945) другої світової війни було менше 18 років, у зв’язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання державної соціальної допомоги. Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 року, в редакції, яка діяла в спірний період, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Правовідносини сторін регулюються ст. ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004 року (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період, Законами України Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", "Про Державний бюджет України на 2007 рік", "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти", "Про Державний бюджет України на 2009 рік", "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", "Про Державний бюджет України на 2010 рік".

Статтею 77 п. 17 Закону України від 20 грудня 2005 року N 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" п. 17 ст. 77 Закону виключено та ст. 110 установлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".

Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися. З огляду на те, що встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Пунктом 12 ст. 71, ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006 року № 489-V зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 6-рп від 09.07.2007 року у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України "Про Державний бюджет України" інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: пункту 12 статті 71, статті 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, із 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв’язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення знову почали діяти положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", тобто з часу прийняття цього рішення відновлено право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно правової позиції Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України на відповідні роки, якими обмежуються пільги, компенсації і гарантії, передбачені чинним законодавством для окремих категорій громадян – таке обмеження є недопустимим. Право на соціальний захист громадян України встановлено статтею 46 Конституції України, згідно з якою пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї і практику Європейського Суду як джерело права.

Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції…, кожна фізична ...особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Розглядаючи борги у сенсі поняття "власності", яке міститься у частині першій статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як "майнові права" і, таким чином, як власність.

Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності відповідних бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

У Конституції України Україну проголошено демократичною, соціальною, правовою державою (стаття 1), визнано, що найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (стаття 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21).

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Стверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч. 1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.

Тобто чинне правове положення передбачає соціальні виплати і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, яке не залежить від розміру доходів утримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року текст статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 року визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, із 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Отже, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" діє у редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист і як причина невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги.

Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду. Головним розпорядником коштів для виплати, передбаченої ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний фонд України.

Відповідач в запереченнях на позов наполягав на застосуванні позовної давності як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Статтею 257 ЦК України позовна давність встановлюється тривалістю три роки, тому позов підлягає розгляду в межах строку позовної давності з 19.04.2007 року.

Заперечення відповідача відносно положення ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, щодо її застосування виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, і не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог позивача.

Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, діяли в період з 09.07.2007 року до 31.12.2008 року та з 22 травня 2008 року.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" № 489-V від 19.12.2006 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2007 року встановлений в розмірі 380 грн., з 01.04.2007 року – 406 грн., з 01.10.2007 року - 411 грн.

Відповідно до ст. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти" № 107-VI від 28.12.2007 року, прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2008 року встановлений в розмірі 470 грн., з 01.04.2008 року – 481 грн., з 01.07.2008 року – 482 грн. з 01.10.2008 року - 498 грн.

Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" № 835-VI від 26.12.2008 року встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а з 01.11.2009 року – в розмірі 573 грн. Тобто прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2009 року до 30.10.2009 року складав 498 грн.

Також ст. 1 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено з 01.11.2009 року – 573 грн., з 01.01.2010 року – 695 грн.

Статтею 52 Закону України "Про державний бюджет України на 2010 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність встановлено з 01.01.2010р. – 695 грн.

Враховуючи розміри прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, які були встановлені у спірний період, розмір мінімальної пенсії за віком в цей період складав: з 01.01.2007р. – 380 грн., з 01.04.2007р. – 406 грн., з 01.10.2007 року – 411 грн., з 01.01.2008р. – 470 грн., з 01.04.2008р. – 481 грн., з 01.07.2008р. – 482 грн., з 01.10.2008р. – 498 грн., з 01.01.2009р. – 498 грн., з 01.11.2009р. – 573 грн., з 01.01.2010р. – 695 грн.

Враховуючи, що положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, поновили свою дію в періоди з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року, перерахунок надбавки до пенсії відповідач повинен був здійснити з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року і з 22.05.2008 року.

Отже, з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року і з 22.05.2008 року позивач повинен був отримувати відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" надбавку до пенсії в розмірах: з 09.07.2007р.до 30.09.2007р. – 121,80 грн., з 01.10.2007р. до 31.12.2007р. – 123,30 грн., з 22.05.2008р. до 30.06.2008р. – 144,30 грн., з 01.07.2008р. до 30.09.2008р.– 144,60 грн., з 01.10.2008р. до 31.12.2008р. – 149,40 грн., з 01.01.2009р. до 31.10.2009– 149,40 грн., з 01.11.2009р. до 31.12.2009р. – 171,90 грн., з 01.01.2010р. до 31.03.2010 – 208,50 грн.

Таким чином, розмір не донарахованого підвищення до пенсії дітям війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року і з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року, яка підлягає виплаті позивачу, складає 3232,00 грн. згідно наступного розрахунку в межах заявлених позовних вимог та строку позовної давності:

з 09.07.2007 року по 30.09.2007р. – 121,80 грн. щомісячно, з 01.10.2007 року по 31.12.2007 року – 123,30 грн. щомісячно, з 22 травня 2008 року по 30 червня 2008 року (481,00 грн. х 30% - 48,10 грн.) складає 96,20 грн. щомісячно, з 1 липня 2008 року до 30 вересня 2008 року (482,00 грн. х 30% - 48,20 грн) складає 96,40 грн. щомісячно, з 1 жовтня 2008 року до 31 грудня 2008 року (498,00грн. х 30% - 49,80 грн.) складає 99,60 грн. щомісячно, з 01.01.2009 року до 31 жовтня 2009 року (498,00 грн. х 30% - 49.80 грн.) складає 99.60 грн. щомісячно, з 01 листопада 2009 року до 31 грудня 2009 року (573,00 грн. х 30% - 49,80 грн.) складає 122,10 грн. щомісячно, з 01 січня 2010 року до 31 березня 2010 року (695,00 грн. х 30% - 49,80 грн.) складає 158,70 грн. щомісячно, а всього складає (121,80х3=365,40+123,30х3=735,30+96,20х2=927,70+96,40х3=1216,90+99,60х3= 1515,70+99,60х10=2511,70+122,10х2 = 2755,90+158,70х3=3232,00) 3232,00 грн.

Доводи позивача підтверджені наданими доказами: паспортом громадянина України, посвідченням дитини війни, довідкою управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим про отримання позивачем пенсії та доплати з 1 січня 2008 року у вказаній сумі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законами України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-IV, "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін в деякі законодавчі акти" № 107-VI від 28.12.2007 року, "Про Державний бюджет України на 2009 рік" зі змінами, внесеними згідно із Закону  N 1534-VI (1534-17) від 23.06.2009, "Про Державний бюджет України на 2010 рік" ст. 1 Закону України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", Законом України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини", Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 10, 11, 15, 60, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Роздольненському районі АР Крим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" як дитині війни, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 31.03.2010 року, з урахуванням сум, виплачених у цей період.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду АР Крим шляхом подання до суду, що розглянув справу, заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення, та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя: