РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне рішення)

23 червня 2010 року                                                                                                     справа № 2-3296/10

Подільський районний суд      м. Києва у складі:

головуючого - судді Васильченко О.В.

при секретарі - Кушніренко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного суду з позовом до УПФУ в Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інвалідом 3-ї групи, яка пов’язана з участю в роботах по ліквідації Чорнобильської катастрофи, отримує державну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.12.1991 р. № 796-ІІХ (зі змінами та доповненнями), у значно меншому розмірі, ніж це передбачено даним Законом. Тому, позивач звернувся до УПФУ в Подільському районі м. Києва із заявою про перерахунок йому пенсії відповідно до чинного законодавства, однак отримав відмову.

Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився про день, час  та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (а.с. 21). Повідомлення про причини неявки до суду від відповідача не надходило. У разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи (ч. 4 ст. 169 та ст. 224 ЦПК України). Позивач в судовому засіданні проти заочного розгляду справи не заперечував. Зважаючи на вищевикладене, суд 23.04.10  постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, всебічно та повно з’ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії, інвалідом 3-ї групи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с. 8), перебуває на обліку в УПФУ в Подільському районі м. Києва.

Відповідно до довідки № 004643 Спеціалізованої радіологічної медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_1 з 21.11.06 р. по 01.11.09 встановлена 3-тя група інвалідності  та відповідно до довідки № 008132 з 09.12.09 безстроково встановлена 3-тя група інвалідності, у зв’язку з тим, що захворювання пов’язане з роботою на ЧАЕС (а.с. 10, 11). Згідно даних довідок Спеціалізованої радіологічної медико-соціальної експертної комісії професійна здатність ОСОБА_1 становить 35 % (а.с. 10, 12).

Відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно ст. 50 зазначеного вище Закону, особам, віднесеним до першої категорії, інвалідам ІІІ групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

ОСОБА_1 звертався до УПФ України Подільського району м. Києва із заявою про здійснення перерахунку додаткової пенсії.

14.04.10  УПФ України в Подільському районі м. Києва направило ОСОБА_1 лист № 234/Ш-218, яким відмовило в здійсненні перерахунку пенсії (а.с. 14).

    Відповідно  до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни  мають  право  на  соціальний захист, що включає  право  на  забезпечення  їх у разі повної,  часткової або тимчасової втрати працездатності,  втрати годувальника, безробіття з  незалежних  від  них обставин,  а  також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян,  які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя  і  здоров'я,  створення  єдиного  порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій,  умов проживання  і  трудової  діяльності  на  них,  соціального захисту потерпілого населення визначені та  закріплені  в  Законі  України «Про   статус   і  соціальний  захист  громадян,  які  постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 р. № 523. Дана постанова є чинною і її положення стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсії відповідають положенням ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.12.1991 р. № 796.

Пунктом 2 Постанови № 1 від 03.01.2002 р. «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», всупереч положень статей 50, 54 Закону України № 796, Кабінет Міністрів України встановив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсії, при тому, що ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при розрахунку державної та додаткової пенсії передбачених статтями 50, 54 Закону України № 796 підлягає застосуванню розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 28 даного Закону України також передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом.

Разом з тим, в ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Враховуючи те, що нормами цього Закону встановлений розмір мінімальної пенсії за віком, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватися лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись розмір мінімальної пенсії за віком.

Із вищевикладеного вбачається, що вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Виходячи із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для розрахунку інших пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною 1 цієї статті.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

З цього вбачається, що між позивачем та державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та  їх  гарантії  визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною
за свою діяльність.  Утвердження  і  забезпечення  прав  і  свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймається на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

      Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і  рівні  у  своїй  гідності  та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.                

             Відповідно до ч. 2, 3 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не  можуть  бути скасовані. При прийнятті нових  законів  або  внесенні  змін  до  чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав  і свобод.

  Згідно із ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України передбачено те, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст. 75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позиція позивача є вірною щодо порушення його права на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю відповідно ст. 50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком та основної пенсії, відповідно до ст. 54 цього Закону у розмірі 6-ти мінімальних пенсій за віком.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 були визнані неконституційними положенням пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими з 01.01.2008 р. були внесені зміни, зокрема, до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Рішення Конституційного Суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними та є обов’язковими до виконання на території України.

В період з 01.01.2008 до 22.05.2008 року відповідач при нарахуванні та виплаті пенсії діяв правомірно, з огляду на положення п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому позовні вимоги за цей період задоволенню не підлягають.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги за період з 23.04.07 по 31.12.07 включно, та починаючи  з 22.05.08 по 23.06.10, тобто з дня звернення до суду в межах трирічного строку позовної давності по день ухвалення рішення у справі за виключенням періоду, коли відповідні норми діяли у зміненій редакції.

Що ж стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача здійснювати і в подальшому нарахування та виплату основної та додаткової пенсії у відповідності до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», задоволенню не підлягають як безпідставні, оскільки право позивача на дану соціальну виплату встановлено та гарантовано законом і здійснюється у встановленому законом порядку, а відповідно до ст.ст. 1, 3 ЦПК України судом здійснюється захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів, що виключає їх захист на майбутнє. До того ж судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин.

УПФУ в Подільському районі м. Києва в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не надало суду жодних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності. Відсутні посилання на підстави звільнення від доказування визначені у ст. 61 ЦПК України.

Тому, суд вважає, що УПФУ в Подільському районі м. Києва діяло неправомірно, відмовивши ОСОБА_1 перерахувати пенсію відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 88  ЦПК України суд, вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва 120 грн. 00 коп. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи  (а.с. 1, 2) .

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 3, 8, 64, 75, 92 Конституції України, ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ст.ст. 10, 57, 60, 209, 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати відмову Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва № 234/Ш-218 від 14.04.10 року в нарахуванні та виплати ОСОБА_1 державної (основної) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, внаслідок Чорнобильської катастрофи за період з 01.12.2006 по 31.12.07 включно, та починаючи  з 22.05.08 по 23.06.10 у розмірах менших, ніж передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», неправомірною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 державної пенсії в розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком починаючи з 23.04.07 по 31.12.07 включно, та починаючи  з 22.05.08 по 23.06.10.

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 120 грн. 00 коп. - витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1, відмовити.

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва на користь держави 51 грн. 00 коп. – судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Апеляційного суду м. Києва: заява про апеляційне оскарження рішення суду може бути  подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Копію заочного рішення направити рекомендованим листом із повідомленням на адресу відповідача.

Суддя:                                                                                                                              О. Васильченко

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. КИЄВА

04071, м. Київ вул. Хорива, 21

23.06.10   В-13 № 2-3296/10

на № _____  від __________

Надсилаємо на Вашу адресу для ознайомлення копію заочного рішення суду від 23.06.10 року ухваленого у цивільній справі № 2-3296/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії.

Додаток: копія заочного рішення від 23.06.10 р. на 4-х арк.

Суддя                                                                                                         О. Васильченко  

Секретар Ю. Кушніренко