УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-4136/2006р. Головуючий у першій інстанції - Андрєєв В.М.
Доповідач - Сегеда С.М. УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 року Судова колегія судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Сегеди С.М.
суддів - Станкевича В.А.,
Гайворонського С.П.,
при секретарі - Шкрабак В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 від 29 травня 2006 року на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2006 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
26 травня 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої йому в результаті заливу квартири, в якому винні відповідачі.
Мотивував свої вимоги тим, що 06 березня 2003 року по вині мешканців квартири АДРЕСА_1, власником якої є ОСОБА_2 відбувся залив його квартири, про що було складено акт.
В результаті заливу квартири згідно кошторису витрат на її ремонт, позивачу було завдано матеріальну шкоду у розмірі 2154 грн та моральну шкоду у розмірі 500 грн., які він просив стягнути з відповідачів.
Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що під час заливу квартири, вона вже довгий час перебувала у Германії і не може нести відповідальність за те, що хтось не перекрив у її квартирі вентиль гарячої води, у квартирі у той час проживала її дочка ОСОБА_3.
Справа розглядалась судами неодноразово.
В подальшому позивач відмовився від позовних вимог до ОСОБА_3, відмова була прийнята судом, який своєю ухвалою від 27 жовтня 2004 року провадження по справі у відношенні відповідачки ОСОБА_3 закрив.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування судового рішення і ухвалення нового, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі, мотивуючи тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення суд першої інстанції помилково послався на статті 1166, 1167 ЦК України, в редакції 2003 року.
Правовідносини, які виникли між сторонами в результаті пошкодження квартири позивача виникли 07 березня 2003 року, в період дії ЦК УРСР, в редакції 1963 року. Згідно абзацу 1 частини 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, в редакції 2003 року, цей кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Таким чином, при розгляді спору суду слід керуватися статтями 440 та 440-1 ЦК УРСР, в редакції 1963 року, згідно яких матеріальна та моральна шкода, яка заподіяна особі або майну громадянина, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що шкода заподіяна не з його вини.
Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 на період пошкодження квартири позивача мешкала за межами України і відношення до цього ніякого не має, що не оспорюється сторонами.
Позивач у судовому засіданні відмовився від позовних вимог до ОСОБА_3 \а.с.148\, відмова була прийнята судом і ухвалою Приморського районного суду від 27 жовтня 2004 року провадження по справі у відношенні відповідачки ОСОБА_3 було закрите \а.с.142\
Викладені обставини свідчать про те, що у суду не було законних підстав для задоволення вимог позивача у відношенні ОСОБА_2, тому суд ухвалив законне і обгрунтоване рішення і підстави для його скасування відсутні.
Помилкове застосування норм матеріального права судом першої інстанції також не дають підстав для скасування судового рішення, тому що згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції правильно з'ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалив законне і обгрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Враховуючи, що апелянт ОСОБА_1 при поданні апеляційної скарги сплатив витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 15 грн., в той час як повинен був сплатити у сумі 30 грн., колегія суддів вважає за необхідне стягнути з нього зазначені витрати на користь дочірнього підприємства "Судовий інформаційний центр" у сумі 15 грн.
Керуючись ст. 81; п.1 ч.1 ст. 307; ст. 308; ст. 313; п.1 ч.1 ст. 314; ст.ст. 315; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2006 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь дочірнього підприємства "Судовий інформаційний центр" витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справу сумі 15 грн.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.