КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 22а-3432/07
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2007 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Денісова А.О.
Суддів: Бєлової Л.В.
Маслія В.І.
при секретарі Мальцевій К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва у справі за позовом ОСОБА_1 до управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Київській області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Ірпені Київської області про зобов»язання здійснити перерахунок,
В С Т А Н О В И В:
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.04.07 р. у задоволенні позову відмовлено. Своє рішення суд мотивував тим, що згідно довідки спеціалізованої психіатричної МСЕК м. Києва від 22.10.2001 року ОСОБА_1. на підставі акту огляду від 10.09.1990 року була встановлена 2 група інвалідності, трудове каліцтво безстроково та 35% втрати професійної працездатності безстроково. Нарахування позивачці проводилися відповідно висновку МСЕК від 10.09.1990 р., яким позивачці встановлена стійка страта професійної працездатності в розмірі 35% довічно. Однак виплату відшкодування втраченого заробітку позивачці фактично проводилося із розрахунку 100% втрати працездатності. Вказана помилка була виявлена у 2003 р. при перевірці особової справи ОСОБА_1.
На вказану постанову суду ОСОБА_1. подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову скасувати і ухвалити нову, якою позов задовольнити. Свої вимоги апелянт обґрунтовувала тим, що всі наявні у матеріалах справи документи, в яких йдеться мова про втрату 35 % працездатності є «вторинними», оскільки в них йде посилання на висновок МСЕК за 1990-й рік, яким вона була визнана непрацездатною. У зв»язку з цим надані відповідачем довідки МСЕК за 2004-2006 роки з посиланням на висновок МСЕК № НОМЕР_1 за 1990-й рік, як за основу, є сфальсифікованими, оскільки у висновку МСЕК за 1990-й рік мова про втрату 35 % працездатності не йдеться.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Положення про лікарсько-трудові експертні комісії, затверджене постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 28 березня 1985 року № 134, (яке діяло на час втрати працездатності позивачкою) передбачало, що МСЕК установлює ступінь втрати працездатності у відсотках.
У довідці, на яку посилається апелянт, не вказана ступінь втрати працездатності у відсотках, а тому твердження позивача, що це свідчить про те, що їй була встановлена 100% втрата працездатності, є безпідставними.
Відповідно до Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків у випадках, коли внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання настало різко виражене обмеження життєдіяльності, що призвело до різко вираженої соціальної дезадаптації та потреби у постійному сторонньому догляді або допомозі встановлюється 100 відсотків втрати професійної працездатності. В довідці, на яку посилається ОСОБА_1., нічого не зазначено про постійний сторонній догляд або допомогу.
З матеріалів справи вбачається, що спеціалізованою травматологічною МСЕК, а також рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.12.2005 року позивачці встановлювалось 35 % втрати працездатності у 1977 р., 1980 р., 1990 р., 2002 р. У зв'язку з оскарженням ОСОБА_1. рішень травматологічної МСЕК. вона двічі була оглянута у Центрі МСЕ м. Києва, за висновками якого від 29.03.2004 р. та 05.07.2004 р. рішення травматологічної МСЕК залишені без змін.
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.01.2004 р. у справі за позовом управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань до ЗАТ Білицький завод „Теплозвукоізоляція" про повернення переплачених страхових виплат потерпілій на виробництві ОСОБА_1. встановлено, що мала місце переплата, оскільки за період з 10.09.1990 року і до 16.12.2004 року втрата працездатності у ОСОБА_1. становила 35%, а не 100%.
З 15.08.2006 р. позивачці встановлена 1 група інвалідності зі ступенем втрати професійної працездатності 50 %, відповідно до якої ОСОБА_1. збільшений розмір страхових виплат. Щомісячні страхові виплати втраченого заробітку позивачці проводяться правомірно, згідно визначених МСЕК ступеня втрати професійної працездатності.
На підставі наведеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1. відмовити, а постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 25.04.07 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя
Судді: