КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №22а-1800/07
13 липня 2007 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Денісова А.О.
Суддів: Бараненка І.І.
Ситникова О.Ф.
при секретарі Спиридонової В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 та інших, всього 99 осіб, до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, треті особи Міністерство фінансів України, апеляційний суд м. Києва, фінансове управління Шевченківського району м. Києва про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб,
В С Т А Н О В И В :
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.03.07 року позовні вимоги задоволено частково, зобов»язано Державне казначейство України при Міністерстві фінансів України перерахувати Державній судовій адміністрації України кошти в сумі 1652943,00 грн., стягнуто з Державної судової адміністрації України грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, справленого із заробітної плати позивачів за 2004-2006 роки з тих підстав, що відповідно з наданих позивачами довідок про розмір їх середньомісячної заробітної плати за четвертий квартал 2003 року, суми нарахованих заробітних плат за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб нижчі, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої кожному судді за четвертий квартал 2003 року.
На вказану постанову суду представник ДСА подав апеляційну скаргу, в якій просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати вищевказану постанову і постановити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Вважає, що постанова суду незаконна та необґрунтована, оскільки порушено норми матеріального і процесуального права, неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи. Посилається на те, що вихід за межі фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці, є порушенням умов здійснення преміювання працівників, визначених Кабінетом Міністрів України, відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1999 року №2288 „Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їx виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів". Заробітна плата не нараховувалась позивачам в наслідок відсутності бюджетних асигнувань.
Державне казначейство України надіслало заперечення на позовну заяву, в якому вказує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 № 22-р дозволено проводити компенсаційні виплати суддям втрат заробітної плати, пов"язаних iз відрахуванням податку з доходів фізичних ociб, якщо заробітна плата судді з врахуванням відрахованого податку в 2004 році та послідуючих роках буде нижчою за заробітну плату, нараховану судді за 4 квартал 2003 року. Розподіл коштів за напрямками видатків Державна судова адміністрація як головний розпорядник коштів здійснює самостійно. За попередні роки Державне казначейство України свої функції щодо виділення коштів Державній судовій адміністрації України згідно з бюджетним законодавством виконувало у повному обсязі. Таким чином, вважає, що здійснювати компенсацію втрати заробітної плати, пов"язану з утриманням податку, відповідно до Закону України „Про податок з доходів фізичних ociб" повинен відповідний розпорядник бюджетних коштів, на якого покладено обов"язок щодо забезпечення суддів. Вимоги до Державного казначейства України не визнає.
Представник апеляційного суду м. Києва в судове засідання не з»явився, заперечення на апеляційну скаргу не надав.
Фінансового управління Шевченківського району м. Києва доводи апеляційної скарги підтримав, вважає, що суд постановив рішення, яке не відповідає вимогам закону.
Суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
В позовних вимогах позивачі просять стягнути на їх користь з Державної судової адміністрації Украни відповідну суму компенсації за стягнутий poзмip податку на доходи фізичних осіб; зобов»язати Державне казначейство України перерахувати на Державній судовій адмінітрації України кошти в сумі 885430,38 грн.
Позивачі позовні вимоги обгрунтовували тим. що вони в період з 2004р. по 2005р. працювали суддями апеляційного суду міста Києва, але в порушення вимог діючого законодавства з них стягувався податок з доходів фізичних ociб, а відповідна сума не компенсувалась.
Таким чином, протягом 2004 - 2005 років з нарахованої позивачам заробітної плати було утримано податок з доходів фізичних ociб, що підтверджується довідкою бухгалтерії суду щодо суми сплаченого до державного бюджету податку з доходів фізичних осіб за 2004-2005 роки. Також позивачі зазначаютъ, що відповідна грошова компенсація сум стягнутого податку з доходів фізичних осіб не була їм виплачена.
Статтями 126 i 130 Конституції України та ст.З п.п.2,3 i ст. 11 Закону України „Про статус суддів" визначено i закріплено гарантії незалежності суддів, згідно яких держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів i діяльності суддів. У державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання суддів за рахунок коштів Державного бюджету України.
Особливий порядок фінансування судів i діяльності суддiв є однією з конституційних гарантій їх незалежност1 i спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя. Відповідно до ст.1 Указу Президента України „Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" в!д 10 липня 1995 року №584/95 судді були звільнені від сплати прибуткового податку. У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2004 року Закону України „Про податок з доходів фізичних ociб" даний Указ було скасовано. Зазначеним Законом передбачалися лише соціальні пільги по оплаті прибуткового податку, які не поширювалися на суддів.
Водночас ст. 11 Закону України „Про статус суддів", рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року по справі №1-1/2004 у cпpaвi за конституційним поданням Верховного Суду України про офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 126 Конституції України та частини другої статті 3 Закону України "Про статус суддів" визначено, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального i соціального забезпечення, не можуть бути скасовані або знижені без відповідної компенсації. По своїй cyтi пільги, компенсації i гарантії є видом соціальної допомоги i необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів, або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається. Надання суддям таких пільг, компенсацій i гарантій не може ставитися у залежність від бюджетного фінансування. Те, що позбавлення суддів пільги по сплаті прибуткового податку повинно бути відповідним чином компенсовано, визнається i органами виконавчої влади.
Зокрема, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року №22-р передбачено механізм виплати компенсації, пов'язаної iз справлянням податку. Дозволено Голові Конституційного Суду України та головам суд1в загальної юрисдикції здійснювати у 2004 poцi компенсаційні виплати суддям у розміpi до 100 відсотків посадового окладу в разі, коли сума нарахованої заробітної плати за місяць після сплати податку на доходи фізичних ociб, буде нижчою ніж розмір середньомісячної зapoбітної плати, нарахованої судді за четвертий квартал 2003 року.
Як вбачається з наданих позивачами довідок про poзмip їх середньомісячної заробітної плати за четвертий квартал 2003 року, суми нарахованих заробітних плат за місяць після сплати податку на доходи фізичних ociб нижчі, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої кожному судді за четвертий квартал 2003 року.
На підставі наведеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАСУ, суд
У Х В А Л И В:
В задоволенні апеляційної скарги Державної судової адміністрації України на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 22 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 та інших, всього 99 осіб, до Державної судової адміністрації України, Державного казначейства України, треті особи Міністерство фінансів України, апеляційний суд м. Києва, фінансове управління Шевченківського району м. Києва, про стягнення грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відмовити, а постанову суду залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАСУ.
Головуючий суддя
Судді: