Справа № 2-3992/10

 РІШЕННЯ 

                                                            І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

  м. Донецьк                                                                                 10 червня  2010 року

Будьоннівський районний  суд м. Донецька в складі:

 головуючого судді :                                                    Тараньової В.С.,

 при секретарі судового засідання:                        Рачек А.В.,

розглянувши у попередньому  судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу  за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в  Будьоннівському  районі м. Донецька про визнання неправомірними дії, зобов’язання  зробити перерахунок пенсії згідно зі статтями  49, 50, 54, 67 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період: з 01.11.2006 року по 22.05.2008 року, -

                                                                     В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся  до Будьоннівського районного суду м. Донецька із  позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в  Будьоннівському  районі м. Донецька (далі – ПФУ) про визнання неправомірними дії ПФУ щодо відмови в перерахунку пенсії згідно зі статтями, 49, 50, 54, 67 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, втративших працездатність,  зобов’язання  ПФУ провести перерахунок пенсії по інвалідності з 15.02.2010  року з урахуванням збільшення прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян.

Позивач та його представник у судове засідання не з’явилися, позивача надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове  засідання не з’явився, суду надана заява з проханням розглядати справу за його відсутністю, проти позову заперечує, оскільки розмір виплаченої ОСОБА_1  пенсії був визначений на підставі законодавчих актів, у тому числі, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 „Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян”.

Суд визнає, що матеріалів справи достатньо для розгляду справи у відсутності позивача і представника відповідача, тому суд ухвалює рішення у попередньому судовому засіданні у відповідності з частиною 4 статті 130 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає   задоволенню з наступних підстав.

Статтею 16 Конституції України встановлено, що подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов’язком держави.

Статтею 50 Конституції України передбачено, що кожний має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціальний захист потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII) та Законом України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-4).

Пунктом 3 ст. 2 Закону   № 1058-4 передбачено, що для окремих категорій громадян ОСОБА_2 України можуть встановлюватись умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення відмінні від загальнообов’язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 49 Закону № 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, рішенням  МСЕК йому   встановлено ІIІ групу інвалідності,  яка пов’язана  з ліквідацією наслідків аварії, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, довідкою МСЕК  від 07.04.2004 року.

У відповідності до ч. 3 ст.. 54  Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Закон № 796-XII) обчислення та призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, у якому призначення пенсій по інвалідності визначено у розділі 4 (статті 30 – 35).

Частина 4 ст. 54 Закону № 796-XII передбачає, що в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим (по 3 групі інвалідності) шести мінімальних пенсій за віком.

Статтею 50 Закону № 796-XII встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам III групи – 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії, згідно зі ст.. 53 цього Закону, здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Пунктом 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” були внесені зміни, у тому числі, до ст..ст. 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Разом з тим Положення пункту 28 розділу II Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”  втратили чинність, як такі, що  є  неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008  від 22.05.2008 року. До того ж, у зазначеному Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що при прийнятті оспорюваного Закону всупереч правововим позіціям, викладеним у Рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) законодавець вийшов за межі правового регулювання бюджетних відносин: зупинів дію окремих положень законів (стаття 67 розділу 1) і вніс до ряду законодавчих актів зміни і доповнення та визнав деякі з них не чинними (розділ II).

З моменту визнання норми неконституційною, вона втрачає чинність,  а тому  з 22 травня 2008 року відновлено дію статей 50, 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Стаття 67 Закону № 796-XII передбачає здійснення перерахунку з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, без встановлення додаткових умов для такого перерахунку .

Таким чином для позивача, як інваліда 3 групи, особи, постраждалого вніслідок Чорнобильської катастофи 1 категорії, ніжчий розмір державної та додаткової пенсії повинен розраховуватися, виходячи із положень статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що діяли у редакції до внесення до нього змін Законом № 107, виходячи з розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з урахуванням положень ст.. 67 цього Закону.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні його вимог про виплату пенсії у відповідності з Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ПФУ посилалося на положення пункту 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”,  вважаючи, що максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону № 796-XII не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком. Крім того пенсія ОСОБА_1  призначена правомірно з урахуванням реальних можливостей бюджету.

Однак суд не може погодитися з такими доводами відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ст. 8 Конституції України  в Україні визначається і діє принцип верховенства права.

Згідно  із  частиною  4 статті 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішуванні даного спору підлягають застосуванню норми  ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з якими розмір основної - державної пенсій для інвалідів 3-ї групи постраждалих від Чорнобильської катастрофи, не може бути нижчим 6 - ти мінімальних пенсій за віком, а додаткова пенсія має складати 50 % мінімальної пенсії за віком, а не вказана Постанова КМУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.ст. 46, 48 Конституції України громадяни України мають право на достатній життєвий рівень та соціальний захист, що включає в себе  і  право громадянина на пенсійне забезпечення в старості. Більш того, пенсії та інші соціальні  виплати та допомоги мають забезпечувати рівень життя громадянина не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії» (далі ЗУ № 2017 від 05.10.2000р.), визначаються правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України – основних соціальних гарантій.

Відповідно до норм ст.ст. 5,6 ЗУ № 2017, основним державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, на підставі якого встановлюються та визначаються державні гарантії та стандарти в усіх сферах життєдіяльності населення, в тому числі й щодо дотримання соціальних гарантій  та стандартів підтримки інвалідів, осіб похилого віку. Статтею 17 ЗУ  №2017 основні  державні  соціальні гарантії  встановлюються законами України, з метою забезпечення конституційних прав громадян на достатній життєвий рівень – до таких гарантій віднесено і  мінімальний розмір пенсії за віком та мінімальний розмір заробітної плати, - які не можуть бути меншими від прожиткового мінімуму встановленого законом.

Положення частини 3 статті 28 Закону України №  1058-4, на думку суду, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

 Враховуючи наведене, суд вважає, що, відповідно до норм ст.ст. 54, 50  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  ОСОБА_1 , як інвалід 3-ї групи пов’язаної з наслідками ліквідації аварії на ЧАЕС,  має право на основну – державну пенсію у розмірі 6 – мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію у розмірі 50 % - мінімальної пенсії за віком за період: з 1 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 63 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету, коштів, які враховуються при визначені міжбюджетних трансферів, та інших джерел, не заборонених законом.

Пенсійний фонд України утворений відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 5 листопада 1991 року, згідно зі ст. 8 цього Закону виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України.

Згідно з п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, звільнені від сплати судового збору.

Згідно з п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації  звільнені від сплати судового збору.

Пунктом 5 ч. 4 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України передбачено: «Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду».

На підставі викладеного, керуючись  Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про Державній бюджет України на 2008 рік та  про внесення змін до деяких законодавчих актів України»,   Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні  гарантії», Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст.ст. 3, 10,11,57, 60, 209,212,214-215, 217 та 218   ЦПК України, суд -   

                                                             В И Р І Ш И В :

        Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в  Будьоннівському  районі м. Донецька про визнання неправомірними дії, зобов’язання  зробити перерахунок пенсії згідно зі статтями  49, 50, 54, 67 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період: з 01.11.2006 року по 22.05.2008 року задовольнити частково.

    Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в  Будьоннівському  районі м. Донецька в перерахунку пенсії ОСОБА_1  згідно зі статтями 1, 13, 49, 50, 54, 67 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 1 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року неправомірною.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в  Будьоннівському  районі м. Донецька здійснити ОСОБА_1  перерахунок  та виплату пенсії по інвалідності (основної та додаткової) відповідно до ст.. 50, 54, ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру шості мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком відповідно, що розраховуються залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з  1 листопада 2006 року по 31 грудня 2007 року,  з урахуванням фактично виплаченого.

В  іншій частині позовних вимог ОСОБА_1  відмовити.  

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду  Донецької області  через Будьоннівський районний суд м. Донецька шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів, після подання заяви  про апеляційне оскарження рішення.

Рішення суду набирає законної сили  після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

               Суддя