ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Адміністративна справа № 2-а-2454/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2010 року
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Вийванко О. М.
при секретарі с/з Костюк У. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Тернополі, адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серія ВО № 062153 від 15.12.2009 р. Посилаючись на те, що інспектор міліції при винесенні вказаної постанови не взято до уваги те, що він зупинився на відстані більшій ніж 10 метрів від пішохідного переходу, та інспектором міліції не застосовано вимірювальних засобів.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві та просить скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ВО № 062153 від 15.12.2009 р.
Представник відповідача Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області Логовський О. С. у судовому засідання заявив клопотання про застосування строку звернення до адміністративного суду, оскільки позивач пропустив строк оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, а також заперечив проти скасування постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ВО № 062153 від 15.12.2009 р. посилаючись на те, що ОСОБА_2 зупинив транспортний засіб ближче 10 метрів до пішохідного переходу, про що стверджується фотографія місця вчинення адміністративного правопорушення та відсутність заперечень позивача під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволені позову слід відмовити виходячи з встановлених у судовому засіданні наступних обставин:
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серія ВО 077697 від 15.12.2009 р., ОСОБА_2 к еруючи транспортним засобом марки «Ваз-21093», державний номерний знак НОМЕР_1, автодорогою Львів – Тернопіль, на 118 км., здійснив зупинку транспортного засобу ближче як за 10 метрів до пішохідного переходу, чим порушив вимогу п. 15.9 (г) ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Постановою в справі про адміністративне правопорушення серія ВО № 062153 від 15 грудня 2010 року, ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 гривень.
Відповідно до пункту 15.9 (г) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 р., зупинка забороняється на пішохідних переходах і ближче 10 м від них з обох боків, крім випадків надання переваги в русі.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, порушення правил зупинки тягне за собою накладення штрафу від десяти до п’ятнадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь – які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова) особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Доказом вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є протокол про адміністративне правопорушення серія ВО № 077697 від 15.12.2009 р., показанням свідка ОСОБА_5, фотографією місця вчинення адміністративного правопорушення. На підставі вказаних доказів було винесено постанову серія ВО №062153 від 15.12.2009 р. про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300.00 грн.
Статтею 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, якою визначено підстави для звільнення від доказування.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 288 УпАП постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржено у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.99 КАСУ для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом встановлюється річний строк, якщо іншими законами не встановлено інші строки для звернення до адміністративного суду , який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно положень ст. 289 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено.
Позивачем ОСОБА_2 у судовому засіданні з приводу пропущення строку для звернення до адміністративного суду заявив, що він отримав постанову в справі про адміністративне правопорушення у державній виконавчій службі м. Тернополя, однак подати доказів, коли саме їх отримав не має можливості.
Судом встановлено, що на неодноразові відкладення справи з приводу подання позивачем доказу отримання постанови в справі про адміністративне правопорушення не були виконанні позивачем, а також не було подано доказів про пропуск строку з поважних причин.
У відповідності до ст. 100 КАС України, п ропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
За таких обставин, суд вважає, що позивач ОСОБА_2 пропустив строк звернення до адміністративного суду без поважних причин, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, оскільки на цьому наполягає представник відповідача, а позивач не подав доказів про пропуск строку з поважних причин.
Крім цього, по силання позивача про те, що інспектор міліції при винесенні оскаржуваної постанови не взято до уваги те, що він зупинився на відстані більшій ніж 10 метрів від пішохідного переходу, та інспектором міліції не застосовано вимірювальних засобів, суд оцінює критично з наступних підстав.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він під час патрулювання автодороги Львів – Тернопіль, на 118 км., помітив транспортний засіб марки «Ваз-21093», державний номерний знак НОМЕР_1, я кий здійснив зупинку ближче як за 10 метрів до пішохідного переходу, а саме 5 метрів до пішохідного переходу. На підставі цього було сфотографовано транспортний засіб і складено протокол про адміністративне правопорушення, на його прохання дати пояснення і отримати копію протоколу про адміністративне правопорушення водій ОСОБА_2 відмовився в присутності свідка ОСОБА_5, про що зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, спростовані відповідачем та такими, що не підлягають до задоволення. Будь-яких інших доказів в доведеність протилежного позивачем не подано та судом не здобуто. У зв’язку з цим, слід з вищенаведених підстав у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення слід відмовити, а постанову в справі про адміністративне правопорушення серія ВО № 062153 від 15 грудня 2009 року, залишити без зміни.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 6, 7, 99, 100, 159-163, 167, 185, 186 КАС України, ст. ст. 33, 126, 251, 258, 280, 283, 284, 288, 289 КУпАП, суд,-
П О С Т А Н О В И В :
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Управління державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити, а п останову в справі про адміністративне правопорушення серія ВО № 062153 від 15 грудня 2009 року, залишити без зміни.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи адміністративним судом апеляційної інстанції.
Заяву про апеляційне оскарження чи апеляційну скаргу може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду і подання після заяви про апеляційне оскарження протягом двадцяти днів апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий – суддя Вийванко О. М.