ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  РІВНЕНСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 59

Постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "13" липня 2007 р.                                                                                Справа №  19/262

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді  Тимошенко О.М. за участю  секретаря судового засідання  помічника судді Літвищенко А.А.

За позовом   Колективне підприємство "Взуттєвик"   

до відповідача  Відділ державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції Рівненської області

про   визнання протиправними дії по опису й арешту кімнати, зобов'язання зняти арешт із кімнати

За участю представників сторін:

від позивача    –Кузяк Р.Б.,;

від відповідача–не з'явився

Статті  27, 29, 49, 51, 127 Кодексу адміністративного судочинства  України  роз’яснені.

СУТЬ СПОРУ:  Позивач звернувся до господарського суду (як окружного адміністративного суду) з позовом про визнання протиправними дій відділу державної виконавчої служби Сарненського районного управління юстиції щодо опису й арешту майна. Вимоги обгрунтовує тим, що державним виконавцем при накладенні арешту на частину приміщення КП "Взуттєвик", а саме - кімнати № 3 та № 4 не враховано тієї обставини, які види майна підприємства арештовувати в першу чергу. Вважає, що для виконання зведеного виконавчого провадження достатньо накласти арешт на кімнату № 4, суми від продажу якої вистачить, щоб сплатити більшу суму, ніж сума зведеного виконавчого провадження. Окрім того, кімната № 4 безпосередньо не використовується у виробничому циклі підприємства. Відтак просить зобов'язати відповідача зняти арешт із кімнати № 3. В судовому засіданні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явився, заперечень проти позовних вимог не подав. Про дату, час  і місце судового розгляду повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення кореспонденції адресату.

Зважаючи, що згідно ч. 4 ст. 128 КАС України неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття не перешкоджає розгляду справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за наявними у ній доказами.

Заслухавши в судовому засіданні представників позивача, розглянувши подані ними докази, суд-

ВСТАНОВИВ:

Державним виконавцем ДВС в Сарненського районного управління юстиції Александрович О.М.  винесено:

- постанову від 31.01.2006 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з КП "Взуттєвик" на підставі наказу господарського суду Рівненської області № 3/291 від 11.01.2006 року заборгованості в сумі 4062,97 грн.;

- постанову від 18.04.2006 року про відкриття виконавчого провадження про стягнення з КП "Взуттєвик" на підставі виконавчого листа господарського суду Рівненської області № 2/54 від 24.03.2006 року заборгованості в сумі 10979,59 грн.

Обидва виконавчі провадження об'єднані в одне зведене виконавче провадження.

21 червня 2007 року державним виконавцем Александрович О.М. складено акт опису й арешту майна, згідно з яким описано й накладено арешт на частину приміщення КП "Взуттєвик", а саме: кімнату № 3 (27,8 кв.м.) та кімнату № 4 (25,5 кв.м.). При цьому в акті державним виконавцем зазначено, що майно потребує експертної оцінки. Описане майно передано на відповідальне зберігання керівнику КП "Взуттєвик" Рудюк Л.І.

За умовами ч. 1 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Частиною 5 вказаної статті визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Для проведення оцінки нерухомого майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (ч. 3 ст. 57).

Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору (ч. 8 ст. 50).

З аналізу викладених норм Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що складення державним виконавцем Акту арешту й опису майна є першою стадією звернення стягнення на майно боржника. При цьому, з метою визначення вартості майна проводиться його оцінка, яка надає можливість зробити висновок про достатність коштів для погашення боргу від реалізації майна, а також визначає необхідність реалізовувати (не реалізовувати) все (частину) описане та арештоване майно, оскільки стягнення звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом. Поряд з цим боржник не позбавлений права вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу.

За таких обставин суд прийшов до висновку про безпідставність заявленого позову, оскільки на даній стадії виконавчого провадження по зверненню стягнення на майно боржника дії державного виконавця є правомірними і не порушують прав боржника. Посилання боржника на те, що суми коштів від реалізації кімнати № 4 буде достатньо для погашення боргу є необгрунтованим по причині відсутності експерної оцінки дійсної вартості майна. Описане та арештоване майно, в тому числі кімната № 3 яка використовується боржником у виробничому циклі, державним виконавцем не вилучене і не передане на реалізацію, а лише здійснюється його оцінка для визначення можливості погашення боргу за виконавчими документами.

З врахуванням вищевикладеного позивачу у позові слід відмовити. Судові витрати по справі, згідно ст. 94 КАС України залишаються за позивачем.

Керуючись    ст. 94, ч.1 ст.158, ст.ст. 160,  163, 181   Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

В позові відмовити.

Сторона, яка не погоджується з постановою має право на апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду  першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу –згідно складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

     Суддя                                                           Тимошенко О.М.

Постанова підписана  "31" липня 2007 р.