СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
22 серпня 2006 року | Справа № 2-11/9310-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Плута В.М.,
суддів Гонтаря В.І.,
Щепанської О.А.,
за участю представників сторін:
позивача: Савінської Ольги Григорівни, довіреність № б\н від 11.05.06;
відповідача: Святенка Євгенія Юрійовича, довіреність № б\н від 19.05.06;
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 13 червня 2006 року у справі № 2-11/9310-2006
за позовом дочірнього підприємства "Ескорт-Агро" з іноземною інвестицією (вул. Індустріальна, 3, місто Севастополь, Автономна Республіка Крим, 99040)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон"
(вул. Мічуріна, 1, с.Войкове, Першотравневий район, Автономна Республіка Крим, 96343)
про стягнення 332011,99 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.06.2006 року у справі № 2-11/9310-2006 позов дочірнього підприємства „Ескорт-Агро” з іноземною інвестицією задоволено частково. З товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон” на користь позивача стягнуто 313712,17 грн. боргу, а також судові витрати. В решті позову відмовлено.
При прийнятті рішення, суд першої інстанції виходив з того, що існування договірних зобов`язань, а також факт наявності збоку відповідача заборгованості у сумі 313712,17 грн. підтверджено матеріалами справи. При прийнятті рішення в частині відмови у позові стосовно стягнення суми неотриманого прибутку, господарський суд Автономної Республіки Крим дослідив положення статей 224, 225 Господарського кодексу України, 623 Цивільного кодексу України та прийшов до висновку про відсутність підстав для стягнення таких сум.
Не погодившись з постановою господарського суду Автономної Республіки Крим, товариство з обмеженою відповідальністю „Еталон” звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у позові дочірнього підприємства „Ескорт-Агро” з іноземною інвестицією відмовити.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, полягають у тому, що судом першої інстанції безпідставно прийнято до провадження позовну заяву дочірнього підприємства „Ескорт-Агро” з іноземною інвестицією, оскільки вона не відповідає вимогам статті 52 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач також посилається на неповне з`ясування господарським судом Автономної Республіки Крим обставин справи, що стосуються підстав укладення договорів між сторонами, порядок здійснення розрахунків, а також виконання сторонами своїх зобов`язань.
Представник позивача у судовому засіданні з доводами апеляційної скарги не погодився, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.
Відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не пов`язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розпорядженням голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.08.2006 головуючого суддю Сотула В.В. замінено на суддю Плута В.М. Головуючим у справі призначено суддю Плута В.М.
16 серпня 2006 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 22 серпня 2006 року.
Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, вислухавши пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон” не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Судовою колегією встановлено, що товариством з обмеженою відповідальністю „Еталон” у якості пропозиції до укладення договору про поставку партій соняшника було надіслано на адресу позивача рахунки:
* № 50907 від 07.09.2005 року на суму 144000,00 грн. (термін сплати згідно рахунку 12.09.2005 року);
* № 50919 від 19.09.2005 року на суму 170000,00 грн. (термін сплати згідно рахунку становить до 22.09.2005 року);
* № 50929 від 29.09.2005 року на суму 19800,00 грн. (термін сплати згідно рахунку становить до 30.08.2005 року);
* № 50928 від 28.09.2005 року на суму 115000,00 грн. (термін сплати становить до 30.09.2005 року);
Згідно з частиною 1 статті 641 Цивільного кодексу України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України
Нормами Цивільного кодексу України - частиною 2 статті 642 закріплено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем - дочірнім підприємством „Ескорт-Агро” пропозиції товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон” про укладення договору на поставку партій соняшника прийняті. Даний факт підтверджується фактом сплати запропонованих рахунків в межах строків та на умовах, зазначених в них, а саме: рахунок № 50907 від 07.09.2005 року на суму 144000,00 грн. сплачено платіжним дорученням № 440 від 08.09.2005 року; рахунок № 50919 від 19.09.2005 року на суму 170000,00 грн. сплачено платіжним дорученням № 481 від 20.09.2005 року; рахунок № 50929 від 29.09.2005 року на суму 19800,00 грн. сплачено платіжним дорученням № 521 від 30.09.2005 року, а також рахунок № 50928 від 28.09.2005 року на суму 115000,00 грн. сплачено платіжним дорученням № 515 від 28.09.2005 року. Загальна сума, на яку позивачем було оплачено товар, становить 448800,00 грн. Виходячи з цього, товариство з обмеженою відповідальністю „Еталон” мало обов`язок поставити товар на зазначену суму.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про існування між сторонами у даній справі договірних відносин. При цьому, судова колегія вважає, що відносини, які виникли між дочірнім підприємством „Ескорт-Агро” та товариством з обмеженою відповідальністю „Еталон” є відносинами з постави товарів.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як встановлено судовою колегією, відповідачем товар було поставлено лише на суму 135087,83 грн. (на підставі накладних № 5/1109 від 09.11.2005 року, № 5/1111 від 11.11.2005 року, а також № 5/1115 від 15.11.2005 року). Сума, на яку відповідач недопоставив товар складає 313712,17 грн.
Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, судовою колегією встановлено, що строки поставки товару між сторонами у справі не встановлювались.
Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2005 року позивачем на адресу товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон” було направлено № 1 про необхідність поставки партії обумовленого товару, що у розумінні статті 530 Цивільного кодексу України, є вимогою до виконання зобов`язання. вказана претензія отримана відповідачем 14.03.2005 року, у зв`язку з чим, граничним строком виконання зобов`язання з поставки є 21.03.2006 року.
Факт поставки товариством з обмеженою відповідальністю „Еталон” на адресу позивача товару на суму 313712,17 грн. матеріалами справи не підтверджено.
Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відмова від договору здійснюється односторонньо, за бажанням покупця, і за правовими наслідками прирівнюється до розірвання договору.
Відповідно до частини 5 статті 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
На підставі викладеного, позовні вимоги дочірнього підприємства „Ескорт-Агро” про стягнення з відповідача вартості непоставленого товару у сумі 313712,17 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, а задоволення судом першої інстанції таких вимог є правомірним.
Також є вірною відмова господарського суду Автономної Республіки Крим у задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми неотриманого прибутку, оскільки такі вимоги дійсно повинні ґрунтуватись на точних даних, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби право особи не було порушено.
Крім того, відповідно до частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України, при визначення неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
За таких обставин, часткове задоволення господарським судом АР Крим позовних вимог дочірнього підприємства „Ескорт-Агро” є обґрунтованим.
Що стосується посилань відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції, при прийнятті до провадження позовної заяви дочірнього підприємства „Ескорт-Агро”, норми статті 62 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія виходить з наступного.
Частиною 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо: 1) заява не підлягає розгляду в господарських судах України; 2) у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору; 3) позов подано до підприємства, організації, які ліквідовано. Наявність інших підстав для відмови у прийнятті позовної заяви зазначеною нормою не передбачено.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимоги та заперечень.
Також є безпідставними посилання відповідача на об`єднання в одній позовній заяві декількох вимог, оскільки статтею 58 Господарського процесуального кодексу України прямо передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.
За таких обставин, посилання товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон” на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставним, оскаржуване рішення господарського суду Автономної Республіки Крим законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної республіки Крим від 13 червня 2006 року у справі № 2-11/9310-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя В.М. Плут
Судді В.І. Гонтар
О.А. Щепанська