СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
22 серпня 2006 року | Справа № 2-17/9232-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Гонтаря В.І.,
Борисової Ю.В.,
за участю представників сторін:
позивача: Литвинчука Михайла Юрійовича (повноваження перевірені), директора товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія";
відповідача: Бовт Романа Сергійовича, довіреність №б/н від 06.06.2005, товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз";
розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 04.07.2006 року у справі № 2-17/9232-2006,
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія" (вул. Леніна, 4,Полтава,36020)
до товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" (вул. Ескадронна, 25,Євпаторія,97402)
про стягнення 546056,50 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2006 року у справі №2-17/9232-2006 (суддя Гайворонський В.І.) частково задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз" про стягнення 546056,50грн.
Суд стягнув з товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Сервісгаз" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна інвестиційна компанія" 400000,00грн. збитків (суму попередньо перерахованих грошових коштів), 135863,01грн. пені, 5358,63грн. судових витрат та 115,80грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні іншої частини позову було відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення місцевого господарського суду, у задоволенні позову відмовити.
Такі вимоги обґрунтовано тим, що між позивачем та ним 16.05.2005 року був укладений договір № 25/05, У відповідності з пунктом 1.1 якого він зобов'язується виготовити, поставити та установити технологічне обладнання згідно робочого проекту. Виходячи з практики підписання договорів, два екземпляри були направлені позивачу для підписання, однак екземпляр відповідача не повернувся. В результаті цього позивач представив в суд договір, предмет якого - виготовити та поставити технологічне обладнання, а не - виготовити, поставити, монтувати та запустити таке обладнання.
Відповідач також вказує, що у відповідності з пунктом 1.1 договору виконавець зобов'язується виготовити та поставити замовник обладнання згідно робочого проекту у відповідності з технічними умовами. При цьому відповідач вказує, що позивач сам замовляє проект у проектної організації та представляє його відповідачу для подальшого виконання договору. Відповідач також вказує, що він не відмовляється від виконання покладених на нього договором зобов'язань, та при наявності проекту виготовить та поставить необхідне обладнання.
Відповідач вважає, що пеня повинна розраховуватися з суми 400000,00грн., оскільки вважає, що пеня передбачена для відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22.08.2006 року у складі судової колегії було здійснено заміну судді Прокопанич Г.К., у зв'язку з відпусткою, на суддю Борисову Ю.В.
На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія повторно розглянувши справу, вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з договором N 25-5 від 16.05.2005 року між позивачем, іменуємим "Замовник" та відповідачем, іменуємим "Виконавець", Виконавець зобов'язується виготовити та поставити замовнику технологічне обладнання згідно робочому проекту у відповідності зі спеціфікафікацією, яка указана у додатку N 1, а Замовник зобов'язується прийняти обладнання та оплатити (пункт l.l).
Згідно з пунктом 2.1 договору сума договору складає 1500000,00грн. В пункті 2.2 зазначена сума складає вартість обладнання. Згідно з пунктом 2.3 договору строк виготовлення технічного обладнання – 60 календарних днів.
Пунктом 3.1 договору передбачено перерахування авансу в сумі 500000,00грн. Пунктом 4.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язується виготовити обладнання протягом 60-ти робочих днів від дати отримання авансового платежу. Пунктом 4.2 договору передбачено, що виконавець не пізніше 5-ти робочих днів до відвантаження обладнання повідомляє Замовника про його готовність.
Пунктом 7.1 договору передбачено, що у випадку порушення строків виконання зобов'язань Виконавцем, передбачених пунктом 4.1. Виконавець виплачує Замовнику пеню в розмірі 0,1 % від вартості договору за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.
Згідно з додатком N 1 до договору, в ньому указана специфікація на обладнання АГНКС-270.
Згідно додатку N 2 до договору, в ньому указано найменування робіт, якими є виготовлення технологічного обладнання, та вартість цих робіт, яка складає 1500000,00грн.
Згідно з статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України договір та зобов'язання вважається дійсними, доки вони не визнані недійсними судом або їх недійсність прямо не встановлена Законом.
У встановленому Законом порядку договір та зобов'язання за ним судом не визнані недійсними, а Законом у даному випадку прямо не передбачена їх недійсність.
У всякому випадку зацікавленою стороною суду не представлено доказів того, що судом був визнаний недійсним договір або були визнані недійсними зобов'язання за ним.
Таким чином, у суду немає підстав не приймати до уваги умови договору, пунктом 4.1 якого передбачено, що Виконавець зобов'язується виготовити обладнання протягом 60-ти робочих днів від дати отримання авансового платежу.
Згідно платіжного доручення NQ 408 від 24.05.2005 року позивачем перераховано відповідачу за указаним договором 500000,00грн. Відповідачем не представлено доказів виготовлення обладнання.
Таким чином позивач поніс витрати, які згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України, статті 611 Цивільного кодексу України, статті 224 Цивільного кодексу України має право відшкодування. Пеня підлягає стягненню частково, при цьому суд виходить з наступних підстав.
Згідно з розрахунком, пеня розрахована з 08.08.2005 року по 08.02.2006 року.
Згідно з платіжним дорученням, аванс перерахований 24.05.2005 року. Відповідно, вирахування 60-ти робочих днів починається з 25.05.2006 року, та з врахуванням вихідних та святкових днів закінчується 18.08.2005 року. Таким чином, прострочка виконання передбаченого пунктом 4.1 зобов'язання починається з 19.08.2005 року, та з врахуванням розрахунку позивача закінчується 08.02.2006 року., тобто складає 174 дня.
Відповідно пеня складає 135863,01грн. (1500000:365*2*9,5%* 174). Заперечення відповідача не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.
Згідно з статтею 837 Цивільного кодексу України, підрядник виконує роботу на свій ризик. Договором не передбачено, що робочий проект підряднику зобов'язаний представити замовник. Таким чином робочим проектом зобов’язаний займатись сам підрядник.
Більш того, з умов договору витікає, що обладнання стандартне, визначеного типу - АГНКС-270.
Крім цього, договором визначені технічні умови які указані у верхній частині кожного листу договору, рядом із відомостями які відносяться до відповідача - слідують за його дозволом на початок робіт.
Більш того, оскільки указаний дозвіл на початок робіт по указаним технічним умовам, то, відповідно, роботи по указаним технічним умовам визначені, тобто у відповідача повинні бути необхідні документи для проведення указаних в договорі робіт.
Крім цього, строк виконання відповідачем робіт визначений пунктом 4.1. договору.
Однак, відповідач протягом указаного строку не звертався до позивача по поводу того, що він не може забезпечити своїх зобов'язань з будь-яких причин, які залежать від позивача.
У всякому випадку відповідачем не представлено відповідних доказів.
Таким чином, викладені обставини указують на те, що посилання відповідача на те, що зобов'язання ним не виконані у зв'язку з ненаданням йому позивачем робочого проекту - неспроможне.
Посилання відповідача на те, що позивачу був спрямований договір, в якому пункт 1.1 викладено в іншій редакції, також не може бути прийнято до уваги.
Так, якщо позивачем замінений один з листів договору, то у даному випадку мова йде про підлог документів, і відповідно є кримінально -карним діянням, яке підлягає доказуванням вироком, що набув чинності.
Так, частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Крім того, відповідач не довів обставин, на які посилається, а саме що договір був складений шляхом його направлення поштою.
Так, будь-яких доказів такого направлення відповідачем суду не представлено.
Крім цього, наявність в пункті 1.1 договору тексту про монтаж та запуск обладнання не може вплинути на суть спору.
Так, позивач не ставить відповідачу вимог по поводу монтажу та запуску обладнання.
Вимоги позивача обґрунтовані на тому, що відповідач не виготовив та не поставав обладнання.
Указаний факт матеріалами справи встановлений, оскільки відповідачем не представлені докази виготовлення та поставки обладнання.
Більш того, пунктом 4.2 договору передбачено, що Виконавець не пізніше 5-ти робочих днів до відвантаження обладнання сповіщає замовника про його готовність.
Однак, відповідачем також не представлено доказів про те, що він сповістив позивача про готовність відвантаження обладнання.
Посилання відповідача на те, що він не відмовився від виконання зобов'язання також не відповідає матеріалам справи, згідно яким відповідач прострочив виконання зобов'язання та порушує строк їх виконання протягом тривалого часу.
06.04.2006 року позивач в порядку частини 3 статті 612 Цивільного кодексу України відмовився від договору, внаслідок прострочки боржника (а. с. 12).
Відповідач повернув позивачу 100000,00грн., що підтверджується випискою банку від 18.11.2005 року, що також свідчить про фактичні наміри відповідача зобов'язання не виконувати.
Вказаними діями сторін, договір №25/2 від 16.05.2005 року було розірвано.
Більше того, поза залежністю від того які відповідач має наміри, зобов'язання ним порушені.
Заперечення відповідача в частині пені також не можуть бути прийняті до уваги.
Якщо відповідач вважає, що договір в указаній частині не відповідає. законодавству, він вправі був пред'явити у встановленому Законом порядку позов про зміну договору або про визнання договору в указаній частині недійсним.
Згідно з статтею 204 Цивільного кодексу України та статтею 207 Господарського кодексу України у суду немає підстав не приймати до уваги пункт 7.1. договору.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності з нормами матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2006 року у справі № 2-17/9232-2006 залишити без змін.
2.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Сервісгаз" залишити без задоволення.
Головуючий суддя О.А. Щепанська
Судді В.І. Гонтар
Ю.В. Борисова